Рішення

від 03.03.2020 по справі 922/3766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3766/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 04053, м. Київ, пров. Несторівський ,3-5 до Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи", 61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 3 простягнення 473 849, 17 грн. за участю представників сторін:

позивача: Єфіменко О.Ю., ордер серія КС №648535 від 20.02.2020 року;

відповідача: Костиря Г.А., ордер АХ № 10036600 від 27.11.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" про стягнення суми штрафу у розмірі 473 849, 17 грн. також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 7 107,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі - продажу №09/033/16-МТР від 15.01.2018року у частині повного та своєчасного розрахунку, у зв`язку із чим позивачем нараховано 10 % штрафу від вартості поставленого товару

Ухвалою господарського суду від 18.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/3766/19. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.12.2019 року.

03.12.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 29346), у якому останній, просить суд, прийняти відзив та залучити його до матеріалів справи. У задоволенні позову відмовити повністю. Також просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

09.12.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив (вх. № 29774) у якому останній просить суд, врахувати відповідь на відзив відповідача з метою відхилення зазначених ним у відзиві на позовну заяву вимог. Та зазначає, що сторони у договорі домовились, що позовна давність за цим договором стосовно оплати, кількості та якості товару, стягнення неустойки встановлюється тривалістю в три роки, про що зазначено у пункті 12.8. договору укладеного між сторонами. Щодо притримання відповідачем поставки товару зазначає, що останнім не зазначено жодного реквізиту постанови на яку він посилається. Також, позивачем від відповідача не було отримано жодного повідомлення, щодо притримання агрегату транспортування погружних електроустановок АТЕ-8 з краново - маніпуляторною установкою типу PALFINGER PK32080А на базі КрАЗ-63221-05, який повинен бути поставлений відповідачем відповідно до договору № 09/03/16-МРТ від 15.01.2018 року.

Також зазначає, що відповідач за період коли мав поставити позивачу товар (2018-2019 роки) позивачеві направив лише один лист (вих .№ 107 від 07.09.20189 року) про затримку поставки шасі, до якого було додано копію листа ТОВ Торговий дім Автокраз ) лист від 06.09.2018 року № 3693/06), у якому зазначено, що очікуваний термін готовності до відвантаження шасі - 18.09.2019 року. Після цієї дати, позивач жодних листів, повідомлень або іншої інформації щодо неможливості поставки товару від відповідача не отримував.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій зазначає, що судові справи, на які послався відповідач у відзиві, стосується стягнення з останнього штрафних санкцій за неналежне виконання договорів, що пов`язані із поставкою продукції, необхідної позивачеві для належного здійснення господарської діяльності. Таким чином, неналежне виконання відповідачем обов`язків за договорами, укладеними з позивачем, негативно впливає на господарську діяльність останнього, яке є одним з провідних нафтогазовидобувних товариств країни. Враховуючи, що сторони є вільними в укладанні договору і відповідач здійснює підприємницьку діяльність на сласний ризик, тому зазначення у відзиві про те, що неустойка для відповідача перетворюється у непомірний тягар є безпідставним, оскільки вчасне виконання продавцем своїх обов`язків за укладеними договорами купівлі-продажу виключає будь-які негативні наслідки для відповідача (т. 1, а.с. 131-134).

Ухвалою суду від 10.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладене підготовче засідання на 09.01.2019 року.

12.12.2019 року відповідач через канцелярію суду надав заперечення (вх. № 30283) у яких, просить суд, прийняти дані заперечення та залучити їх до матеріалів справи.

Також в обґрунтування наданих заперечень зазначає, що положення пункту 12.8 договору на які посилається позивач, втратили чинність через закінчення строку їх дії. Домовленість сторін обмежена строком їх дії, а строк дії такої домовленості сторін обмежений строком дії самого договору. Тому відповідно до пункту 11.1. договору, строк дії договору сторонами встановлений 1 рік тобто до 15.01.2019 року. А отже, за твердженнями відповідача, вимога позивача про застосування пункту 12.8 договору, знаходиться поза межами строку його дії, та не має під собою. Правової підстави. Таким чином, судом не можуть застосовуватись до існуючих правовідносин між сторонами положення пункту 12.8 договору - який стратив свою чинність. Тому, як наслідок, за відсутності іншої, чинної домовленості, якою б сторони змінили спеціальний строк позовної давності, суд має керуватись приписами чинного законодавства, а саме диспозицією частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (т. 1, а.с. 152-153).

26.12.2019 року позивачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення (вх. № 31544) у яких зазначає, що відповідач помилково вважає договір припиненим. Оскільки відповідно до пункту 6.1. договору № 09/03-16-МРТ від 15.01.2018 року за невиконання або неналежне виконання цього договору, сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором. Пунктом 11.1. договору, сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом одного року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами. Таким чином, вищезазначений договір не припинив свою дію 15.01.2019 року, як зазначив відповідач.

У зв`язку із чим, заперечення відповідача проти застосування пункту 12.8. договору щодо встановлення строку позовної давності щодо стягнення неустойки у три роки не відповідає умовам договору та суперечить вимогам законодавства (т. 1, а.с. 183-185).

Розпорядженням від 17.01.2020 року № 35/2020 керівника апарату суду, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку із хворобою судді Присяжнюка О.О. відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений автоматизований розподіл справи № 922/3766/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020 року визначено склад суду головуючий суддя Ємельянова О.О.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року прийнято справу № 922/3766/19 до свого провадження. Розгляд справи розпочато зі стадії підготовчого провадження. Призначено у справі № 922/3766/19 підготовче засідання на 06.02.2020 року.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року підготовче засідання у справі № 922/3766/19 закрито. Призначено справу № 922/3766/19 до розгляду по суті на 11.02.2020 року. Задоволено усне клопотання позивача від 06.02.2020 року про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Призначено проведення судового засідання на 11.02.2020 року о 12:30 год. В режимі відеоконференції.

11.02.2020 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. № 3558) у яких зазначає, що у своєму відзиві на позов у справі відповідач клопотав про зменшення суми штрафних санкцій за заявленими у справі позовними вимогами, з посиланням на приписи статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також частини 3 статті 219 Господарського кодексу України. Проте, у прохальній частині відзиву відповідачем не визначено у якому обсязі відповідач просить суд зменшити такі штрафні санкції, що є суттєвою прогалиною у з`ясуванні позиції відповідача. У зв`язку із чим, просить суд, відповідно до вимог частини 233 господарського кодексу України та частини 5 статті 551 Цивільного кодексу України, зменшити розмір штрафних санкцій до 10 відсотків від заявленої ціни позову, тобто до 47 385, 00 грн. (т. 1 .а.с. 49-50).

Ухвалою суду від 11.02.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 25.02.2020 року.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву у судовому засідання до 03.03.2020 року.

03.03.2020 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. № 5066) у яких зазначає, що при більш детальному дослідженні доданих до відзиву документів, суд не знайшов калькуляції на яку послався відповідач у відзиві на позовну заяву. У зв`язку із чим, з огляду на суттєвість зазначено доказу, та з метою уникнення неповноти при дослідженні цього питання, відповідач просить суд, прийняти ці додаткові пояснення разом із калькуляцією з виробництва одиниці товару за договором № 09/03/16-МРТ від 15.01.2018 року що додається.

03.03.2020 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. № 5578) у яких зазначає, що відповідач, з метою забезпечення виконання прийнятого на себе зобов`язання, був зобов`язаний вжити усіх необхідних та можливих дій і заходів та письмово звернутись до інших офіційних дилерів, з метою з`ясування наявності матеріально-технічному резерві необхідної для виконання зобов`язання продукції (шасі), проте даним зобов`язанням відповідач на думку позивача знехтував. Також відповідач посилається на неправомірні дії позивача та посилається на інші судові справи. Однак зазначені відповідачем судові справи, не стосуються виконання сторонами договору купівлі-продажу № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року. Позивач звертає увагу суду на те, що в період з дати проведення попередньої оплати (31.01.2018 року) до моменту поставки товару 23.06.2019 року, відповідач мав в розпорядженні грошові кошти, у розмірі 2 497 650,00 грн. (50 % вартості товару) та мав можливість використовувати дані кошти, як обігові для власних потреб в господарській діяльності, розміщення на депозитному рахунку з отриманням відсотків, свого роду безвідсотковий кредит. Також на думку позивача, якщо відповідачем були понесені збитки, у вигляді неотримання прибутку, доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущено вигода), тощо, нормами чинного законодавства врегульовано дані питання, та відповідач має право скористатись правом зворотної вимоги до винної особи, пред`явити регресні вимоги щодо відшкодування збитків тощо. Адже, причинно - наслідковим зв`язком невиконання зобов`язання відповідачем, стало невиконання взятих на себе зобов`язань ТОВ ТД АктоКРАЗ . Щодо застосування судом положень частини 3 статті 219 Господарського кодексу України, на які посилається відповідач, зазначає, що перелічені дії/обставини, не знаходять підтвердження у даній справі, так як на момент прострочення відповідачем зобов`язання, позивачем були виконані усі зобов`язання покладені у відповідності до умов договору, що у свою чергу, унеможливлює застосування встановлених даною статтею норм. На думку позивача, відсутні будь-які обставини які мають істотне значення, а отже підстави для зменшення розміру неустойки - відсутні. У зв`язку із чим, з огляду на правову кваліфікацію доказів, які надані відповідачем та викладеними обставинами з урахуванням фактичних та правових підстав, позовних вимог і заперечень проти них, з метою запобігання порушення норм матеріального права, що може призвести до помилкових висновків, просить суд, врахувати повну відсутність підстав для задоволення вимог відповідача та просить врахувати надані додаткові пояснення позивача з метою ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення у справі № 922/3766/19.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року додаткові пояснення від 03.03.2020 року Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи. Додаткові пояснення (вх. № 5066 від 26.02.2020 року) Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 03.03.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити із підстави викладених у позовній заяві. Також зазначив, що у позовній заяві допущено описку. А саме у номері договору, та просить суд вважати вірним номер договору № 09/03/16-МТР.

Присутній у судовому засіданні 03.03.2020 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував, із підстав викладених у наданому до суду відзиві та заперечення. Просив суд відмовити у задоволенні позову або зменшити заявлені до розміру штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, заслухавши позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 15.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Стабільні Системи" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 09/03/16-МТР (далі - договір) (т. 1, а.с. 12-15).

Сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року. але у будь-якому азі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами (пункт 11.1. договору).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію (товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, вартість та інший характер товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором. Оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених цим додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору (підпункт 2.1.1. пункту 2.1., пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору, продавець зобов`язується передати покупцю товар у строки та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Додатком № 1 від 15.01.2018 року до договору № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року сторони погодили найменування товару - агрегат транспортування погружних електроустановок АТЕ-8 з краново - маніпуляторною установкою типу РАLFINGER PK32080 А на базі шасі КрАЗ-63221-05 у кількості 1 шт. загальною вартістю (у т.ч. з ПДВ) 4 995 300, 00 грн. (т. 1, а.с. 16).

Умови оплати: 50 % - передоплата, 50 % - по факту поставки товару протягом 30 календарних днів. Термін поставки: протягом 120 робочих днів з моменту 50 % передоплати (пункти 4, 5 додатку № 1 до договору).

Згідно умов пункту 5.3. договору, датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.

Продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження товару у письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення, якщо інше не вказано у додатку до цього договору (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору, відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 1345-П18 від 30.01.2018 року здійснено попередню оплату товару у розмірі 2 497 650, 00 грн. (т. 1, а.с. 17).

За твердження позивача та із урахуванням умов договору, товар підлягав поставці з дати передоплати протягом 120 календарних днів, тобто до 25.07.2018 року.

07.09.2018 року відповідачем на адресу позивача направлено лист за вих. № 107, у якому останній повідомляє, що відвантаження продукції затримується. У зв`язку із тим, що ТОВ ТД АвтоКрАЗ затримує поставку шасі автомобіля КрАЗ 63221-05, що не дає змоги завершити виготовлення, а саме (монтаж обладнання на шасі та випробування КМУ). Також зазначено, що зобов`язуються виконати монтаж обладнання та провести усі необхідні випробування в найкоротші терміни, після отримання шасі (т. 1, а.с. 18).

11.06.2019 року відповідачем на адресу позивача направлено лист за вих. № 060 у якому повідомлено, що товар готовий до відвантаження, запланована дата прибуття на склад вантажоотримувача 14.06.2019 року (т. 1 а.с. 19).

19.06.2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року, у якій визначено, що загальна вартість товару складає 4 738 491, 73 грн. Умови оплати: 2 497 650, 00 грн. підлягає оплаті до 30.01.2018 року. 2 240 841, 73 грн. підлягає оплаті по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів. (т. 1, а.с. 20).

14.06.2019 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 1321 (т. 1, а.с. 21-22).

11.07.2019 року відповідачем на адресу позивача направлено лист за вих. № 066 у якому останній повідомляє, що зауваження викладені у акті приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю усунені в повному обсязі (т. 1, а.с. 23).

18.07.2019 року відповідачем на адресу позивача направлено лист за вих. № 069 у якому останній повідомляє, що документи для АТЕ-8 відправлені транспортною компанією ТОВ Нова пошта (т. 1, а.с. 24)

Згідно платіжних доручень № 13209-П19 від 13.09.2019 року на суму 740 847, 73 грн. та № 13386-П19 від 13.09.2019 року на суму 1 500 000, 00 грн. позивачем здійснено оплату товару (т. 1, а.с. 25-26).

У зв`язку із тим, що відповідачем здійснено поставку товару з порушенням узгодженого сторонами строку, позивачем на адресу відповідача 04.10.2019 року було направлено претензію № 01/01/07/1600 у якій останній зазначає, що відповідно до пункту 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором. Пунктом 6.9. визначено, що за порушення строку поставки товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному пунктом 5.12. та пунктом 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2 %, а у разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10 % від вартості товару не поставленого вчасно. Продавцем було поставлено товар з простроченням строку, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 1321 від 14.06.21019 року, з подальшими усуненнями недоліків товару. Таким чином, продавцем здійснено поставку товару з простроченням більше ніж на 30 календарних днів, що передбачає сплату штрафних санкцій у розмірі 10 % від вартості товару.

Оскільки загальна вартість товару, поставленого з порушення строку постачання становить 4 738 491, 73 грн. розмір штрафу за прострочення поставки за договором купівлі - продажу № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року становить 473 849, 17 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач вимагав протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії сплатити штраф за прострочення поставки товару у розмірі 473 849, 17 грн. на поточний рахунок позивача. У разі несплати штрафу у зазначений строк, позивач буде змушений звернутися до суту з вимогою щодо стягнення штрафних санкцій та відшкодування судових витрат (т. 1, а.с. 27-28).

23.10.2019 року відповідачем надано відповідь на претензію, у якій останній зазначає, що з моменту 50 % передоплати товару (30.01.2019 року) до моменту передачі за актом (14.06.2019 року) пройшло 94 робочих дня, що в свою чергу не порушено терміну поставки товару, встановленого пунктом 5 додатку № 1 до договору. Також зазначає, що просрочки позивача за договором № 04.3/1319-МТР від 21.12.2017 року (права № 922/1379/19) за період з 26.08.2018 року по 24.05.2019 року становлять 268 днів. Із змісту претензії вбачається, що за договором купівлі - продажу № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року, відповідач мав виготовити та поставити товар на користь позивача у період з 31.01.2019 року по 14.06.2019 року. Таким чином, є підтверджені судовим рішенням у справі № 922/1379/19 обставини, що в період з 31.01.2019 року по 24.05.2019 року позивач мав невиконані грошові зобов`язання перед відповідачем за договором №04.3/1319-МТР від 21.12.2017 року, що перевищувало вартість поставки за договором купівлі - продажу № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року. Також зазначає, що позивач має заборгованість перед відповідачем за договором № 09/03/794-МТР від 12.06.2018 року, за період з 02.05.2019 року по 07.08.2019 року. Отже відповідач, у будь - якому разі мали право притримання товару в силу частини 2 статті 594 Цивільного кодексу України. З огляду на вищевикладене, претензію № 01/01/07/1600 від 04.10.2019 року залишено без задоволення (т. 1, а.с. 29-36).

У зв`язку із тим, що відповідачем здійснено поставку товару з порушенням узгодженого сторонами строку, позивач звернувся про стягнення суми штрафу до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, часткову оплату товару у відповідності до пункту 4 додатку № 1 до договору № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року, позивачем було здійснено 50 % передоплати 30.01.2018 року, про що свідчить платіжне доручення № 1345-П18 на суму 2 497 650, 00 грн. (т. 1, а.с. 16-17).

Відповідно до пункту 5 додатку № 1 до договору, термін поставки, протягом 120 робочих днів з моменту 50 % передоплати, тобто до 25.07.2018 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено поставку товару із порушення строку, про що свідчить акт приймання - передачі товару від 14.06.2019 року (т. 1, а.с. 21-22).

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу статей 230, 231 Господарського кодексу України, шрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.9. договору сторонами визначено, що за порушення строку постачання товару, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни (т. 1, а.с. 14).

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідно до пункту 6.9 договору суми штрафу, та встановлено що відповідні нарахування у розмірі 473 849, 17 грн. здійснено вірно.

Щодо заперечень відповідача, викладених у наданому до суду відзиві, а саме, що поставка товару за умовами пункту 5 додатку № 1 до договору, повинна була бути здійснена до 25.07.2018 року. Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності починається з 26.07.2018 року, а право на пред`явлення позову про стягнення неустойки (штрафу, пені) позивач має до 25.07.2019 року включно. Натомість позовна заява позивача датована 13.11.2019 року, що більше ніж на три місяці виходить за межі спеціального строку позовної давності, встановленої діючим законодавством. З огляду на вищевикладене, відповідач заявляє. Про необхідність застосування судом до заявлених позивачем у даній справі вимог строків позовної давності, та з цих підстав відмовити у позові повністю.

У зв`язку із чим, на думку відповідача, останній в період притримання, діяв правомірно до моменту оплати позивачем вже поставленого за іншим договором товару та до моменту остаточного розрахунку (т. 1. а.с. 54-62).

Вищевикладені заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки пунктом 12.8. договору, сторони погодили, що позовна давність за цим договором стосовно оплати, кількості та якості товару, стягнення неустойки встановлюється тривалістю в три роки.

Також суд, не приймає посилання відповідача на той факт, що однією з підстав затримки поставки товару за договором стало його притримання у зв`язку із неповною оплатою позивачем заборгованості за іншим договором поставки. У зв`язку із тим, що відповідачем в порушення вимог статей 73, 76 Господарського процесуального кодексу України не було доведено суду належними та допустимими доказами, що позивача було повідомлено про таке притримання у відповідності до положень статті 595 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача ґрунтуються на довільному тлумаченні та неправильному розумінні норм права, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними нормами.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке викладено в додаткових поясненнях (вх. № 3558 від 11.02.2020 року) та відзиві на позовну заяву (вх. № 29346 від 03.12.2019 року т. 1, а.с.54-62).

Щодо клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання, відповідач зазначає, що згідно калькуляції виробництва товару за договором № 09/03/16-МРТ від 15.01.2018 року виробнича собівартість однієї одиниці товару, складає 142 000, 00 грн. (без урахування відрахувань податків). Натомість заявлений позивачем штраф (473 879, 17 грн.) більше ніж у три рази перевищує суму прибутку отриманого відповідачем від виконання цього договору, а за умови сплати податку на прибуток та ПДВ в чотири - п`ять разів, та ставить відповідача у положення, у якому останній змушений здійснювати поставку за договором не тільки собі у збиток, а й компенсувати негативну різницю за рахунок обігових коштів отриманих за іншими договорами від інших контрагентів.

Також зазначає, що обов`язковому застосуванню підлягає частина 3 статті 219 Господарського кодексу України, в частині зменшення судом розміру відповідальності або звільнення відповідача від відповідальності. Щодо застосування до спірних правовідносин статті 594 Цивільного кодексу України, то відповідач не наполягає на застосуванні цієї норми, за наведених у відзиві мотивів.

На думку відповідача, спірні правовідносини мають додаткові обставини, які заслуговують на увагу. Згідно пункту 1 додатку № 1 до договору, товар виготовляється та поставляється на основі транспортної бази - шасі КрАЗ - 63221-05 у кількості 1 шт. Водночас, сторони не обумовили та не узгодили залежність виконання умов договору від постачання заводом - виготовлювачем КрАЗ транспортної бази - автомобіля КрАЗ-63221-05, без якого подальше укомплектування товару не можливе. В процесі виготовлення товару, відповідач зіткнувся з непередбачуваними у звичайній господарській діяльності затримці у постачанні транспортної бази - автомобіля КрАЗ- 63221-05 від постійного постачальника (т. 1, а.с. 80-87).

За твердженнями відповідача, наведені обставини, носять винятковий характер, бо є наслідком державної політики щодо посилення матеріально технічної бази Збройних сил України. Сторони договору не внесли змін до умов договору, не припинили його дію. Водночас ці істотні зміни обставин, якими сторони керуються при укладанні договору, мають дію зовнішнього характеру, вони виникли всупереч волі та бажанню відповідача, їх не можна було ані передбачити, ані уникнути, через що стало неможливим для відповідача виконати договір у строк як того вимагав позивач. Умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій (пункт 6.9 договору), містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій (10% від договірної ціни) та суті зобов`язання, з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу за первісним позовом таким простроченням поставки.

На думку відповідача, заявлений позивачем штраф є більшим ніж прибуток отриманий відповідачем від виконання договору, та ставить відповідача у положення, в якому останній змушений здійснити поставку за договором не тільки собі у збиток, а й компенсувати негативну різницю за рахунок обігових коштів отриманих за іншими договорами від інших контрагентів. Згідно калькуляції виробництва товару, загальний обсяг прибутку отриманий відповідачем за договором є мінімальним.

Відповідачем також посилається на калькуляцію виробництва АТЕ-8 на шасі КрАЗ-63221-05 за договором № 09/03/16-МТР від 15.01.2018 року, з якої вбачається, що прибуток відповідача становить суму у розмірі 142 000, 00 грн.

У зв`язку із чим, просить суд, прийняти до уваги, що неустойка не може перетворитися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивача. Тому просить суд, зменшити розмір штрафних санкцій, відповідно до вимог частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України до 1% від заявленої суми (т. 1, а.с. 54-62).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 3 статті 219 Господарського кодексу України встановлено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частини 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд зауважив, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Як наслідок, таким що відповідає засадам справедливості, є застосування штрафних санкцій за неналежне виконання договору, у розмірі значно меншому ніж отриманий прибуток від виконання такого договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення заявлених до стягнення розміру штрафних санкцій на 70%, а саме до 142 157, 75 грн.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 142 157, 75 грн.

В частині нарахованої позивачем суми штрафу у розмірі 331 694, 42 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 132, 34 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 174, 530, 548, 549, 551, 610, 611, 626, 655, 663 Цивільного кодексу України, статтями 219, 233 Господарського кодексу України, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, буд. 3, ЄДРПОУ 22679989) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ЄДРПОУ 00135390) суму штрафу у розмірі 142 157, 75 грн. та 2 132, 34 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми штрафу у розмірі 331 694, 42 грн. у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ЄДРПОУ 00135390);

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Стабільні Системи" (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, буд. 3, ЄДРПОУ 22679989).

Повне рішення складено "13" березня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова