Ухвала

від 05.03.2020 по справі 240/12252/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

05 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12252/19

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

секретар судового засідання Лінкевич Т.Ф.,

за участю представника позивача Шмата Р.П.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Житомирської обласної державної адміністрації Петрушевської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Житомирська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирської районної державної адміністрації щодо виконання пункту 6 розпорядження голови Житомирської ОДА № 43 від 18.02.1016 про розірвання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Житомирську районну державну адміністрацію розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 11.10.2007, укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 Володимиром Олександровичем, як фізичною особою-підприємцем.

Позивач аргументуючи позовні вимоги вказує, що позбавлений можливості належним чином користуватися земельною ділянкою за кадастровим номером 1822082000:01:000:1585, оскільки ОСОБА_1 безпідставно чинить йому перешкоди щодо такого користування, так як вважає себе попереднім орендарем вказаної земельної ділянки. Зазначає, що договір оренди земельної ділянки водного фонду укладений між Житомирською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Колосівського Валерія Євгеновича та орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_1 , з 12.06.2012 пролонговано строком на 10 років, однак внаслідок неналежного використання такої земельної ділянки вказаний договір розірвано. Згідно з п.6 розпорядження голови Житомирської ОДА №43 від 18.02.2016 доручено Житомирській районній державній адміністрації розірвати договори оренди земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів з громадянами орендарями, підприємцями та підприємствами, зокрема і з ОСОБА_1 , однак вказане розпорядження не виконано, що дає хибне уявлення ОСОБА_1 про чинність його договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1822082000:01:000:1585 від 11.10.2007.

Ухвалою судді від 18.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження в адміністративній справі.

05.03.2020 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 , який являється третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про закриття провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання вказав, що відносини, які склались між Житомирською ОДА і ОСОБА_2 , Житомирською РДА та ФОП ОСОБА_1 становлять собою перевірку правильності формування волі однієї з сторін стосовно розпорядження землею та припинення відповідних прав щодо неї, а тому вони не підлягають розгляду за правилами КАС України. При цьому зазначає, що з моменту укладення між землекористувачем та органом державної влади договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Наголошує, що вказані відносини не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції (або господарському суді).

05.03.2020, у підготовчому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання за безпідставністю.

ОСОБА_1 та представник третьої особи поклались на розсуд суду щодо розгляду даного клопотання.

Суд, розглядаючи клопотання про закриття провадження у справі, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 12.04.2018 між Житомирською обласною державною адміністрацією, в особі уповноваженого - начальника управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації Ревенко Оксани Михайлівни, яка діє на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення №121 від 05.04.2018 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди водного об`єкта № 14. Вказаний договір укладено терміном оренди до 14.03.2028.

Згідно з вищезазначеним договором орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб, площею 7,2745 га розташований за межами с. Гадзинка Житомирського району Житомирської області.

Проте, як свідчать матеріали справи, 11.10.2007 укладено договір оренди тієї ж земельної ділянки водного фонду між Житомирською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Колосівського Валерія Євгеновича та орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_1 , строком на 5 років, який відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 12.06.2012 пролонговано строком на 10 років.

При цьому, розпорядженням голови обласної державної адміністрації Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів №43 від 18.02.2016, в тому числі доручено Житомирській районній державній адміністрації розірвати договори оренди земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів з громадянами, підприємцями та підприємствами згідно з додатком 2.

Однак, відомості про виконання вищевказаного розпорядження в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на час укладення позивачем договору оренди водного об`єкту від 12.04.2018, щодо тієї самої земельної ділянки був чинним укладений орендодавцем з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки водного фонду від 11.10.2007.

Відтак, спірні правовідносини склалися стосовно розпорядження земельною ділянкою та припинення відповідних прав щодо такої земельної ділянки.

При цьому, позивач вважаючи протиправною бездіяльність Житомирської районної державної адміністрації щодо виконання пункту 6 розпорядження голови Житомирської ОДА № 43 від 18.02.1016 про розірвання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 та протиправність договору оренди земельної ділянки водного фонду від 11.10.2007 звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі по тексту - КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У свою чергу, п.2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Проаналізувавши вищевказані норми, суд наголошує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, аналіз ст.19 ЦПК України та ст.19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень).

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58 гс 18).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В свою чергу, статтею 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку передбачений статтею 27 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон № 161-XIV).

Частинами 1-2 статті 27 Закону № 161-XIV визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Так, як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли між Житомирською ОДА і ОСОБА_2 , Житомирською РДА та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо права оренди на земельну ділянку та припинення такого права, що у свою чергу унеможливлює їх розгляд в порядку адміністративного судочинства, оскільки.

Як вбачається із позовних вимог, позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав, просить визнати протиправною бездіяльність Житомирської району державної адміністрації щодо виконання пункту 6 розпорядження голови Житомирської ОДА № 43 від 18.02.1016 про розірвання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 та зобов`язання Житомирської районної державної адміністрації розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 11.10.2007 укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем.

Отже, з огляду на предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Слід зауважити, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Натомість сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Зі змісту ст. 6 КАС України випливає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

У п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Враховуючи обставини справи та підстави з яких позивач звернувся до суду, зокрема захисту своїх майнових прав та інтересів щодо його права на оренду земельної ділянки, суд дійшов висновку, що даний спір носить приватноправовий характер і не містить ознак публічно-правового спору, а тому не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Пунктом першим частини першої статті 239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, частиною другою статті 239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на вищевикладене та враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання представника третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, оскільки не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Клопотання представника третьої особи Ящука В.О. про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №240/12252/19 за позовом ОСОБА_2 до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Житомирська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що розгляд справи за його позовом віднесено до цивільного судочинства за положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 13.03.2020

Суддя О.В. Єфіменко