Рішення

від 11.03.2020 по справі 916/3457/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа № 916/3457/19 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Фомін А.І., згідно ордеру

відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/3457/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарія» (03187, м. Київ, вул. Заболотного,92, кв.43) до Фізичної особи - підприємця Черненко Віри Григорівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 927333,13грн. заборгованості, із яких 462557,76грн. заборгованості, 328846,86грн. пені, 23127,89грн. штрафу, 29540,33грн. три проценти річних, 83260,29грн. суми втрат від інфляції,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду :

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 06.09.2017р. між ТОВ Агромарія та ФОП Черненко В.Г. було укладено договір поставки товару №ДП029, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на суму 462557,76грн. за видатковою накладною №59 від 07.09.2017р., однак, відповідач в порушення умов договору оплату за поставлений товар не здійснив, у зв`язку з чим позивач нарахував на суму заборгованості пеню, штраф, три проценти річних, суму втрат від інфляції.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, правом на подання відзиву не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, з огляду на те, що ухвали суду про призначення дати часу та місця проведення судових засідань надсилались відповідачу за адресою, вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.12.2019р.

Ухвалою суду від 21.11.2019р. відкрито провадження у справі №916/3457/19, постановлено розглядати справу №916/3457/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 18.12.2019р. об 11год.20хв.

У судовому засіданні 18.12.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 03.02.2020р. о 10год.20хв., продовжено строк проведення підготовчого засідання до 19.02.2020р. включно.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. відкладено розгляд справи на 19.02.2020р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 19.02.2020р. оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.02.2020р. о 10год.00хв.

Ухвалою суду від 20.02.2020р. відкладено розгляд справи на 11.03.2020р. о 12год.00хв.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

06.09.2017р. між ТОВ Агромарія (продавець) та ФОП Черненко В.Г. (покупець) було укладено договір поставки товару №ДП029, відповідно до умов якого, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність іграшки, а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його. Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною. Поставка товару здійснюється на умовах EXW(згідно Інкотермс у редакції 2010 року) за адресою, якщо інше не буде визначено у специфікаціях (п.п.1.1., 2.1., 4.1. договору).

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору №ДП029 від 06.09.2017р. покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строки, вказані у специфікаціях та договорі. Якщо в специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

За прострочення строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від простроченої суми. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьма місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 ГК України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст.259 ЦК України збільшується до 3 років (п.п.7.1.3., 7.2. договору №ДП029 від 06.09.2017р.).

Відповідно до п.8.1. договору №ДП029 від 06.09.2017р. він діє до кінця року, в якому він був укладений.

До договору №ДП029 від 06.09.2017р. сторонами було підписано специфікацію №2 від 06.09.2017р. на поставку товару на суму 462557,76грн.

На виконання умов договору №ДП029 від 06.09.2017р. позивачем відповідачу було поставлено товар за видатковою накладною №59 від 07.09.2017р., на підставі довіреності №2 від 07.09.2017р., на суму 462557,76грн., вартість якого не сплачено.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір №ДП029 від 06.09.2017р., специфікація №2 від 06.09.2017р., видаткова накладна №59 від 07.09.2017р., довіреність №2 від 07.09.2017р., свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на суму 462557,76грн., його несплату останнім, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 462557,76грн., з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають судом задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23127,89грн. штрафу, 328846,86грн. пені за період з 08.09.2017р. по 25.10.2019р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 23127,89грн. штрафу підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням положень ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач при розрахунку припустився помилок, зокрема: при обчисленні пені за період з 27.10.2017р. по 14.12.2017р. позивач невірно обрахував кількість днів у періоді як 50, тоді як фактично у вказаному періоді 49 днів, що вплинуло на визначення суми пені за цей період; помилково за період з 19.07.2019р. по 25.10.2019р. позивачем пеню пораховано за ставкою 17%, тоді як у вказаному періоді облікова ставка НБУ змінювалась наступним чином: з 19.07.2019р. по 05.09.2019р. ставка складала 17%, з 06.09.2019р. по 24.10.2019р. - 16,5%, а 25.10.2019р. - 15,5%. Таким чином, розрахунок суду за період з 27.10.2017р. по 14.12.2017р. наступний: 462557,76грн. *14,5%*2*49дн./(365дн.*100%)=16766,13грн. За період з 19.07.2019р. по 25.10.2019р. пеню слід розраховувати у такий спосіб: 1) за період з 19.07.2019р. по 05.09.2019р. - 462557,76грн.*17%*2*49дн./(365дн.*100%)=21112,91грн.; 2) за період з 06.09.2019р. по 24.10.2019р. - 462557,76грн.*16,5%*2*49дн./(365дн.*100%)=20491,94грн.; 3) за 25.10.2019р. - 462557,76грн.*15,5%*2*1дн./(365дн.*100%)=392,85грн. Отже, з врахуванням вказаних помилок позивача при здійсненні розрахунку та з огляду на те, що в решті розрахунок пені є правильним, загальна сума пені складає 327845,69грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає судом частковому задоволенню в сумі 327845,69грн., що нарахована загалом за період з 08.09.2017р. по 25.10.2019р.

Крім того, позивач у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий товар нарахував до стягнення з відповідача 29540,33грн. три проценти річних за період 08.09.2017р. по 25.10.2019р., 83260,29грн. суми втрат від інфляції за жовтень 2017р. - вересень 2019р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами перевірки судом зробленого позивачем розрахунку трьох процентів річних, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 29540,33грн. три проценти річних за період 08.09.2017р. по 25.10.2019р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Однак, при обрахунку суми втрат від інфляції позивач припустився помилки порахувавши суму інфляційних втрат за помісячними показниками інфляції, тоді як слід було рахувати за сукупним показником інфляції за весь період. Розрахунок суду наступний: 462557,76грн.*1,1502 (сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2017р. по вересень 2019р.)-462557,76грн.=69476,06грн. Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає судом задоволенню частково в сумі 69476,06грн., що розрахована за період з жовтня 2017р. по вересень 2019р.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 13910грн., які підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача в сумі 13688,22грн. внаслідок часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарія» (03187, м. Київ, вул. Заболотного,92, кв.43) до Фізичної особи - підприємця Черненко Віри Григорівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 927333,13грн. заборгованості.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Черненко Віри Григорівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарія» (03187, м. Київ, вул. Заболотного,92, кв.43, код ЄДРПОУ 40219555) 462557 (чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 76коп. заборгованості, 327845 (триста двадцять сім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 69коп. пені, 23127 (двадцять три тисячі сто двадцять сім) грн. 89коп. штрафу, 29540 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сорок) грн. 33коп. три проценти річних, 69476 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 06коп. втрат від інфляції, 13688 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 22коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агромарія» (03187, м. Київ, вул. Заболотного,92, кв.43, код ЄДРПОУ 40219555) у задоволенні решти частини позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 березня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук