Постанова

від 11.03.2020 по справі 280/3309/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3309/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (суддя Лазаренко М.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Запорізький метизний завод звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04 червня 2019 року №0007671402, №0007681402, №0007691402, №0007701402.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не було враховано те, що перевіркою було встановлено, що в перевіреному періоді ТОВ Запорізький метизний завод мало взаємовідносини такими постачальниками як з ТОВ ВАЙС ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ВІТАРУС-К ; ТОВ ЕКСПЕРТБІЛД , ТОВ ЄВРОТЕЗІС , ТОВ ЛЕДЕОН , ТОВ МІЛТА-ТРЕЙД , TOB СІНКЕР , ТОВ СОНКЕЙ , ТОВ ТГ АЛЬЯНС , ТОВ ПРОДОС , ПП ОХОРОНА-ГУАРД , ТОВ БУД-ІНЖЕНЕРІЯ , ТОВ МАРКТОРГ , ТОВ ФРУКТПЛЮС , ТОВ КОСТПЛЮС , TOB ЕСТЕР-МАРКЕТ , ПМП ВКФ ОМЕГА та суб`єктами господарювання-покупцями ТОВ ВАЙС ТРЕЙД ГРУП та ТОВ КИЇВ-СПЕЦ-БУД .

Зазначено, що за результатами аналізу даних ЄРПН, декларацій з ПДВ та іншої податкової звітності зазначених підприємств було зроблено висновки щодо неможливості здійсненням господарських операцій, а наявність кримінальних проваджень дає підстави зробити висновки щодо фіктивності цих підприємств.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, в період з 16.01.2019 по 05.02.2019 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 12.02.2019 № 76/08-01-14-02/39989779, яким встановлені порушення ТОВ Запорізький метизний завод :

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, порядку заповнення декларації, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 1213 від 28.09.11, встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 629 748 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік у сумі 443 459 грн.; за 2016 рік у сумі 683 352 грн.; за 2017 рік у сумі 502 937 грн.:

- п. 14.1.36, пп. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 030 670 грн. та завищено від`ємне значення ПДВ за грудень 2017 року на суму 14 250 грн.

04 червня 2019 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення- рішення № 0007671402 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 482 861,25 гривень, в тому числі 1 186 289 гривень за податковими зобов`язаннями та 296 572,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007691402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 726 759 гривень, № 0007681402 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 157 861,25 гривень, в тому числі 1 726 289 гривень за податковими зобов`язаннями та 431 572,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007701402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 14 250 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом не доведено в установленому статтею 71 КАС України порядку, недобросовісність позивача, як платника податку у взаємовідносинах з контрагентами, а доводи відповідача про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції

За пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно пп. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Матеріали справи містять первинні документи, оформлені під час здійснення спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, зокрема договори купівлі - продажу зі специфікаціями, договори про надання послуг зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) зі звітами про виконання робіт, податкові накладні з квитанціями, документи по оплаті товару/послуг.

Спірні операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку відповідно до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку як розрахунки з вітчизняними постачальниками, що не заперечується сторонами. Позивач залучив до матеріалів справи типову кореспонденцію рахунків по операціям придбання та використання запасів на ТОВ Запорізький метизний завод за перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що досліджені документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

З урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача (реалізація дроту сталевого зварювального в асортименті), суд першої інстанції вірно зазначив, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо відсутності у підприємств-постачальників необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд першої інстанції вірнго зазначив, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях відносно діяльності деяких контрагентів позивача.

Судом першої інстанції вірно було зазначеної, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів товариства не є підставою для визнання операцій нереальними.

Податковий орган посилається на дані досудового розслідування, проте відсутня інформація про наявний вирок суду, що набрав законної сили.

Відитак вірними є висновки суду першої інстанції про те, що відаповідачем не було доведено недобросовісність позивача, як платника податку у взаємовідносинах з контрагентами.

Також судом першої інстанції вірно не було враховано і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

Відповідачем не спростовано те, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстрованими уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2020року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш