Рішення

від 24.12.2019 по справі 240/9939/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9939/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Рудченко К.В.,

за участю: представника позивача Хомяка Є.Є.,

представника відповідача - Олефіра О.Ю., Торчука В.А.,

представника третьої особи - Котенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Харитонівська сільська рада, ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а саме: відмову виправити помилку у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534, зареєстрованого від 19.08.2003, загальною площею 0,2111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, протиправною;

- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а саме, відмову надати ОСОБА_1 інформацію (довідку) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області виправити помилку у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534, зареєстрованого від 19.08.2003, загальною площею 0,2111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства та видати ОСОБА_1 інформацію (довідку) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначив, що в Державний земельний кадастр протиправно внесено відомості про зареєстроване за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534 зареєстрованого від 19.08.2003 загальною площею 0,2111 га. У зв`язку тим, що Харитонівська сільська рада державний акт на землю серії ЖТ № 003534 йому не видавала, право власності на землю він не реєстрував, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про виправлення помилки у Державному земельному кадастрі та надання актуалізованої інформації (довідки) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок в межах норм, визначених Земельним кодексом України. Листами Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Житомирської області Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05.07.2018 № 32-6-0.25-438/104-18 та від 30.05.2019 № 32-6-0.25-255/104-19 йому відмовлено у внесенні змін (виправлення помилки) до Державного земельного кадастру та у видачі довідки про невикористане право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, оскільки ним отримано державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ № 003534, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 292, підписаний головою Харитонівської сільської ради. На переконання позивача, відмова відповідача є безпідставною, протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 21.10.2019. Вказаною ухвалою до участі в справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Харитонівську сільську раду та ОСОБА_3 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на виконання вимог ухвали суду надано відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що посилання позивача на бездіяльність Відділу у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо невидачі йому інформації про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок є безпідставним, оскільки за результатами звернення позивача, йому надано відповідь про те, що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №292 зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю серією ЖТ №003534, який видано громадянину ОСОБА_1 .. Стверджує, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ № 003534 видано громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Харитонівської сільської ради народних депутатів № 21 від 09.08.93, підписаний головою Харитонівської сільської ради З.С. Зубленком та скріплений печаткою. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 292. У книзі реєстрації державних актів вказано, що запис здійснено помилково, але державний акт видано. До державного фонду документації було передано один примірник державного акту з поміткою архівний , а тому, на переконання представника відповідача, інший примірник знаходиться у громадянина. Сільською радою не дотримано порядку скасування державного акту та внесення відомостей до книги реєстрації. Також відповідач указує, що внесення змін до ДЗК є неможливим, оскільки земельна ділянка в Державному земельному кадастрі незареєстрована.

Харитонівською сільською радою надіслано до суду відзив на позов, у якому третя особа просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки позивач права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , не набував. Представник третьої особи вважає, що позивач не скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, а відповідач, зволікає із вирішенням даного питання з необґрунтованих підстав, що свідчить про бездіяльність відповідача.

21.10.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.11.2019, у зв`язку з неявкою третіх осіб.

23.10.2019 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 до суду надала пояснення, у яких зазначила, що рішенням Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 17.03.2009 їй було надано дозвіл замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 із земель комунальної власності, 21.10.2011 - затверджено рішенням Харитонівської сільської ради технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку площею 0,2158 га, 29.07.2011 -зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №538442. Зауважила, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області інформація про зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 станом на 31.12.2012 не може відповідати дійсності, оскільки станом на цю дату саме за нею було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,2158 га на АДРЕСА_1 . Вважає, що відмова відповідача на звернення ОСОБА_1 про виправлення помилки у Державному земельному кадастрі та відмова у наданні ОСОБА_1 довідки про невикористання ним права на безоплатну приватизацію земельних ділянок є протиправними.

04.11.2019 позивач позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє міркування відповідача у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованість.

06.11.2019 у зв`язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні продовжено перерву до 20.11.2019.

20.11.2019 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019.

02.12.2019 у зв`язку із зобов`язанням представника відповідача надати додаткові докази по справі та визнання обов`язковою явки представника Харитонівської сільської ради у наступне судове засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2019.

20.12.2019 справа знята з розгляду, судове засідання призначено на 24.12.2019.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Представник третьої особи - Харитонівської сільської ради, в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про час та дату судового розгляду була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що у квітні 2019 року позивач звернувся до Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Житомирської області із листом, у якому просив надати інформацію (довідку) про невикористання ним права на безоплатну приватизацію земельних ділянок. При цьому ОСОБА_1 посилався на лист Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 10.04.2019 № 170, в якому зазначено, що державний акт серії ЖТ № 003534 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 йому не видавався; правовстановлюючий документ органом місцевого самоврядування не виготовлявся; рішенням Харитонівської сільської ради від 20.07.2006 бланк державного акту на право власності на землю серії ЖТ № 003534 визнано зіпсованим та внесені відповідні записи до Книги реєстрації державних актів. У зв`язку з цим позивач указував, що відомості наведені Відділом у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, зокрема у листі від 05.07.2018 № 32-6-0.25-438/104-18, про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534 від 19.08.2003, загальною площею 0,2111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, не відповідають дійсності.

Листом Відділу у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.05.2019 № 32-6-0.25-255/104-19 позивачу відмовлено у наданні інформації про невикористане право на безоплатну приватизацію земельної ділянки. При цьому вказано, що на підставі рішення виконкому Харитонівської сільської ради народних депутатів №21 від 09.08.1993 громадянину ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серією ЖТ № 003534. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 292, підписаний головою Харитонівської сільської рад З.С.Зубленко та скріплений печаттю. У книзі реєстрації державних актів вказано, що запис здійснено помилково, але державний акт видано. Сільською радою не дотримано порядку скасування державного акту та внесення відомостей до книги реєстрації, до державного фонду документації передано один примірник державного акту з поміткою архівний , а тому інший примірник знаходиться у громадянина.

Зважаючи на те, що надана інформація не відповідає дійсності, оскільки державний акт з відповідними реквізитами він не отримував, реєстрацію права власності (користування) не здійснював, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також при вирішенні даного спору суд звертає увагу на Рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", у пункті 70 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Згідно якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Щодо відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у виправленні помилку у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534, зареєстрованого від 19.08.2003, загальною площею 0,2111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, та зобов`язання виправити помилку у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за вказаною адресою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

У статті 193 ЗК України наведено визначення державного земельного кадастру.

Так, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Згідно із ст. 194 ЗК України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до ст. 195 ЗК України, основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом (ст. 196 ЗК України).

Згідно зі ч.ч. 1, 5 ст. 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 3613-VI), ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону № 3613-VI, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч.2 ст.7 Закону № 3613-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру; участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків; затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника; організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру; організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

У статті 15 Закону № 3613-VI визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із положеннями статті 37 Закону № 3613-VI у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Відповідно до п. 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.

Згідно із п. 139 Порядку № 1051, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

У контексті наведеного, в ході судового розгляду справи, судом установлено, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, загальна площа 0,2111 га, зареєстровану на праві приватної власності за позивачем.

Із листа Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 10.04.2019 видно, що у Державному земельному кадастрі зазначена земельна ділянка за вказаною адресою зареєстрована за ОСОБА_3 із присвоєним кадастровим номером 1822587905:06:001:0226.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для внесення змін до Державного земельного кадастру шляхом усунення помилки реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, загальна площа 0,2111 га. Відтак, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в частині відмови у виправленні помилку у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання виправити таку помилку у Державному земельному кадастрі.

Стосовно відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні ОСОБА_1 інформації (довідки) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок та зобов`язання видати таку інформацію (довідку), то суд зазначає наступне.

Як видно із листа Відділу у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.05.2019 № 32-6-0.25-255/104-19, ОСОБА_1 відмовлено у видачі інформації про невикористане право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, оскільки йому було видано державний акт на право приватної власності на землю серією ЖТ № 003534 на підставі рішення виконкому Харитонівської сільської ради народних депутатів №21 від 09.08.1993, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 292, підписаний головою Харитонівської сільської рад З.С.Зубленко та скріплений печаттю. При цьому аргументи позивача щодо неотримання ним відповідного акту, наведені у заяві від 25.04.2019, відхилено відповідачем у зв`язку з тим, що сільською радою не дотримано порядку скасування державного акту та внесення відомостей до книги реєстрації, до державного фонду документації передано один примірник державного акту з поміткою архівний , а тому інший примірник знаходиться у громадянина.

Судом установлено, що рішенням Виконкому Харитонівської сільської ради народних депутатів № 21 від 09.08.93 Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.2111 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , Харитонівської сільської ради (п.61 додатку 2 до рішення).

19.06.2003 на підставі вказаного рішення оформлено державний акт на право власності на землю громадянину ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 292 від 19.06.2003.

Рішенням 3 сесії 5 скликання Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 20.07.2006 вирішено вважати зіпсованими бланки державних актів на права власності на землю серія ЖТ № 002705 та серія НОМЕР_1 ; записи в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 292 та № 286 вважати такими, що внесені помилково; внести відповідні записи до книги реєстрації державних актів.

19.02.2009 позивачем до сільської ради подано заяву про добровільну відмову від земельної ділянки.

Рішенням 24 сесії 5 скликання Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 17.03.2009 Про добровільну відмову від користування земельною ділянкою вирішено: припинити громадянином ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , у зв`язку з добровільною відмовою і віднесено її до земель запасу сільської ради; вважати таким, що втратило чинності рішення виконкому № 21 від 09.08.93 Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок у частині додатку 2 п. 61, ОСОБА_1 ..

Судом оглянуто Книгу записів державних актів на право приватної власності на землю та встановлено, що навпроти запису № 292 від 19.06.2003 сільським головою вчинено надпис - "Запис здійснено помилково", який скріплено підписом та печаткою Харитонівської сільської ради. Також з`ясовано, що відомості про вручення позивачу першого примірнику акта в Книзі відсутні.

Представник третьої особи - Харитонівської сільської ради в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_1 примірник держаного акту не видавався.

Згідно із ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на момент прийняття рішення № 21 від 09.08.93), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на момент прийняття рішення № 21 від 09.08.93), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 (чинній на момент формування державного акту серії ЖТ№003534) було встановлено, що форми державних актів на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею затверджені Постановою Верховної Ради України від 13.03.92 N 2201-XII, а на право власності на землю - постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 N 440.

Відповідно до п. 3.3 вказаної Інструкції, державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно із п. 3.8 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 (чинній на момент формування державного акту серії ЖТ№003534), Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) ведуться відповідними радами, договорів оренди - виконавчим органом відповідної ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України окремо по кожному селу, селищу, місту, а для міст з районним поділом - по кожному району міста. За дорученням відповідної ради або державної адміністрації ведення вказаних Книг здійснюється відповідними державними органами земельних ресурсів Держкомзему України. Ці книги прошнуровуються, засвідчуються підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України і скріплюються гербовою печаткою.

Беручи до уваги викладене та відсутність достатніх доказів видачі позивачу державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534 від 19.08.2003, загальною площею 0,2111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, тобто передачі такої земельної ділянки ОСОБА_1 у власність, відповідно до вимог статті 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII сільською радою народних депутатів, суд приходить до переконання, що внесений до Книги записів державних актів на право приватної власності на землю 19.06.2003 запис під № 292 із відміткою про помилковість його вчинення не є належним доказом реєстрації за позивачем права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №003534 від 19.08.2003, загальною площею 0,2111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

Суд звертає увагу, що не дотримання сільською радою порядку скасування державного акту та внесення відомостей до книги реєстрації, не може перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями статті 80 ЗК України визначено, що суб`єкти права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст.116 ЗК України).

Згідно із ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У частині 4 статті 116 ЗК України закріплено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України.

Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

У пункті 198 Порядку № 1051 визначено, що крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються громадянам довідка про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 199 Порядку № 1051, надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр".

В силу положень п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Беручи до уваги наведене, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, визнає протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 інформації (довідки) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, оформлену листом від 30.05.2019, та зобов`язує Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області видати ОСОБА_1 інформацію (довідку) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити частково.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та приписи ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132-139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ: 39765513, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Харитонівська сільська рада (12571, Житомирська область, Коростишівський район, с. Харитонівка, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код: 04348740), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 інформації (довідки) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, оформлену листом від 30.05.2019.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області видати ОСОБА_1 інформацію (довідку) про невикористання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн понесеного судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 13 січня 2020 року