Рішення

від 11.03.2020 по справі 520/1072/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р. № 520/1072/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Ковтун А.С.,

представників відповідача - Григоренка В.В., Сімакова С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" (код 31940254), відкритих в банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення № 51764 від 12.12.2018 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, контролюючий орган просить накласти арешт на кошти відповідача, які перебувають на його рахунках, відкритих в банківських установах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.03.2019 о 10:00 год.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року зупинено провадження по справі №520/1072/19 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" про накладення арешту на кошти до набрання чинності рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2311/19.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 р. поновлено провадження в адміністративній справі № 520/1072/19 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" про накладення арешту на кошти та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.02.2020 року об 11:30 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року замінено Головне управління ДФС у Харківській області в порядку правонаступництва на Головне управління ДПС у Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 11.03.2020 р. о 12:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданого до суду відзиву зазначили, що оскільки при призначенні перевірки були порушені вимоги стосовно законності її підстав, відсутні підстави для можливості застосування наслідків недопущення позивача до перевірки, в тому числі відсутні підстави для застосування арешту на кошти відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2018 №9260, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" (код 31940254).

11.12.2018 на підставі наказу №9260 від 11.12.2018 та направлення №12633 від 11.12.2018 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком", а саме: вул. Ак. Барабашова, буд. 44, кв. 112, м. Харків, 61168, однак, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області було встановлено, що директор знаходиться за фактичною адресою ТОВ Фірми "Мобіком": вул. Отакара Яроша, буд. 18-Г, кв. 309.

При виході за фактичною адресою ТОВ Фірми "Мобіком", відповідно до акту від 11.12.2018 №9909/20-40-14-21-07 директор підприємства відповідача Григоренко В.В. отримав копію наказу №9260 від 11.12.2018 та не допустив посадових осіб Головного управління ДФС у Харківській області для проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п.81.1 ст.81 ПКУ у зв`язку з пред`явленням документів, що оформлені з порушенням вимог, а саме, відсутні підстави для проведення перевірки, визначені ПКУ.

У зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області складено та підписано рішення від 12.12.2018 №51764/10/20-40-14-21-16 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком".

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ Фірми "Мобіком" (код 31940254), відкритих в банківських установах.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право контролюючого органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов під час вирішення справ: № 820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, № 813/3943/17, постанова від 29 травня 2019 року, № 813/1910/17, постанова від 14 травня 2019 року.

Крім того, в даному випадку відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, як на виключне право контролюючого органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Суд зазначає, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України врегульовано інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому у виключному випадку - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Також суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду у справах № 820/5122/18 та №820/1929/17, судом при вирішенні подібних справ необхідно встановити наступні обставини: наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача; дотримання позивачем процедури призначення та проведення перевірки; наявність чи відсутність у відповідача підстав відмови посадовими особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1). Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (п.п. 75.1.2).

Приписами п.78.4 та п.78.5 ст78 Податкового кодексу України, визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред`явлення копії наказу та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред`явлення таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Так, судом встановлено, що при виході фахівцями контролюючого органу за фактичною адресою ТОВ Фірми "Мобіком", відповідно до акту від 11.12.2018 №9909/20-40-14-21-07 директор підприємства відповідача Григоренко В.В. отримав копію наказу №9260 від 11.12.2018 та йому було пред`явлено направлення №12633 від 11.12.2018 та службове посвідчення, про свідчить його власноручний підпис на наказі та направленні. (а.с.22-24).

При цьому, в наказі на проведення перевірки вказано: дату видачі - 11.12.2018; найменування контролюючого органу - Головне управління ДФС у Харківській області; найменування та реквізити суб`єкта - ТОВ Фірма "Мобіком" (код 31940254); місце розташування господарського об`єкту - вул. Ак. Павлова, буд. 44, кв. 112, м. Харків; мета - здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками (згідно наведеного переліку); підстави для проведення перевірки - п.п.75.1.2 п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України; дата початку перевірки - 11.12.2018; тривалість перевірки - 5 робочих днів; період діяльності, який буде перевірятися - відносно господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за серпень-грудень 2016 р., січень-травень 2017 р.; вид перевірки - документальна позапланова виїзна.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу Головного управління ДФС у Харківській області №9260 від 11.12.2018 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми «МОБІКОМ» (податковий номер 31940254)» .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 по справі №520/2311/19, яке залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі №520/2311/19, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Мобіком» (вул. Академіка Барабашова, 44, кв. 112, м. Харків, 61168) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про скасування наказу - відмовлено.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 по справі №520/2311/19 встановлено, що наказ №9260 від 11.12.2018 р. винесений з дотриманням норм чинного законодавства України та відповідає вимогам Податкового Кодексу України, тому, у контролюючого органу були наявні всі підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для відмови посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

В судовому засіданні представниками відповідача підтверджено, що станом на момент розгляду справи позивач до проведення перевірки не допущений.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" (код 31940254), відкритих в банківських установах, з підстав відмови відповідача від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" (вул. Ак. Барабашова, буд. 44, кв. 112, м. Харків, 61168, код 31940254) про накладення арешту на кошти - задовольнити.

Накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" (код 31940254), відкритих в банківських установах.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин