Рішення

від 10.03.2020 по справі 925/62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Черкаси справа № 925/62/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Фермерського господарства Дорошенкове , селище Степанецьке, Канівський район, Черкаська область

до Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, с. Степанці, Канівський район, Черкаська область

про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Дорошенкове звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю складу за адресою: вул. Дубовий Яр, 259, с. Копіювата, Степанецької об`єднаної територіальної громади Черкаської області за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач, керуючись статтями 15, 16, 344 Цивільного кодексу України (також по тексту - ЦК України) зазначив, що з 2006 року добросовісно, відкрито і безперервно користується і володіє складськими приміщеннями комори току, отже має законні підстави бути визнаним власником вказаного майна за набувальною давністю.

Ухвалою від 21.01.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 18.02.2020; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою від 18.02.2020 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10 березня 2020 року.

06 березня 2020 року від позивача надійшло клопотання від 03 березня 2020 року, в якому він просив розглядати справу за його відсутності, позов задовольнити повністю та судові витрати покласти на позивача.

06 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов від 03 березня 2020 року № 222, в якому він повідомив, що визнає позовні вимоги, оскільки позивач придбав нерухоме майно, що підтверджується договорами та актами прийому-передачі майна, і володіє цим майном добросовісно, відкрито, безперервно протягом більше 10 років, у зв`язку з чим в нього є передбачені частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України підстави для визнання власником спірного майна за набувальною давністю; просив розглядати справу без участі його представника за наявними у матеріалах справи документами.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.03.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

23 березня 2018 року ОСОБА_1 загальними зборами членів Фермерського господарства Дорошенкове було обрано керівником господарства, замість ОСОБА_2 , який вибув із складу засновників господарства.

Керівником було встановлено, що на господарське приміщення комори (складське приміщення комори току по АДРЕСА_1 ), яке перебуває у користуванні господарства, відсутні правовстановлюючі документи та відсутнє свідоцтво про право власності на нього.

Вказаним приміщенням позивач користується і володіє з 2006 року, з часу утворення фермерського господарства.

Після реформування аграрного сектору економіки всі господарські приміщення СТОВ Укрнасіння в с. Копіювата Канівського району пустували, в т.ч. спірний об`єкт, в зв`язку з чим Фермерське господарство Дорошенкове вирішило купити приміщення 4-х рядного корівника та приміщення комори току, про що домовилось з СТОВ Укрнасіння та стало використовувати приміщення на власний розсуд.

Так, постановою від 07.06.2007 Господарський суд Черкаської області у справі № 01/387 ліквідатором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасіння (с. Степанецьке, Канівського району, Черкаської області, код 32444884) призначив арбітражного керуючого Пшеничного Сергія Миколайовича.

Ліквідатор СТОВ Укрнасіння погодив продаж господарству корівника та комори току та видав 18.10.2007 довіреність Дорошенку Олегу ОСОБА_3 (колишній керівник господарства) на оформлення технічної документації на вищезазначене майно, виготовлення свідоцтв на право власності на нього та їх отримання в Канівському виробничому відділенні ЧООБТІ (а.с. 51).

На відповідні будівлі і споруди було виготовлено технічну документацію та отримано відповідні адреси, а саме: будівля корівника отримала адресу: с. АДРЕСА_1 , вул. Дубовий Яр АДРЕСА_2 258, будівля комори току: с. Копіювата, вул АДРЕСА_1 .

Виконавчий комітет Копіюватської сільської ради 21 грудня 2007 року прийняв рішення № 45 Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна , відповідно до якого вирішено дозволити оформити свідоцтво на право власності на комору току, яка розміщена в селищі Копіювато, Канівського району, Черкаської області АДРЕСА_3 вул. Дубовий Яр, 259, що належить СТОВ Укрнасіння (а.с. 53).

Позивач надав копію проекту договору купівлі-продажу № 10 від 21 березня 2008 року з відбитком печатки та підписом Пшеничного С.М. (а.с. 68), специфікації до даного договору від 21 березня 2008 року, відповідно до якої продажу підлягали будівля корівника по вул. Дубовий Яр, 258, вартістю 25000,00 гривень та нежитлова будівля комори току по вул. Дубовий Яр, 259, вартістю 10000,00 гривень (а.с. 69), рахунку-фактури № СФ - 0000001 від 18 березня 2008 року (а.с. 73).

Відповідно до платіжного доручення від 10 квітня 2008 року № 2 на суму 8000,00 грн, платіжного доручення від 10 квітня 2008 року № 3 на суму 10000,00 грн, платіжного доручення від 25 березня 2008 року № 1 на суму 17000,00 грн (а.с. 74-76) господарство сплатило СТОВ Укрнасіння за будівлю корівника та комори згідно з рахунком-фактури № СФ - 0000001.

Однак, позивач зазначив, що СТОВ Укрнасіння не мало правовстановлюючих документів на вказане майно, яке було на балансі СТОВ Укрнасіння та було зареєстроване в погосподарській книзі № 1, особовий рахунок 259 виконавчого комітету Копіюватської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Згідно з Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.12.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ Укрнасіння 01.07.2008 на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом (а.с. 37-40).

Позивач зазначив, що з 2006 року, тобто протягом дванадцяти років поспіль, володіє будівлею комори току по вул. Дубовий Яр, 259 в с. Копіювата Канівського району, не будучи її власником.

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Копіюватської сільської ради Канівського району Черкаської області, комора току знаходиться в селищі Копіювато по вул. Дубовий Яр № 259 (а.с. 54).

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Копіюватської сільської ради Канівського району Черкаської області, житлова будівля склад, яка належить ФГ Дорошенкове на підставі договору купівлі-продажу № 10 від 21.03.2008, знаходиться в селищі Копіювате за адресою Дубовий Яр 259 (а.с. 55).

Господарство зверталось до Канівського виробничого відділку Черкаського ООБТІ, яким 11.05.2018 було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю складу № 259 вулиця Дубовий Яр селище Копіювате, Канівський район, Черкаська область (а.с. 63-67).

Відповідно до довідки, виданої Копіюватським старостинським округом Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, від 19.03.2019 № 154 ФГ Дорошенкове з 2007 року використовує за призначенням складське приміщення в селище Копіювате по вул. Дубовий Яр 259 (а.с. 56).

Відповідно до довідки, виданої Копіюватським старостинським округом Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, від 16.04.2019 № 204 господарська будівля, яка знаходиться за адресою селище Копіювате по вул. Дубовий Яр 259 Канівського району Черкаської області не перебуває на обліку як безхозне майно (а.с. 57).

Вартість нежитлової будівлі складу станом на березень 2019 року складає 94141,00 грн (висновок ПП ІКЦ , а.с. 41-44).

Отже, позивач заявляє про давність володіння і вважає, що у нього є всі законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю, та просить суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі складу за адресою: вул. Дубовий Яр, 259, с. Копіювата, Степанецької об`єднаної територіальної громади Черкаської області.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився би із ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у виді передання його у тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, який різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), що перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк становить десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Відповідно до п. 9, 13, 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, для набуття права власності за набувальною давністю, доведенню підлягають шість обставин:

майно має бути об`єктом набувальної давності, не виключеним із цивільного обороту;

добросовісність володіння;

відкритість володіння;

давність володіння та його безперервність;

відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України (на яку позивач посилався у своїй позовній заяві), необхідних для набуття права власності за давністю володіння.

Приймаючи до уваги обставини, за яких виникло володіння спірним майном, суд встановив, що інші особи, які претендують на спірне майно, відсутні та відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності, спірний об`єкт нерухомості є об`єктом набувальної давності, не виключеним із цивільного обороту.

Об`єктом нерухомості, що є предметом даного спору, позивач володіє добросовісно, відкрито та безперервно.

Судові витрати належить покласти на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву відповідача про визнання позову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством Дорошенкове (вул. Махтулова, 3, селище Степанецьке, Канівський район, Черкаська область, 19031, ідентифікаційний код 34256840) право власності на нежитлові будівлі складу за адресою: вул. Дубовий Яр, 259, с. Копіювата, Степанецької об`єднаної територіальної громади Черкаської області за набувальною давністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 13 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз