Рішення

від 11.03.2020 по справі 120/157/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2020 р. Справа № 120/157/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: Горового С.І.

відповідача: Ткачука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро"

до: Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів та м. Ладижин Ткачука Валерія Володимировича

про: визнання протиправним та скасування припису та повідомлення

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Теплик-Агро") з адміністративним позовом до старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин Ткачука Валерія Володимировича (далі - відповідач, старший державний інспектор Ткачук В.В.) про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень від 17.12.2019 року за № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 та повідомлення про відшкодування шкоди б/н від 09.01.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.11.2019 року № 1302-ДК відповідачем проведено перевірку стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 3 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523781800:01:000:0172, 0523781800:01:000:0176 на території Завадівської сільської ради Теплицького району, в результаті чого складено акт перевірки №1302-ДК/1325/АП/09/01/-19 в якому зазначено про використання позивачем зазначеної земельної ділянки без будь-яких документів, що є порушенням статтей 125 та 126 ЗК України. Як зазначає позивач, вказаний акт став єдиною підставою для винесення відповідачем припису від 17.12.2019 року за № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19, а також повідомлення від 09.01.2020 року "Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки". На переконання позивача висновки відповідача про самовільне зайняття товариством земельної ділянки є безпідставними та жодним доказом не підтверджуються. Крім того позивач вказує на допущені процедурні порушення під час проведення перевірки, а саме те, що акт обстеження земельної ділянки, який мав би передувати складанню акту перевірки, датований лише 17.12.2019 року, тобто після проведення самої перевірки та закінчення дії наказу про здійснення державного нагляду. Крім того, такі акти не були вручені позивачу належним чином. За таких обставин позивач переконує суд, що оскільки станом на 21.11.2019 року у відповідача жодного документу, що підтверджує самовільне використання товариством спірної земельної ділянки не було, тому і підстав для винесення оскаржуваного припису також не має. Також позивач звертає увагу суду, що повідомлення від 09.01.2020 року про відшкодування шкоди є адміністративно-правовим актом, який виданий суб`єктом владних повноважень та породжує для ТОВ Теплик-Агро певні правові наслідки - зобов`язання щодо сплати грошових коштів, у зв`язку з чим може бути предметом судового оскарження в адміністративному суді.

За наведених вище обставин та з метою захисту порушених, на думку позивача, прав останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

13.02.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що факт використання ТОВ Теплик-Агро в порушення вимог статтей 125, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки водного фонду площею 3 га на території Завадівської сільської ради Теплицького району знайшов своє підтвердження за наслідками проведеної перевірки та відображений в акті №1302-ДК/1325/АП/09/01/-19 від 21.11.2019 року. При цьому відповідач наголошує, що згідно відповіді Відділу у Теплицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області суміжними щодо спірної земельної ділянки, на якій виявлено самовільне зайняття, є земельні ділянки з кадастровими номерами 0523781800:01:000:0172, 0523781800:01:000:0176, які перебувають в оренді ТОВ Теплик-Агро , у зв`язку з чим вочевидь їх фактичне використання позивачем відбувалося єдиним масивом, що безумовно свідчить про виявлене порушення. Крім того, про факт використання позивачем земельної ділянки у своїх поясненнях повідомила інспектор Завадівської сільської ради Купренюк В.О.

За таких обставин відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи по суті розпочався судом 18.02.2020 року. При цьому в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.03.2020 року.

Так, представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - старший державний інспектор Ткачук В.В. проти позову заперечив з підстав, що викладені письмово у поданому ним відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01 листопада 2019 року №1302-ДК старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Чечельницького, Бершадського, Тростянецького районів та м. Ладижин Ткачуком В.В. було проведено перевірку стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 3 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523781800:01:000:0172, 0523781800:01:000:0176 на території Завадівської сільської ради Теплицького району.

За результатами такої перевірки складено акт №1302-ДК/1325/АП/09/01/-19 від 21.11.2019 року. Як слідує зі змісту цього акта, під час проведення перевірки було встановлено, що станом на 21.11.2019 року земельна ділянка водного фонду площею 3 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523781800:01:000:0172, 0523781800:01:000:0176 на території Завадівської сільської ради Теплицького району знаходиться в розораному стану та використовується ТОВ Теплик-Агро`в особі директора Анченка В.Г. в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України за відсутності документів на право користування такою земельною ділянкою.

21.11.2019 року відповідачем було складено повідомлення №1302-ДК/0422/04/01/-19 про виклик директора ТОВ Теплик-Агро ОСОБА_1 для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням земельного законодавства.

В подальшому, 17.12.2019 року старшим державним інспектором Ткачуком В.В. відносно директора ТОВ Теплик-Агро ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №1302-ДК/0592/П/07/01/-19 за ст. 53-1 КУпАП.

Крім того, цього ж дня, 17.12.2019 року, відповідачем винесено припис за № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 про усунення порушень земельного законодавства з обов`язком його виконання в 30-ти денний термін.

В подальшому, старшим державним інспектором Ткачуком В.В. 09.01.2020 року складено повідомлення б/н "Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки", згідно якого розраховано розмір шкоди в сумі 4246,24 грн. та визначено обов`язок її сплати протягом 15 днів.

Незгода позивача із приписом № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 від 17.12.2019 року та повідомлення про відшкодування шкоди б/н від 09.01.2020 року зумовила звернення останнього до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У відповідності до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року N 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Підпунктом 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року N 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року N 963-IV (далі - Закон N 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону N 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону N 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 6 Закону N 963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до змісту статті 9 Закону N 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно зі статтею 10 Закону N 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, системний аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що державний нагляд (контроль) за охороною та використанням земель усіх категорій і форм власності, а також дотриманням вимог земельного законодавства здійснюють органи Держгеокадастру та його посадові особи (державні інспектори), зокрема у спосіб проведення перевірок, в тому числі за об`єктом контролю - усіма землями в межах території України, незалежно від категорії та форми власності, складення актів у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель за результатами таких перевірок, внесення обов`язкових до виконання вказівок (приписів), притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог земельного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що старший державний інспектор Ткачук В.В., як посадова особа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яким винесено оскаржуваний припис № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 від 17.12.2019 року та повідомлення про відшкодування шкоди б/н від 09.01.2020 року в розумінні п 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, ст. 46 КАС України є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у даній справі. Відповідно, підстав для залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області суд не вбачає.

Що ж до самого факту виявленого порушення пов`язаного із самовільним зайняттям земельної ділянки, який відображено в акті перевірки від 21.11.2019 року №1302-ДК/1325/АП/09/01/-19, та винесеного у зв`язку з цим оскаржуваного припису № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 від 17.12.2019 року, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У свою чергу за визначенням, яке міститься у статті 1 Закону N 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Із наведеного слід дійти висновку, що самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як:

- з об`єктивної сторони це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки;

- відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування;

- відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України; з суб`єктивної сторони такі дії є винними.

В даному випадку судом встановлено, що висновок відповідача про самовільне зайняття ТОВ Теплик-Агро земельної ділянки водного фонду площею 3 га на території Завадівської сільської ради Теплицького району ґрунтується виключно на тому, що дана земельна ділянка знаходиться в розораному стані та є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523781800:01:000:0172, 0523781800:01:000:0176, які використовуються позивачем. Тобто відповідач вважає, що оскільки суміжні земельні ділянки обробляє позивач, то тільки він мав можливість розорати (використати) спірну земельну ділянку орієнтовною площею 3 га.

Однак, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так, судом встановлено, що старшим державним інспектором Ткачуком В.В. ні під час проведення перевірки ні в ході судового розгляду справи не надано жодного доказу, який би підтверджував той факт, що спірна земельна ділянка була розорена саме позивачем. Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що таку ділянку обробляв позивач чи на ній використовувалась техніка останнього чи наявні інші відомості про її використання безпосередньо самим товариством, а не іншою особою.

В судовому засіданні судом досліджувалась план-схема земельної ділянки, що долучена до акту перевірки від 21.11.2019 року та з якої слідує, що спірна земельна ділянка межує не лише із земельними ділянками, які знаходяться в користуванні позивача, а й з іншими ділянками. Крім того, сторони погодились із тим, що до такої земельної ділянки є можливість доступу не лише через ділянки, що використовуються позивачем, а й з іншого протилежного боку. Тобто доступ до такої земельної ділянки є вільним, що не виключає можливість її неправомірного використання іншою особою. Доказів використання цієї ділянки саме ТОВ Теплик-Агро суду надано не було.

Що ж до посилання відповідача на письмові пояснення інспектора Завадівської сільської ради Крупенко В.О., то суд їх не приймає до уваги, позаяк такі пояснення також не підтвердженні жодним доказом та в них відсутня дата їх надання. Більше того, в матеріалах справи містяться інші пояснення Крупенко В.О. від 15.01.2020 року, завірені секретарем Завадівської сільської ради, з яких слідує, що попередні пояснення без дати нею не надавалися та не підписувалися.

З урахуванням викладених обставин суд вважає, що відповідачем не доведено факту самовільного використання ТОВ Теплик-Агро земельної ділянки площею 3 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523781800:01:000:0172, 0523781800:01:000:0176 на території Завадівської сільської ради Теплицького району, у зв`язку з чим його висновок про порушення позивачем вимог статтей 125 та 126 Земельного кодексу України є безпідставним.

Окрім іншого суд звертає увагу і на ту обставину, що вимоги оскаржуваного припису є неконкретизованими, тобто у ньому відсутній порядок та спосіб його виконання, що само по собі ставить позивача у невизначене становище та призводить до настання негативних наслідків для останнього.

Як наголошувалось судом раніше, дійсно, згідно зі статтею 10 Закону N 963-IV до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частин першої статті 4 КАС України).

Таким чином, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.

Отже, у даній справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для адресата, полягає в тому, щоб "усунути порушення вимог земельного законодавства", встановлені уповноваженою особою. Додатково про обов`язковий характер даного припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши у приписі про необхідність "у 30-денний термін усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства" відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.09.2019 року у справі N 806/1723/18.

З аналізу змісту припису відповідача № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 від 17.12.2019 року як акта індивідуальної дії видно, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим.

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржуваний припис № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 від 17.12.2019 року не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених у статті 2 КАС України, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування.

Стосовно позовної вимоги про скасування повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки б/н від 09.01.2020 року, то суд зазначає таке.

Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Суд наголошує, що розрахунок розміру шкоди не породжує обов`язкових юридичних наслідків для позивача. Такі дані розрахунку можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.

Отже, вимога про скасування повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки б/н від 09.01.2020 року не є адміністративно-правовим актом, який спричиняє будь-які правові наслідки для суб`єкта господарювання, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні вказаної норми, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року. Також даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 398/3581/13-а.

За таких обставин в цій частині позовні вимоги ТОВ Теплик-Агро задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до положень частин першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач у даній справі - старший державний інспектор Ткачук В.В. є посадовою особою суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, тому понесені позивачем судові витрати в сумі 2102 грн., що відповідає частці пропорційно задоволеним позовним вимогам (4204 : 2), мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис № 1302-ДК/0749/Пр/03/01/-19 від 17.12.2019 року, виданий Старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів та м. Ладижин Ткачуком Валерієм Володимировичем.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 2102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом 13.03.20.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (23814, Вінницька область, Теплицький район, с. Степанівка, вул. Незалежності, 30, код ЄДРПОУ 35737530).

Відповідач: Старший державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів та м. Ладижин Ткачук Валерій Володимирович (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ суб`єкта владних повноважень 39767547).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович