Постанова

від 12.03.2020 по справі 640/20308/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20308/18 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Пилипенко О.Є.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Ковальчука Т.О.,

представника позивача Тараненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 17.07.2019, суддя Літвінова А.В.) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 20.11.2018 №0009544101 та №0009554101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0009554101 та від 20.11.2018 №0009544101; стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова Корпорація України" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 88 454,66 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні шістдесят шість копійок) за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 08 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що в ході проведення перевірки за даними інформаційних систем ДФС України виявлено, що серед постачальників позивача є суб`єкти господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання, а саме, КП "КОМПАНІЯ "ВОДА ДОНБАСУ" в порушення п.п. 14.1.156, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 203.1 ст. 203 не задекларовано об`єкт оподаткування та податкові зобов`язання з ПДВ.

Апелянт, також, вказує, що перевіркою встановлено, що ПАТ ДПЗКУ перераховано на вказаних вище контрагентів попередню оплату за товар у загальному розмірі 63 891 855, 27 грн., у т.ч. ПДВ 10 648 550,55 грн., а податковий кредит з ПДВ по зазначеним операціям сформовано на загальну суму ПДВ 11 067 500,00 грн., тобто ПАТ ДПЗКУ безпідставно сформовано податковий кредит на суму 418 949,45 грн.

Крім того, апелянт наголошує, що за результатами аналізу інформаційних систем ДФС України та первинних документів, наданих до перевірки, не підтверджено правомірність формування показників податкового кредиту що по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ ВФ КОРП (код ЄДРПОУ 39938111), ТОВ АЛЬКАР ГРУП (код ЄДРПОУ 33705291), ТОВ АГРО-ХОЛДІНГ 2014 (код ЄДРПОУ 39225178), TOB САНТЕРРА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41769475), ТОВ АГРОТРАСТКОМ (код ЄДРПОУ 41431158), ТОВ С.І.ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 39406494), ТОВ Сільськогосподарське підприємство ЗЛАК (код ЄДРПОУ 40183901). Зокрема, по фінансово-господарським взаємовідносинам з даними контрагентами перевіркою встановлені наступні обставини, які свідчать про безпідставність формування податкового кредиту: - відсутність подальшої реалізації придбаних товарів; - пересорт товарів; - в деяких випадках вбачається транзитний характер операцій; - неподання до контролюючих органів податкової звітності; - порушення порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН; - недостатня кількість працівників, об`єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, яка потребує значного обсягу трудовитрат зважаючи на обсяги операцій; - відсутність основних фондів, а саме складів, приміщень та будь якого іншого нерухомого; - відсутність супутніх платежів, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, в тому числі комунальних платежів, плати за оренду приміщень та паркомісць, плати за послуги зв`язку тощо; - відсутність матеріально - технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженні проміжки часу та відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, експедирування та оренди складів для зберігання товарів.

11.02.2020 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить відмовити в задоволені апеляційної скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям (постачальникам). При цьому у випадку невиконання контрагентами свого обов`язку із декларування та сплати ПДВ до бюджету, на обставини чого посилається відповідач, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб; зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивач наголошує, що контролюючим органом не було зроблено жодних зауважень до первинних документів, складених по операціям між АТ ДПЗКУ з ТОВ ВФ КОРП , ТОВ АЛЬКАР ГРУП , ТОВ АГРО-ХОЛДИНГ 2014 , ТОВ САНТЕРРА ПЛЮС , ТОВ АГРОТРАСТКОМ , ТОВ С.І. ТРЕЙДІНГ , ТОВ СП ЗЛАК , тобто всі первинні документи по вищезазначеним операціям відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні .

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думки представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України відповідно до наказу від 19.09.2018 №1727 Про проведення документальної позапланової перевірки публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України та направлень на перевірку від 24.09.2018 №895, №896 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку по декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року (реєстраційний номер 9173894962 від 16.08.2018) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За наслідками перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України складено акт від 19.10.2018 №3014/28-10-41-02/37243279. Так, перевіркою встановлено порушення публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року у сумі 2 412 428 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1 185 027 грн., яка підлягає зменшенню;

- пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2018 року на суму 3 255 635 грн. та за липень 2018 року на суму 3 141 687 грн., яка підлягає зменшенню.

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, позивач скористався своїм правом надати заперечення на акт перевірки, у відповідності до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до листа від 15.11.2018 № 47536/10/28-10-41-01-10, за результатом розгляду заперечень, враховуючи аргументи і докази надані публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова Корпорація України", Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України висновки акту перевірки частково скасовано та викладено в наступній редакції:

- 4.1. п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року у сумі 4 326 133 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1 184 446 грн., яка підлягає зменшенню;

- 4.2. п. 200.4 ст. 200 Кодексу що призвело до завищення сум які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2018 року на суму 3 141 687 грн., яка підлягає зменшенню. .

Із врахуванням вказаних висновків, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.11.2018 №0009554101 на суму 3 141 687 грн. - зменшення бюджетного відшкодування та 1 570 844 грн. - штрафні санкції;

- від 20.11.2018 №0009544101 на суму 1 184 446 грн. - зменшення від`ємного значення за липень 2018 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених в акті перевірки доводів, зокрема, щодо відсутності у контрагентів позивача власних складських приміщень, придбання послуг з оренди, наявності трудових ресурсів для виготовлення товару, неможливості встановити походження товару тощо, а тому висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами є припущеннями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 3 пунктом 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, із положень норм податкового законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено наявність таких податкових накладних. Надані публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, отже у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року, що призвело:

- до завищення р. 21 Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 765 095,47 грн. по взаємовідносинах з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю Агротрастком (код ЄДРПОУ 41431158) на 637 335, 52 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю С.І.Трейдінг (код ЄДРПОУ 39406494) на суму 127 759,95 грн.;

- до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку р. 20.2.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року у сумі 3 141 686,94 грн., а саме в порушення по взаємовідносинах з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю ВФ-Корп (код ЄДРПОУ 39938111) на 1 351 101,73 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю Алькар Груп (код ЄДРПОУ 33705291) на 166 276,17 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Холдінг 2014 (код ЄДРПОУ 39225178) на 199 242,45 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю Сантерра Плюс (код ЄДРПОУ 41769475) на 799 430, 50 грн.; товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Злак (код ЄДРПОУ 40183901) на суму 625 633,07 грн.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Агротрастком , колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України в особі філії публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України Ізюмський КХП (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Агротрастком (Постачальник) укладено договори поставки зернової сировини від 04.07.2018 № 0507/18, від 08.07.2018 № 0807/18, від 10.07.2018 № 1007/18, від 18.07.2018 № 18/07, від 20.07.2018 № 20/07-1 (далі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, та специфікації до них.

Предметом вказаних договорів є поставка зернових для виготовлення комбікормів (надалі іменується Товар), культура, клас, кількість та ціна товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.1. Договорів приймання Товару здійснюється Покупцем при наявності оригіналів товаросупроводжувальних документів, які зазначені у даному пункті.

Розрахунки за товар проводяться на підставі отриманого рахунку-фактури Постачальником та за наявності оригіналів товаросупровідних документів на відповідну партію товару, шляхом оплати Покупцем Товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки Товару (п. 4.1 Договору).

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

Як зазначає позивач у позовні заяві, та надає на підтвердження таких доводів відповідні докази, вказаний товар був реалізований до кінцевих споживачів: товариству з обмеженою відповідальністю Курганський бройлер , товариству з обмеженою відповідальністю Слов`янська хохлушка та інших у вигляді комбікормів.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю С.І.Трейдінг , суд вказує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України в особі філії публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України Ізюмський КХП (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю С.І.Трейдінг (Постачальник) укладено договори поставки зернової сировини від 20.07.2018 № 20/07-2, від 30.07.2018 № 30/07 (далі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, та специфікації до них.

Предметом вказаних договорів є поставка зернових для виготовлення комбікормів (надалі іменується товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.1. Договорів приймання товару здійснюється Покупцем при наявності оригіналів товаросупроводжувальних документів, які зазначені у даному пункті.

Розрахунки за товар проводяться на підставі отриманого рахунку-фактури Постачальником та за наявності оригіналів товаросупровідних документів на відповідну партію Товару, шляхом оплати Покупцем товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки Товару (п. 4.1 Договору).

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, вказаний товар був реалізований до кінцевих споживачів товариству з обмеженою відповідальністю Курганський бройлер , товариству з обмеженою відповідальністю Слов`янська хохлушка , сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Мрія та інших у вигляді комбікормів.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю ВФ Корп , колегією суддів встановлено наступне.

Між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю ВФ Корп (Постачальник) укладено договори поставки від 20.06.2018 № МИК 0009-С, від 20.06.2018 № МИК 0010-С, від 27.06.2018 № МИК 0016-С (далі - Договори) та специфікації до них.

Предметом вказаних договорів є зерно українського походження врожаю 2018 року (надалі іменується Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості Товару, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання Постачальником Покупцю оригіналів документів зазначених у Договорах.

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, вказаний товар був експортований по зовнішньоекономічними контрактами від 17.07.2018 №ЕХР170718-FB та від 06.09.2018 №РО7943/ЕХР060918-FW до Філіппін та Тунісу.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Алькар Груп , слід зазначити наступне.

Між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України в особі філії публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України Ізюмський КХП (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Алькар-Групп (Постачальник) укладено договір постачання незернової сировини від 31.05.2018 № 31/05-001 (далі - Договір) та специфікації до нього.

Предметом вказаного договору є поставка незернової сировини для виготовлення комбікормів (надалі іменується Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 9.1. Договору приймання Товару здійснюється Покупцем при наявності оригіналів товаросупроводжувальних документів, які зазначені у даному пункті.

Розрахунки за Товар проводяться на підставі отриманого рахунку-фактури Постачальником та за наявності оригіналів товаросупровідних документів на відповідну партію Товару, шляхом оплати Покупцем Товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки Товару (п. 4.1 Договору).

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, вказаний товар був реалізований до кінцевих споживачів товариству з обмеженою відповідальністю Курганський бройлер , товариству з обмеженою відповідальністю Слов`янська хохлушка у вигляді комбікормів.

Стосовно господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Холдінг 2014 , суд вказує наступне.

Між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Холдінг 2014 (Постачальник) укладено договір поставки від 20.07.2018 № ЧРК0011-С (далі - Договори), та специфікації до нього.

Предметом вказаного договору є зерно українського походження врожаю 2018 року (надалі іменується Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості Товару, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання Постачальником Покупцю оригіналів документів зазначених у Договорах.

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, вказаний товар знаходиться на складі Державного агентства резерву України державного підприємства Златодар .

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Сантерра Плюс , колегією суддів встановлено наступне.

Між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Сантерра Плюс (Постачальник) укладено договори поставки від 13.06.2018 № МИК 0002-С, від 12.06.2018 № МИК 0116-С (далі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, та специфікації до них.

Предметом вказаних договорів є зерно українського походження врожаю 2018 року (надалі іменується Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ ( Доставка оплачена до… ).

Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості Товару, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання Постачальником Покупцю оригіналів документів зазначених у Договорах.

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, вказаний товар був експортований по зовнішньоекономічному контракту від 17.07.2018 №ЕХР170718-FB до Тунісу.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Злак , колегією суддів встановлено наступне.

Між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова Корпорація України (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Злак (Постачальник) укладено договір поставки від 13.07.2018 № ХРН 0011-С (далі - Договір), та специфікації до нього.

Предметом вказаного договору є зерно українського походження врожаю 2018 року (надалі іменується Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості Товару, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання Постачальником Покупцю оригіналів документів зазначених у Договорах.

Для підтвердження правомірності віднесення сум до податкового кредиту та реальності проведення господарської операції, позивачем до перевірки надано договори та додатки до них, рахунки - фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків, товарно-транспортні накладні, тощо.

За посиланнями позивача, що не спростовано відповідачем, вказаний товар був частково експортований по зовнішньоекономічному контракту від 17.07.2018 №ЕХР170718-FB до Тунісу та частково знаходиться на складі філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор .

Стосовно господарських взаємовідносин з комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу , суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, під час проведення перевірки за даними інформаційних систем Державної фіскальної служби України контролюючим органом виявлено, що серед постачальників позивача є суб`єкти господарювання, якими надано податковий кредит, проте не задекларовано податкові зобов`язання. Зокрема, контролюючим органом встановлено порушення контрагентом позивача комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу підпункту 14.1.156, п. 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, не задекларовано об`єкт оподаткування та податкові зобов`язання.

Так, перевіркою публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України встановлено порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення значення р. 21 Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на 581,14 грн.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували, що контролюючим органом внаслідок встановлених порушень контрагентом позивача - комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу , до останнього застосовано штрафні санкції, визначено відповідні податкові зобов`язання. Відтак, за порушення податкового законодавства комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу контролюючим органом відповідальність визначено позивачу, тобто іншій юридичній особі, що суперечить принципу юридичної відповідальності, приписам Податкового кодексу України.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та даних бази ДФС, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених в акті перевірки доводів, зокрема, щодо відсутності у контрагентів позивача власних складських приміщень, придбання послуг з оренди, наявності трудових ресурсів для виготовлення товару, неможливості встановити походження товару тощо.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно із Законом України від Про ліцензування видів господарської діяльності діяльність по наданню послуг зберігання не підлягає ліцензування. Крім того, ще 09.10.2014 прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру , яким скасована обов`язкова сертифікація зернових складів.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні суб`єктами зберігання зерна є зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Тобто зберігати зерно можуть і не зернові склади, а інші суб`єкти господарювання, які не є зерновими складами, які не внесені до реєстру зернових складів.

При цьому, платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі зерна, тощо).

Щодо доводів апелянта про те, що реальність проведених ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" господарських операцій з контрагентами не підтверджується у зв`язку з неможливістю встановлення фактичних виробників зернових культур через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу продажу/придбання між підприємствами - постачальниками, колегія суддів зазначає, що такі є необґрунтованими, оскільки як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зернові культури, які придбавалися у товариства з обмеженою відповідальністю Агротрастком (код ЄДРПОУ 41431158), товариства з обмеженою відповідальністю С.І.Трейдінг (код ЄДРПОУ 39406494), товариства з обмеженою відповідальністю ВФ-Корп (код ЄДРПОУ 39938111), товариства з обмеженою відповідальністю Алькар Груп (код ЄДРПОУ 33705291), товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Холдінг 2014 (код ЄДРПОУ 39225178), товариства з обмеженою відповідальністю Сантерра Плюс (код ЄДРПОУ 41769475), товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Злак (код ЄДРПОУ 40183901), реалізовувало на адресу ТОВ Курганський бройлер (а.с.191-201, т.2, а.с. 1, т.3, а.с.11-13, т.3), ТОВ Слов`янська хохлушка (а.с.208-213, т.2), СТОВ Мрія (а.с.202-207, т.2, ), експортувало по зовнішньоекономічним контрактам до Філіппін та Тунісу (а.с.22-28, 66, 68 т.3), та, також, залишки зберігаються на складі Державного агентства резерву України ДП Злагодар (а.с.59, т.3), та на складі філії ПАТ ДПЗКУ Новополтавський елеватор (а.с.60, т.3).

При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 лютого 2019 року у справі №821/3646/15-а, відповідно до яких: Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. .

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідні перевірки контрагентів позивача - ТОВ Агротрастком (код ЄДРПОУ 41431158), ТОВ С.І.Трейдінг (код ЄДРПОУ 39406494), ТОВ ВФ-Корп (код ЄДРПОУ 39938111), ТОВ Алькар Груп (код ЄДРПОУ 33705291), ТОВ Агро-Холдінг 2014 (код ЄДРПОУ 39225178), ТОВ Сантерра Плюс (код ЄДРПОУ 41769475), ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злак (код ЄДРПОУ 40183901), так і товариств, від яких поставлявся товар на адресу цих контрагентів, не проводилися, і первинні документи не перевірялися, відсутні такі докази і в матеріалах справи, а інформація була взята Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби з баз даних ДФС.

Щодо вказаного, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

Враховуючи викладене, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ПАТ Державна продовольчо-зернова Корпорація України з ТОВ ВФ Корп , ТОВ Алькар груп , ТОВ Агро-холдінг 2014 , ТОВ Сантерра плюс , ТОВ Агротрастком , ТОВ С.І.Трейдінг , ТОВ Сільськогосподарське підприємство Злак , є припущеннями контролюючого органу, на підтвердження чого жодних доказів контролюючим органом ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, слід звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено придбання товару, а саме зерно кукурудзи 3 класу.

Так, ПАТ Державна продовольчо-зернова Корпорація України (Покупець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю АгроМайстер , фермерським господарством Зодіак-ВМ , УНСП з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Мульті-агро Дніпро , товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Агро , фермерським господарством МВМ-Агро , фермерським господарством Деметра К , Іллінецьким державним аграрним коледжом, товариством з обмеженою відповідальністю Профагротрейд , товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Картель , товариством з обмеженою відповідальністю СГТ Співдружність , сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Італіївська , товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Терра , сільськогосподарським виробничим кооперативом Нива , приватним сільськогосподарським підприємством Злагода , фермерським господарством МП Горизонт , агропромисловим науково-виробничим підприємством Візит (Постачальники) укладено Договори поставки зерна майбутнього врожаю, які є ідентичними за своїм змістом.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовано відповідачем, що суми податкового кредиту, сформовані на підставі податкових накладних, які належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що для публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова Корпорація України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених в акті перевірки від 19.10.2018 №3014/28-10-41-02/37243279 доводів, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 20.11.2018 №0009544101 та №0009554101.

З огляду на зазначене, враховуючи необґрунтованість висновків акту перевірки від 19.10.2018 №3014/28-10-41-02/37243279, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0009544101 та №0009554101 є протиправними та підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що ним, в даному випадку, не здійснено.

Крім того, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в апеляційній скарзі обмежився лише викладом обставин та норм права, проте не зазначив та не обґрунтував, у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга містить інформацію, відображену в акті перевірки, і при цьому, доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи відзиву на позовні заяву, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.Є. Пилипенко

О.О. Беспалов