Рішення

від 19.02.2020 по справі 942/1739/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 19.02.2020

ЄУ № 942/1739/19

Провадження №2/942/119/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року, Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області ,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про позбавлення права користування житловим приміщенням .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному будинку зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2 . Однак остання з 2014 року в будинку не проживає. Позивач посилається на те, що у зв`язку з реєстрацією відповідача у належному йому житловому будинку, він не може скористатися пільгами щодо отримання субсидії на сплату комунальних послуг, у зв`язку з чим порушуються його права, як власника, тому він змушений звернутися до суду.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 06.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20.01.2020 року судове засідання відкладено на 19.02.2020 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзив на позов не надавала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу жилого будинку від 24.03.2006 року, витягом з Державного реєстру правочинів № 2212131 від 24.03.2006 р.

Відповідно до рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 10.10.2013, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 22.10.2013.

З довідки №1601 від 30.09.2019 року, виданою виконкомом Пісківської сільськоїради Новопсковського району Луганської області, вбачається, що ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , має такий склад сім`ї: ОСОБА_2 , 1984 року народження, донька ОСОБА_3 , 2008 року народження.

Актом від 07.10.2019 року, складеним депутатом Пісківської сільськоїради ОСОБА_4 , в присутності сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтверджено факт не проживання відповідача по АДРЕСА_1 з 01.09.2014.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно зі ст. ст. 379, 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

В п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 роз`яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16 за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Отже, вирішуючи дану справу, за встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу, а саме дружина (чоловік), їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз зазначених положень законів дозволяє зробити висновок, що член сім`ї власника квартири втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки судом було встановлено, що відповідач - колишня дружина позивача, з 01.09.2014, тобто понад 5 років, без поважних причин не проживає в житловому будинку, що належить на праві власності позивачу, договірні відносини між позивачем та відповідачем щодо винаймання спірного житла відсутні, а подальша реєстрація відповідача в належному позивачу будинку створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням , а саме будинком АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі Закон) зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, враховуючи, що відповідач відзиву на позов не надала, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, понесений ним при зверненні до суду, у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 263-265,280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.09.2012 року Новопсковським РС УДМС України у Луганській області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 21.12.2009 р. Новопсковським РВ УМВС України у Луганській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області , код ЄДРПОУ 04336613, знаходиться за адресою: вул. Центральна, 26А, с. Піски, Новопсковського району Луганської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: А.В. Чалий