Рішення

від 10.03.2020 по справі 914/2392/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 справа № 914/2392/19

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю ЖБК Бескид , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сантех Буд , м. Львів

про: стягнення 601 406,21 грн. заборгованості за договором підряду.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЖБК Бескид до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сантех Буд про стягнення 610 425,37 грн. заборгованості за договором підряду.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 24.12.2019 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 24.12.2019р. та 14.01.2020р. Крім того, ухвалою від 14.01.2020р. було прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог. Відтак, суд розглядає справу за позовними вимогами про стягнення 601 406,21 грн., з яких: 589 107,6 грн. заборгованості за договором, 7 069,28 грн. інфляційних втрат та 5 229,33 грн. 3% річних.

15.01.2020р. від позивача по справі надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд накласти арешт на усе майно відповідача та грошові кошти, що числяться на його поточних рахунках у сумі еквівалентній ціні позову - 601 406,21 грн.

Ухвалою від 17.01.2020р. в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено з підстав викладених в останній.

В судовому засіданні 18.02.2020р. позивач просив суд закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Суд звертав увагу на те, що від відповідача повертаються конверти з ухвалами суду за закінченням терміну зберігання, які надсилаються судом на юридичну адресу відповідача: м. Львів, вул. Врубеля, 38.

Таким чином, у зв`язку із закінченням строку перебування на стадії підготовчого провадження (яке було продовжено на 30 днів), враховуючи неодноразове ігнорування відповідачем ухвал суду, суд прийшов до висновку закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 10.03.2020р.

В судове засідання 10.03.2020р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суд не повідомили. Водночас, суд звертає увагу на те, що 10.03.2020р. на електронну адресу суду надійшло непідписане ЕЦП клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника. Оскільки таке клопотання не відповідає формі передбаченій ГПК України та є непідписане уповноваженою особою, суд не бере його до уваги та не розглядає.

Відповідач явку свого уповноваженого представника на розгляд справи по суті не забезпечив, причини неявки суд не повідомив.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи та подані докази, судом з`ясовано наступне:

01.06.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЖБК Бескид (позивачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сантех Буд (відповідачем, підрядником) було укладено договір підряду №42/01.06.18, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по монтажу внутрішніх мереж опалення, водопостачання та каналізації на об`єкті Багатоквартирний житловий будинок комерційного призначення на вул. Дем`янській, 30 у м. Львові , а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Строк виконання робіт погоджено сторонами в п. 3.1. договору, а саме: підрядник зобов`язується виконати усі роботи, визначені цим договором та додатками до нього до 31.12.2018р. при умові дотримання замовником п. 4.3.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.3.1, замовник перераховує підряднику передоплату у розмірі 30% від договірної ціни згідно п. 4.1 на купівлю матеріалів - 540 000,00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачена договірна його вартість - 1 800 000,00 грн.

Як вбачається з акту представленого позивачем, за період дії договору замовник сплатив підряднику за роботи всього 1 570 000,00 грн., в той же час сторони підписали акти виконаних робіт всього на 1 014 615,79 грн., а саме:

1. 31.07.2018р. - на суму 10 168,84 грн.;

2. 31.08.2018р. - на суму 21 697,00 грн.;

3. 31.10.2018р. - на суму 236 177,93 грн.;

4. 31.10.2018р. - на суму 7 216,38 грн.;

5. 31.10.2018р. - на суму 32 337, 17 грн.;

6. 31.10.2018р. - на суму 141 819,14 грн.;

7. 31.10.2018р. - на суму 141 305,14 грн.;

8. 31.12.2018р. - на суму 231 334,49 грн.;

9. 28.02.2019р. - на суму 192 559,70 грн.

Позиція позивача.

Як стверджує позивач, від дати підписання останнього акту виконаних робіт (28.02.2019р.) відповідач не виконував жодних робіт, чим порушив умови п. 3.1. договору. Зокрема, станом на лютий 2019р. відповідач не освоїв отриманих від позивача коштів та не виконав робіт на суму 555 384,21 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач 22.07.2019р. звернувся до відповідача з повідомленням №2207/19 про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 9.9 договору підряду з підстав невиконання відповідачем жодних робіт на об`єкті понад 30 календарних днів з моменту останнього розрахунку.

У вказаному повідомленні позивач зазначив, що з 22.07.2019р. договір вважається припиненим, а відповідач повинен протягом семи днів з дня отримання повідомлення повернути позивачу невикористані кошти в сумі 555 384,21 грн.

Однак, кошти відповідач не повернув, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача:

- 589 107,6 грн. основного боргу та пені відповідно до п. 7.2 договору - за період з 16.03.2019р. по 22.07.2019р.;

- 7 069,28 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання після припинення дії договору за період з 03.08.2019р. по 18.11.2019р.;

- 5 229,33 грн. 3% річних за користування грошовими коштами за період з 03.08.2019р. по 18.11.2019р.

Відповідач в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явився, вимоги ухвал суду не виконував, відзиву та доказів в обгрунтування заперечення не подавав, про причини неявки суд не повідомляв.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов`язань в частині повного та своєчасного виконання підрядних робіт за договором та повернення коштів, які були сплачені замовником за роботи, які не було виконано підрядником.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, сторони в договорі погодили строк виконання підрядником робіт до 31.12.2018р. загальною вартістю 1 800 000,00 грн. В той же час, в матеріалах справи наявні докази, а саме акти виконаних робіт підрядником на суму 1 014 615,79 грн. Останній акт виконаних робіт підписаний 28.02.2019р.

Таким чином, матеріалами справи встановлено порушення з боку відповідача строків виконання та здачі робіт позивачу.

Крім того, з акту наданого позивачем вбачається, що з 05.06.2018р. по 04.06.2019р. позивач сплатив відповідачу, в тому числі авансовими платежами, за роботи загалом 1 570 000,00 грн. Водночас, відповідачем було освоєно, що підтверджено підписаними актами виконаних робіт - всього 1 014 615,79 грн.

Відповідно до п.9.9 договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку прострочення підрядником виконання робіт на строк більше, ніж 30 календарних днів.

Згідно п. 9.12 договору, його розірвання в односторонньому порядку за наявності визначених цим договором підстав відбувається шляхом направлення стороною, яка має повноваження його розірвати, письмового повідомлення іншій стороні з відповідним належним обгрунтуванням. Цей договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати, вказаної у письмовому повідомленні про його розірвання.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач 22.07.2019р. звернувся до відповідача з повідомленням №2207/19 про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 9.9 договору та зазначив, що з 22.07.2019р. договір вважається припиненим, а відповідач повинен протягом семи днів з дня отримання повідомлення повернути позивачу невикористані кошти в сумі 555 384,21 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, відповідач отримав вказане повідомлення про розірвання договору та повернення коштів 26.07.2018р.

Отже, суд констатує, що з 22.07.2018р. договір між сторонами є розірваним в односторонньому порядку, а відповідач повинен був до 03.08.2018р. (протягом семи днів) повернути позивачу невикористані кошти в сумі 555 384,21 грн. Однак, останній коштів не повернув, доказів зворотного суду представлено не було.

Відтак, в частині основного боргу позов є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення підрядником строків початку, виконання, здачі робіт, вказаних в п. 2.4., 3.1. цього договору, останній сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, до моменту розірвання договору, на підставі п. 7.2, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 33 723,39 грн. Вихідними даними при розрахунку пені позивач використав періоди з 16.03.2019р. по 04.06.2019р. із суми невиконаних робіт 520 384,21 грн., а з 05.06.2019р. по 22.07.2019р. із суми заборгованості 575 885,91 грн.

Перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Так, з 16.03.2019р. по 04.06.2019р. із суми невиконаних робіт 520 384,21 грн. позивачем правильно нарахована пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ - 20 501,70 грн.

В той же час, при нарахуванні пені за період з 05.06.2019р. по 22.07.2019р. позивачем було невірно визначено суму заборгованості з якої має вираховуватися пеня. Так, судом встановлено, що 04.06.2019р. позивачем було додатково оплачено відповідачу авансом 35 000,00 грн. Відтак, існуюча сума заборгованості в розмірі 520 384,21 грн. збільшилася на 35 000,00 грн. та станом на 05.06.2019р. склала 555 384,21 грн.

Однак, при розрахунку пені з 05.06.2019р. по 22.07.2019р. позивач до основної заборгованості у 555 384,21 грн. додав ще 20 501,70 грн. пені, яка була нарахована за попередній період, а тому безпідставно збільшив розмір існуючого боргу.

Така позиція позивача суперечить змісту п. 9.9 договору, де сторонами було визначено, що пеня у розмірі облікової ставки НБУ підлягає нарахуванню виходячи із суми заборгованості. В той же час, пеня, яка нарахована за попередній період не може включатися у майбутню суму заборгованості, оскільки це призводить до подвійної відповідальності відповідача, що є незаконним.

Отже, пеня за спірний період з 05.06.2019р. по 22.07.2019р. повинна розраховуватися із суми боргу в 555 384,21 грн., та згідно розрахунку суду становить - 12 750,75 грн.

З огляду на наведене, з відповідача підлягає до стягнення пеня в розмірі 33 252,45 грн.

Крім того, з 03.08.2019р. (після семи днів з моменту отримання повідомлення про повернення коштів) сума боргу в розмірі 555 384,21 грн. та сума нарахованої пені згідно договору в розмірі 33 252,45 грн. є фактично грошовими зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вищенаведеної норми, позивач на суму грошового зобов`язання, яке утворилося після розірвання договору, нарахував відповідачу за період з 03.08.2019р. по 18.11.2019р. 3% річних в розмірі 5 229,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 069,28 грн.

Перевіривши вказані суми, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог щодо пені, розмір 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача складає - 5 225,16 грн, а розмір інфляційних втрат - 7 069,28 грн.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду доказів в їх заперечення, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 588 636,66 грн. заборгованості за договором, 5 225,16 грн. 3% річних та 7 069,28 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір в розмірі 9 149,15 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на те, що в ході підготовчого провадження у справі позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 601 406,21 грн., суд дійшов висновку, повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 135,29 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЖБК Бескид - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Сантех Буд (79046, м. Львів, вул. Врубеля, 38, код ЄДРПОУ 41008713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЖБК Бескид (79018, м. Львів, вул. Федьковича, 51А, код ЄДРПОУ 41134195) 588 636,66 грн. заборгованості за договором, 5 225,16 грн. 3% річних, 7 069,28 грн. інфляційних втрат та 9 149,15 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ЖБК Бескид (79018, м. Львів, вул. Федьковича, 51А, код ЄДРПОУ 41134195) частину сплаченого платіжним дорученням №1752 від 19.11.2019р. судового збору в розмірі 135,29 грн.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.03.2020р.

Суддя Юркевич М. В.