Ухвала

від 12.03.2020 по справі 380/1996/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1996/20

У Х В А Л А

12 березня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви Вільної первинної профспілки, комунального закладу Львівської обласної ради Львівський протитуберкульозний диспансер до Львівської обласної ради в особі ОСОБА_1 , Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання недійсним рішення № 874 від 10 вересня 2019 року та наказу № 71-3 від 03 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

Вільна первинна профспілка, комунального закладу Львівської обласної ради Львівський протитуберкульозний диспансер (79012, м. Львів, вул. Бой - Желінського,5, код ЄДРПОУ - 43505069) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної ради в особі Ганущина Олександра Олександровича (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ - 22340506), Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ - 25255072), у якому просить суд:

1.Скасувати рішення № 874 від 10.09.2019 року Львівської обласної ради в частині припинення (ліквідації) комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер, м. Львів, вул. Бой - Желенського буд.№5;

2. Постановити ухвалу, якою зупинити дію Наказу № 71-3, від 03.03.2020 року, Управління майном спільної власності, Львівської обласної ради, як похідного від Рішення № 847, від 10.09.2020 року.

За приписами статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтям 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В ході з`ясування питань чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, судом встановлено наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд наголошує, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Предметом позову є рішення № 874 від 10 вересня 2019 року ХХ сесії VII скликання Львівської обласної ради Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області та наказ Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 71-3 від 03 березня 2020 року Про затвердження нового персонального складу комісії з припинення комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер .

При цьому, рішення від 10.09.2019 № 874 прийнято з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу та керуючись Законом України від 06.04.2017 року № 2002- VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я відповідно до статей 104-108 Цивільного кодексу України, статей 59, 78 Господарського кодексу України, статті 16 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров`я , пункту 20 частини першої статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.49 Основного Закону кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Відповідно до ст.16 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров`я (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності.

Заклади охорони здоров`я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов`язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров`я не підлягають приватизації.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

За п.1.2 Статуту позивача - Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський протитуберкульозний диспансер (далі також Диспансер) перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради (далі - Власник). Засновником Диспансеру є Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - Засновник), яке діє від імені власника. Галузеве управління Диспансером здійснюється департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) з урахуванням відповідних рішень Львівської обласної ради.

У п.5.1.4 Статуту до компетенції Львівської обласної ради, як власника належить, зокрема: прийняття рішення про припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення чи ліквідацію) Диспансеру.

За змістом статей 80-81 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Очевидно, і це вбачається із змісту Статуту Закладу, що такий є юридичною особою приватного права.

У відповідності до частин 1-2 ст.62 ГК підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Види та організаційні форми підприємств визначені ст.63 ГК, за ч.1 якої залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Згідно з частинами 1-3 ст.78 ГК комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Приписами ст.104 ЦК, на яку покликалася Облрада приймаючи оспорюване Рішення №874, передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

У ч.1 ст.106 ЦК указано, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно із п.20 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників. Статтею 318 ЦК суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно зі ст.2 ЦК учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст.327 ЦК).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК).

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, останні є не суб`єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у ч. 1 ст. 19 КАС, а рівноправним суб`єктом майнових відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися цим майном відповідно до закону.

Предметом спору у справі, що розглядається є визнання протиправним та скасування Рішення №874 від 10 вересня 2019 року та наказу № 71-3, від 03.03.2020 року, Управління майном спільної власності, Львівської обласної ради, як похідного від Рішення № 847, від 10.09.2020 року.

Таким чином, заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Львівська обласна рада в цих відносинах виступає як суб`єкт права власності, а не як суб`єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом Рішення №874 від 10 вересня 219 року та саме реорганізації фтизіатричного служби у Львівській області є етапом реалізації волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Львівська обласна рада в цих відносинах виступає як суб`єкт права власності, а не як суб`єкт владних повноважень, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2009 року у справі за позовом в.о. прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах Черкаської дитячої музичної школи №1 ім. М.В. Лисенка до Соснівської районної ради м. Черкаси, Відділу комунального майна виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси, Товариства з обмеженою відповідальністю Рексолла , Пшеничної Алли Вікторівни, треті особи: Черкаська міська рада та її виконавчий комітет, про визнання незаконним та скасування рішення Соснівської районної ради м. Черкас від 23 березня 2006 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Принагідно, суд враховує правові позиції висловлені Львівським апеляційним адміністративним судом у постановах від 11 листопада 2015 року №21-2926а15, 17 лютого 2016 року №21-3987а15, 17 травня 2016 року №21-331а16 та в ухвалі від 16 червня 2017 року № 876/6729/17.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Крім того, суд зазначає, що подане клопотання від 10.03.2020 р., про забезпечення позову не може бути розглянуто адміністративним судом, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 170, 171, 248, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовом Вільної первинної профспілки, комунального закладу Львівської обласної ради Львівський протитуберкульозний диспансер (79012, м. Львів, вул. Бой - Желінського,5, код ЄДРПОУ - 43505069) до Львівської обласної ради в особі Ганущина Олександра Олександровича (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ - 22340506), Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ - 25255072) про визнання недійсним рішення № 874 від 10 вересня 2019 року та наказу № 71-3 від 03 березня 2020 року, - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги можуть бути вирішені у порядку господарського судочинства.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, клопотання про забезпечення позову повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар Н.А.