Рішення

від 13.03.2020 по справі 918/100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/100/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук , за участю секретаря судового засідання Б.Рижого , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ТРЕЙД УКРАЇНА"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка 08"

про стягнення грошових коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай трейд Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка 08", в якому просить стягнути 1 698,40 грн заборгованості за договором поставки та матеріальні збитки у розмірі втраченого податкового кредиту в сумі 95 404,84 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29.12.2016 року та 03.02.2017 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 2016/12-29 та договір поставки № 2017/03-02 відповідно, за якими постачальник зобов`язувався поставити у зумовлений строк товар покупцеві згідно з видатковими накладними, а покупець зобов`язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. На виконання умов вказаних договір відповідач поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар. Заразом, під час звіряння взаємних розрахунків за період з 29.12.2016 року по 25.05.2017 року виявило недопоставку відповідачем товару на суму 1 698,40 грн, яку позивач просить суд стягнути у судовому порядку.

Окрім того, договорами поставки встановлювався обов`язок постачальника щодо реєстрації електронних податкових накладних, однак відповідач свого зобов`язання не виконав, реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 95 404,84 грн не здійснив, унаслідок чого завдав позивачеві збитків на вказану суму, що полягають у втраті податкового кредиту, які також просить стягнути у судовому порядку.

16.12.2019 року позивач направив відповідачу претензію, яку останній не отримав, кошти, що є предметом цього спору, не повернув.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 8, 525, 526, 610, 612, 626-629, 665, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, ст.ст. 14, 198, 201 ПК України тощо.

Відповідач своїм право на відзив не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.02.2020 року.

12.02.2020 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відео конференції, яке задоволене ухвалою суду від 13.02.2020 року.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву на 13.03.2020 року.

02.03.2020 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 03.03.2020 року.

12.03.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

29.12.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 2016/12-29, за п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити у зумовлений строк товар покупцеві згідно з видатковими накладними, які є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28.02.2017 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п. 10.1, 10.2. договору).

За п.п. 2.1., 5.1., 5.3., 5.5. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Строк поставки загальної кількості товару встановлено сторонами з 29.12.2016 року по 28.02.2017 року. Кількість товару визначається згідно з кількістю товару, вказаної у товарно-транспортній накладній, на складі та вагах покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту відвантаження товару продавцем, про що покупцю видається видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на кількість товару (окрема партія).

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1.-4.3. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Порядок оплати - 100% передоплати згідно з виставленим рахунком-фактурою продавця за кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання покупцем його копії або оригіналу. Остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення передоплати продавцем) здійснюється протягом 3 банківських днів після фактичного отримання товару покупцем в кількості, передбаченій п. 2.1. договору, та оформлення всіх документів на товар.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачу 981 200,00 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 1 від 05.01.2017 року на суму 402 000,00 грн, № 399 від 10.02.2017 року на суму 67 000,00 грн, № 407 від 15.02.2017 року на суму 194 300,00 грн, № 409 від 15.02.2017 року на суму 73 700,00 грн, № 444 від 24.02.2017 року на суму 244 200,00 грн.

Пунктом 7 договору сторони передбачили, що у разі неналежного виконання договірних зобов`язань щодо реєстрації електронних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми товару, який був сплачений та/або отриманий покупцем.

03.02.2017 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 2017/03-02, за п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити у зумовлений строк товар покупцеві згідно з видатковими накладними, які є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2017 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п. 10.1, 10.2. договору).

За п.п. 2.1., 5.1., 5.3. 5.5. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Строк поставки загальної кількості товару встановлено сторонами з 03.02.2017 року по 30.06.2017 року. Кількість товару визначається згідно з кількістю товару, вказаної у товарно-транспортній накладній, на складі та вагах покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту відвантаження товару продавцем, про що покупцю видається видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на кількість товару (окрема партія).

Як встановлено судом з фактичних обставин справи, відповідач поставив позивачу товар - брикети вугільні на загальна суму 1 147 001,60 грн з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні № 01 від 03.02.2017 року на суму 73 700,00 грн (12 283,33 грн ПДВ), № 02 від 07.02.2017 року на суму 73 700 грн (12 283,33 грн ПДВ), № 03 від 07.02.2017 року на суму 73 700 грн (12 283,33 грн ПДВ), № 04 від 13.02.2017 року на суму 73 807,20 грн (12 301,20 грн ПДВ), № 05 від 13.02.2017 року на суму 73 807,20 грн (12 301,20 грн ПДВ), № 06 від 16.02.2017 року на суму 73 807,20 грн (12 301,20 грн ПДВ), № 07 від 20.02.2017 року на суму 73 700 грн (12 283,33 грн ПДВ), № 08 від 20.02.2017 року на на суму 73 700 грн (12 283,33 грн ПДВ), № 09 від 25.02.2017 року на суму 80 400,00 грн (13 399,92 грн ПДВ), № 10 від 27.02.2017 року на суму 80 400,00 грн (13 399,92 грн ПДВ), № 11 від 01.03.2017 року на суму 81 180,00 грн (13 530,00 грн ПДВ), № 12 від 16.03.2017 року на суму 73 800,00 грн (12 300,00 грн ПДВ), № 13 від 16.03.2017 року на суму 73 800,00 грн (12 300,00 грн ПДВ), № 14 від 25.05.2017 року на суму 167 500,00 грн (29 916,67 грн ПДВ).

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1.-4.3. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Порядок оплати - 100% передоплати згідно з виставленим рахунком-фактурою продавця за кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання покупцем його копії або оригіналу. Остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення передоплати продавцем) здійснюється протягом 3 банківських днів після фактичного отримання товару покупцем в кількості, передбаченій п. 2.1. договору, та оформлення всіх документів на товар.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачу 167 500,00 грн, що стверджується платіжним дорученням № 587 від 13.05.2017 року.

З фактичних обставин справи судом установлено, що позивач оплатив товар на загальну суму 1 148 700,00 грн, тоді як відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 147 001,60 грн, різниця складає 1 698,40 грн (1 148 700,00 грн- 1 147 001,60 грн).

17.03.2017 року між сторонами підписаний (зі сторони відповідача) акт про взаємозалік зустрічних однорідних позовних вимог, за яким сторонами встановлено, що сума зобов`язань позивача перед відповідачем становить 400 301,60 грн, а відповідачем перед позивачем - 402 000,00 грн, а також погоджено, що внаслідок проведення взаємозаліку зобов`язання позивача за договором поставки № 2017/03-02 від 03.02.2017 року та відповідача за договором поставки № 2016/12-29 від 29.12.2016 року вважаються виконаними належним чином, а також стверджують, що станом на 17.03.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 698,40 грн.

Про вказаний розмір заборгованості відповідача перед позивачем свідчать також акти звіряння взаємних розрахунків станом на 16.03.2017 року та на 25.05.2017 року, підписані відповідачем.

Пунктом 7 договору сторони передбачили, що у разі неналежного виконання договірних зобов`язань щодо реєстрації електронних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми товару, який був сплачений та/або отриманий покупцем.

Відповідач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну № 9030696220 від 03.02.2017 року на суму ПДВ 12 283,33 грн, податкову накладну № 9030733003 від 07.02.2017 року на суму ПДВ 12 283,33 грн, податкову накладну № 9030885492 від 07.02.2017 року на суму ПДВ 12 283,33 грн, податкову накладну № 9030894766 від 13.02.2017 року на суму ПДВ 12 301,20 грн, податкову накладну № 9030895559 від 13.02.2017 року на суму ПДВ 12 301,20 грн, податкову накладну № 9030955042 від 16.02.2017 року на суму ПДВ 12 301,20 грн, податкову накладну № 9042330111 від 20.02.2017 року на суму ПДВ 12 283,33 грн, податкову накладну № 9042476363 від 20.02.2017 року на суму ПДВ 11 725,00 грн ( у видатковій накладній № 08 від 20.02.2017 року сума ПДВ за поставлений товар становила 12 283,33 грн, тобто на 558,33 грн більше суми, що зареєстрована в ЄРПН), про що свідчить роздруківка з Електронного кабінету відповідача.

Надалі відповідач не реєстрував податкових накладних, проте поставка товару здійснювалася, що підтверджується видатковими накладними: № 09 від 25.02.2017 року, де сума ПДВ становила 13 399,92 грн, № 10 від 27.02.2017 року, де сума ПДВ становила 13 399,92 грн, № 11 від 01.03.2017 року, де сума ПДВ становила 13 530,00 грн, № 12 від 16.03.2017 року, де сума ПДВ становила 12 300,00 грн, № 13 від 16.03,2017 року, де сума ПДВ становила 12 300,00 грн, № 14 від 25.05.2017 року, де сума ПДВ становила 29 916,67 грн, тобто відповідач не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 95 404,84 грн.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із поверненням вартості недопоставленого товару, а також стягненням збитків у вигляді втраченого податкового кредиту, регулювання яких здійснюється ЦК України, ГК України, ПК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

За ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України унормовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Зважаючи, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема на суму 1 698,40 грн, однак товару не зазначену суму не отримав, відтак отримав право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

У силу вимог ч.ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України , які кореспондуються зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач, одержавши суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, відтак позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 1 698,40 грн, а тому вимога в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування збитків у розмірі втраченого податкового кредиту в сумі 95 404,84 грн, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із умов договорів та видаткових накладних, предметом поставки були вугільні брикети.

Відповідно до п. 45 підрозділу 2 розділу XХ ПК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до 01.01.2019 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. У разі застосування зазначеної пільги норми п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги. Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Згідно із Законом України "Митний тариф України (розділи IV - V)" до товарної позиції 2701 відносяться вугілля кам`яне , антрацит; брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам`яного вугілля: вугілля кам`яне, антрацит, пилоподібне або непилоподібне, але неагломероване, антрацит, бітумінозне вугілля, коксівне вугілля, брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам`яного вугілля, інше; до товарної позиції 2702 відносяться лігніт, буре вугілля, агломеровані або неагломеровані, крім гагату: лігніт, буре вугілля, пилоподібні або непилоподібні, неагломеровані, лігніт, буре вугілля, агломеровані; до товарної позиції 2703 00 00 00 відносяться торф (включаючи торф`яний дрібняк) агломерований або неагломерований; до товарної позиції 2704 00 відносяться коксі навіпкокс із кам`яного вугілля, лігніту, бурого вугілля або торфу, агломеровані або неагломеровані, вугілля реторне тощо.

З наведеного вбачається, що постачання вугілля відноситься до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Пунктами 30.1.-30.4., 30.9. ПК України унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Податкова пільга надається, зокрема шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Зі змісту наведених норм вбачається, що платником ПДВ за операціями з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД є лише ті платники податку, які подали до контролюючого органу за місцем реєстрації заяву про відмову чи зупинення використання пільги.

Тобто, за відсутності такої заяви звільнення операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД від оподаткування ПДВ відбувається автоматично, у силу приписів імперативної норми ПК України.

Судом із фактичних обставин справ та поданих доказів не встановлено того, чи є відповідач платником ПДВ (подав до контролюючого органу за місцем реєстрації заяву про відмову чи зупинення використання пільги), чи ні.

Заразом поставка вугільних брикетів здійснювалося з включенням до ціни вказаного товару сум ПДВ, про що свідчать видаткові та податкові накладні, тобто позивач сплачував вартість товару, збільшену на суму відповідного податку, а тому отримав право на податковий кредит.

Відповідно до підп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (п.п. 198.1.-198.3. ст. 198 ПК України).

Приписами п. 198.6. ст. 198 ПК України унормовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У п.п. 201.1., 201.7., 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, нормами п. 198.6 . ст. 198 , п. 201.10 ст. 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом реєстрації відповідачем податкової накладної та виникненням права у позивача нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту.

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що відповідач не реєстрував податкових накладних з поставки товару за видатковими накладними: № 09 від 25.02.2017 року, де сума ПДВ становила 13 399,92 грн, № 10 від 27.02.2017 року, де сума ПДВ становила 13 399,92 грн, № 11 від 01.03.2017 року, де сума ПДВ становила 13 530,00 грн, № 12 від 16.03.2017 року, де сума ПДВ становила 12 300,00 грн, № 13 від 16.03,2017 року, де сума ПДВ становила 12 300,00 грн, № 14 від 25.05.2017 року, де сума ПДВ становила 29 916,67 грн. Окрім того, у видатковій накладній № 08 від 20.02.2017 року сума ПДВ за поставлений товар становила 12 283,33 грн, тобто на 558,33 грн більше суми, що зареєстрована, - 11 725,00 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 224 ГК України врегульовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Наведені статті визначають правила застосування одного із найрозповсюдженіших способів захисту цивільних прав - відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вказаних статтей, оскільки особа, якій завдано збитків у результаті порушення господарського зобов`язання та її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Для цього немає необхідності особливо вказувати в законі або в договорі про право особи вимагати таке відшкодування.

Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб`єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Частиною 2 вказаної статті передбачений обов`язок сторони, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, невідкладно повідомити про це другу сторону. Наслідки неповідомлення другої сторони є достатньо суворими, оскільки невиконання цього обов`язку позбавляє правопорушника права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та права вимагати відповідного зменшення розміру збитків, що за загальним правилом є однією з умов застосування відповідальності у виді відшкодування збитків. Тому набуває важливого значення не тільки саме виконання правопорушником цього обов`язку, але й необхідність оформлення його виконання належним чином. Тобто правопорушник повинен мати належні докази своєчасного направлення ним відповідної інформації потерпілій стороні. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що правопорушник зобов`язаний невідкладно повідомляти другу сторону про кожний факт порушення взятих на себе зобов`язань.

Отже, відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 95 404,84 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками остатнього, а відтак наявні усі елементи складу господарського правопорушення та підстави для задоволення позову в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 917/877/17 від 03.08.2018 року, підстав для відступу від якої суд не вбачає.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", Серявін та інші проти України , "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 1 698,40 грн суми попередньої оплати та 95 404,84 грн збитків у вигляді втраченого податкового кредиту, а всього - 97 103,24 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай трейд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка 08" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка 08" (вул. Помірки,14, с. Дядьковичі, Рівненський район, Рівненська область, 35361, ідентифікаційний код 35861213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай трейд Україна" (вул. Деревообробна, 7, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 39455232) суму попередньої оплати в розмірі 1 698,40 грн та матеріальні збитки у розмірі втраченого податкового кредиту в сумі 95 404,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка 08" (вул. Помірки,14, с. Дядьковичі, Рівненський район, Рівненська область, 35361, ідентифікаційний код 35861213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай трейд Україна" (вул. Деревообробна, 7, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 39455232) 2 102,00 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Скай Трейд Україна (вул. Деревообробна, 7, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 39455232).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропереробка 08 (вул. Помірки,14, с. Дядьковичі, Рівненський район, Рівненська область, 35361, ідентифікаційний код 35861213).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 13.03.2020 року.

Суддя О. Андрійчук