Ухвала

від 20.02.2020 по справі 405/1070/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1070/20

1-кс/405/517/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019120010000029 від 25.04.2019, за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, про арешт майна,

встановив:

слідчий за погодженням із прокурором звернувся до суду із вказаним вище клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №32019120010000029 від 25.04.2019, відносно службових осіб ТОВ „СПЕЦТРАНСБУД, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ "Спецтрансбуд"(ЄДРПОУ 32892736) ОСОБА_5 , шляхом відображення в бухгалтерському обліку та в податковій звітності підприємства безтоварних фінансово-господарських операцій, проведених з суб`єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ "Протек Агро Груп" (ЄДРПОУ 41324751), ТОВ "Реал Будпроект" (ЄДРПОУ 41684230), ТОВ "Стартфорд" (ЄДРПОУ41698389), ТОВ "Охоронна компанія "Полкан" (ЄДРПОУ 41856892), ТОВ "Домінон" (ЄДРПОУ 41386509), ТОВ "Сіфанта Компані" (ЄДРПОУ 41697715), впродовж 1 півріччя 2018 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі 1325507 грн. та податку на прибуток в сумі 1469377 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет грошових коштів у значних розмірах на загальну суму 2794884 грн.

Враховуючи вищевикладене, в діях директора ТОВ "Спецтрансбуд" ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

06.02.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

Відповідно до чинного законодавства підозрюваний ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання: за ч. 1 ст. 212 КК України штраф в розмірі від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Вказаний злочин був скоєний підозрюваним ОСОБА_5 у період 2018 року, тобто до вступу в силу Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року за № 101-IX, згідно з яким змінилась кількість неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для кваліфікації кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2,3 ст.212 КК України, а саме:

- ч.1 - значний розмір в 3000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян;

- ч.2 - великий розмір в 5000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян;

- ч.3 - особливо великий розмір 7000 більше і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В ході проведення досудового розслідування встановлена наявність в ТОВ «Спецтрансбуд» статутного капіталу в розмірі 20500 грн., корпоративні права на ТОВ «Трансбуд», які належать одноосібному засновнику вказаного товариства ОСОБА_5 .

Згідно відомостей Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №31-7/2/1713 від 05.02.2020 встановлено, що за ТОВ «Спецтрансбуд» зареєстровано трактор колісний МТЗ-82.1.26 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію права власності НОМЕР_4 від 19.04.2013.

Так, згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області №31/11-368 від 06.02.2020 на обліку за ТОВ «Спецтрансбуд» (код 32892736) знаходяться: автомобіль ТАТRA 815, 1986 р.в. , д.н.з., д.н.з. НОМЕР_5 ; автомобіль ТАТRA 815, 1988 р.в. , д.н.з. НОМЕР_6 ; цистерна АЦ 8 МАЗ 500А, 1985 р.в. , д.н.з. НОМЕР_7 ; цистерна ГАЗ 5312, 1989 р.в. , д.н.з. НОМЕР_8 ; автомобіль КАВЗ 3271, 1992 р.в. , д.н.з. НОМЕР_9 ; автомобіль ТАТRA 815, 1987 р.в. , д.н.з. НОМЕР_10 ; автомобіль ТАТRA 815, 1988 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 ; автомобіль ТАТRA 815, 1987 р.в., д.н.з. НОМЕР_12 ; автомобіль ТАТRA 815 СІБ, 1987 р.в., д.н.з. НОМЕР_13 ; автобус ПАЗ 3205, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_14 .

Тому, для забезпечення можливого цивільного позову, виконання вироку суду стосовно можливої конфіскації майна, збереження речових доказів, а також те, що накладення арешту на майно особи здійснюється виключно за рішенням суду, у слідства є обґрунтовані підстави вважати, що майно, яке рахується на ТОВ «Спецтрансбуд» може в повній мірі забезпечити погашення збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Спецтрансбуд», тому слідчий просить накласти арешт на вищевказане майно.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив задовольнити, зважаючи на викладені в ньому обставини.

Захисник в суді заперечила щодо задоволення клопотання, вказала, що податкові рішення-повідомлення, які слугували підставою для внесення даних до ЄРДР, на даний час оскаржуються, підстав, визначених законодавством для накладення арешту не має.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №32019120010000029 від 25.04.2019, відносно службових осіб ТОВ „СПЕЦТРАНСБУД, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.212 КК України, за обставин викладених вище (витяг з ЄРДР від 25.04.2019, а.с.4).

Згідно ч.1 ст.170 КПК України а рештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, слідчому судді не надано доказів вважати, що накладення арешту на майно є ефективним і виконає функції збереження речових доказів, оскільки по своїй суті речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

До знарядь злочину можуть бути віднесені як предмети, які спеціально були виготовлені або пристосовані для вчинення злочинів (кастет, відмичка, обріз гвинтівки), так і предмети, які мають певне призначення в іншій області, не пов`язаній зі злочинною діяльністю, - військовій, медичній, побутовій тощо (пістолет, ніж, автомашина).

До предметів, які зберегли на собі сліди злочину, відносяться предмети з матеріальними слідами злочину, які неможливо відокремити від їх поверхні. У такому разі сліди вилучаються разом з предметом (відбитки пальців рук, зубів, взуття тощо).

Речові докази - об`єкти злочинних дій - це предмети, на які було безпосередньо спрямоване злочинне посягання (гроші, цінності, автотранспорт, різні промислові товари).

До речових доказів також можливо віднести гроші, цінності та інші речі, набуті злочинним шляхом. Йдеться про все, що було набуто за викрадені або отримані іншим злочинним шляхом гроші і цінності (об`єкти злочинних дій). Це можуть бути гроші, отримані після реалізації матеріальних цінностей, набутих злочинним шляхом. У такому разі це буде підтвердженням такої реалізації, і тут не мають значення індивідуальні ознаки отриманого в результаті таких дій.

Всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності, також можуть бути визнані речовими доказами. Сюди, наприклад, можна віднести знайдені на місці події дрібні предмети (ґудзики, недопалки, часточки фарби тощо) або продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, акцизні марки тощо).

Тому, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, не може бути речовими доказом в розумінні Кримінального процесуального кодексу України.

Положення ч.5 ст.170 КПК України визначають, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, в санкції ч. 1 ст. 212 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №32019120010000029 від 25.04.2019, відносно службових осіб ТОВ „СПЕЦТРАНСБУД, не передбачена конфіскація як вид покарання.

У відповідності до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Так, слідчий стверджує в клопотанні щодо необхідності накладення арешту на майно для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тобто можливого цивільного позову в кримінальному провадженні №32019120010000029 від 25.04.2019, однак на даний час цивільний позов не заявлено, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях того, що в майбутньому імовірно буде заявлено цивільний позов.

На підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту; відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Тому, зважаючи на викладене, оцінивши наявні докази, які надані до матеріалів клопотання, з урахуванням пояснень учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що необхідність застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна в даному випадку відсутня, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.170-173, 369-372 КПК України,

постановив:

в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019120010000029 від 25.04.2019, за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_6