Рішення

від 26.02.2020 по справі 905/2411/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2020 Справа № 905/2411/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Богдашкіна В`ячеслава Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )

до відповідача 1: фізичної особи-підприємця Юр`євої Олени Миколаївни ( АДРЕСА_2 )

до відповідача 2: Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, проспект Миру, 4, код ЄДРПОУ 04053298 )

про визнання права власності на нерухоме майно,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача 1 : не з`явився

від відповідача 2 : не з`явився

Суть справи:

Фізична особа-підприємець Богдашкін В`ячеслав Васильович звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Юр`євої Олени Миколаївни та Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю торгівельного павільйону, загальною площею 15,1 кв.м., який розташовано за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, проспект Запорізький, ринок "Торгові ряди".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договором купівлі-продажу придбав у фізичної особи-підприємця Юр`євої Олени Миколаївни об`єкт нерухомого майна, а саме торгівельний павільйон, загальною площею 15,1 кв.м., який розташовано за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, проспект Запорізький, ринок "Торгові ряди". Вказаний договір не був нотаріально посвідчений.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 під час розгляду даної справи надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі. Як вбачається зі змісту вказаного відзиву, у 2003 році Юр`євою Оленою Миколаївною було продано фізичній особі-підприємцю за договором купівлі-продажу об`єкт нерухомого майна, а саме: торгівельний павільйон, загальною площею 15,1 кв.м., який розташовано за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, проспект Запорізький, ринок "Торгові ряди". Договір купівлі-продажу було укладено без нотаріального посвідчення. Будівництво вказаного об`єкту здійснено на початку 2000 років з повним дотриманням існуючих стандартів, норм і правил, але за збігом часу відсутня можливість надати оригінали документів ані позивачу, ані суду.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач 2 своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2004 між Курахівською міською радою (далі - орендодавець) та приватним підприємцем Богдашкіним В`ячеславом Івановичем (далі - орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, яка знаходиться в м. Курахове Мар`їнського району Донецької області по пр. Маяковського.

Згідно п. 2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1358 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю на праві приватної власності: адміністративна будівля, торгівельні ряди (п. 3 договору).

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель та споруд міського ринку.

Відповідно до п. 18 договору підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення Курахівської міської ради № IV/22-52 від 14.07.2004.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

Вищезазначений договір був підписаний представниками сторін без зауважень та зареєстровано у Мар`їнському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 18.08.2004 № 25/3.

В матеріалах справи наявна копія акту прийому-передачі об`єкту оренди від 28.07.2004, відповідно до якого орендодавець (Курахівська міська рада) передав, а орендар (фізична особа-підприємець Богдашкін В.В.) прийняв земельну ділянку загальною площею 0,1358 га із земель житлової та громадської забудови (запас) Курахівської міської ради для обслуговування міського ринку змішаної торгівлі відповідно до рішення Курахівської міської ради № IV/22-52 від 14.07.2004.

Розпорядженням міського голови Курахівської міської ради № 141р від 10.12.2015 Про перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території міста Курахове, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму здійснено перейменування, зокрема, проспекту Маяковського на проспект Запорізький.

Рішенням Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області Про розгляд заяви ФОП Богдашкіна В.В. щодо поновлення договору оренди землі за адресою: м. Курахове, просп. Запорізький № VІІ/72-9 від 17.07.2019 поновлено ФОП Богдашкіну В`ячеславу Васильовичу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , строком на 5 років договір оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 1423310600:01:004:0079 загальною площею 0,1358 га для обслуговування будівель та споруд міського ринку за адресою: м. Курахове, просп. Запорізький, із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Курахівської міської ради.

На підставі вищезазначеного рішення додатковою угодою від 22.07.2019 до договору оренди землі від 28.04.2004 поновлено строк його дії на 5 (п`ять) років.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 177699985 від 16.08.2019 вищезазначена додаткова угода була зареєстрована 26.07.2019.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Мар`їнського району Донецької області Курахівської міської ради Про відмову у присвоєнні адреси на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований на території м. Курахове Мар`їнського району Донецької області № 17-13 від 15.10.2019 відмовлено Богдашкіну В`ячеславу Васильовичу у присвоєнні адреси на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований на території м. Курахове Мар`їнського району Донецької області у зв`язку з відсутністю документів щодо підтвердження прийняття об`єкту в експлуатацію.

В якості підстави для відмови присвоєння адреси було зазначено, зокрема, п. 35 Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєнням адрес об`єктам будівництва та нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач 1, у 2003 році Богдашкін В`ячеслав Васильович придбав об`єкт нерухомого майна, а саме торгівельний павільйон, загальною площею 15,1 кв.м., який розташовано за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, просп. Запорізький, ринок Торгові ряди на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою-підприємцем Юр`євою Оленою Миколаївною без нотаріального посвідчення.

Після придбання нерухомого майна позивачу стало відомо, що будівництво вказаного об`єкту здійснено на початку 2000 років з повним дотриманням існуючих стандартів, норм і правил, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 62/19 від 23.08.2019.

Посилаючись на те, що станом на теперішній час він користується зазначеним майном відкрито, добросовісно, одноособово і безперервно більше п`ятнадцяти років, позивач звернувся із розглядуваним позовом до господарського суду Донецької області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 2 ст. 41, ст.13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦК України в редакції від 16.01.2003, який набрав чинності 01.01.2004, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи норми Перехідних положень Цивільного кодексу України, при наданні оцінки укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК УРСР) в редакції, що діяла на момент укладання сторонами договору.

Статтею 4 ЦК УРСР передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають (ст.44 ЦК УРСР).

Статтею ст. 153 ЦК УРСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній, у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ч.1 ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, на момент укладення договору оренди землі від 28.07.2004 позивачу на праві приватної власності належало спірне нерухоме майно. Факт його набуття позивачем у 2003 році на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою - підприємцем Юр`євою Оленою Миколаївною не заперечується ані позивачем, ані відповідачем 1.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.

Приведена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №3-18гс111 від 04.04.2011 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 по справі № 913/642/18.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі № 3-191гс14, від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 21.11.2018 у справі № 920/615/16, від 04.09.2019 у справі № 903/729/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, як на підставу набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна посилався на укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, оскільки на час його укладання не потребував обов`язкового нотаріального посвідчення.

Під час розгляду даної справи представником позивача надано копію технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами станом на 23.08.2019 на павільйон літ. А, розташований по пр. Маяковського, ринок Торгові ряди , м. Курахове, Мар`їнський район, Донецька область., відповідно до якого за вказаною адресою розташований павільйон 2001 року побудови площею 19,6 кв.м. Згідно експлікації приміщень даного торгівельного павільйону загальна площа приміщень, підрахована за формулами розрахунку площ (кв.м.), складає 15,1 кв.м., з яких житлова (основна) - 10,0 кв.м., допоміжна (підсобна) - 5,1 кв.м.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 62/19 від 23.08.2019, відповідно до якого:

- об`ємно-планувальні і конструктивні рішення об`єкту дослідження загальною площею 15,1 м.кв., розташованого за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, пр. Запорізький, ринок Торгові ряди , відповідають Державним будівельним нормам, дійсним станом на 2019 рік, для його експлуатації в якості торгівельного павільйону;

- ступінь будівельної готовності об`єкту дослідження загальною площею 15,1 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, пр. Запорізький, ринок Торгові ряди , становить 100%. В цілому технічний стан об`єкту дослідження є задовільним, категорія технічного стану 2 ;

- згідно Цивільному кодексу України, ДК 018-2000 Державний класифікатор будівель та споруд , Національними стандартами з оцінки № 1 та №2 об`єкт дослідження є об`єктом нерухомості - будівлею, яка класифікується кодом 1230.2 Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків .

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно, а саме: договір оренди землі від 28.07.2004, технічний паспорт, висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи суд дійшов висновку, що вони є належними, оскільки проаналізувавши їх у сукупності суд може зробити висновок щодо наявності у відповідача такого права.

Разом із тим, позивач обмежений у здійсненні свого права власності, у зв`язку з наявністю у інших осіб сумнівів щодо належності йому цього майна, що унеможливлює здійснення ним державної реєстрації свого права власності на оспорюване майно.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Богдашкіна В`ячеслава Васильовича до фізичної особи-підприємця Юр`євої Олени Миколаївни та Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити .

Визнати за фізичною особою-підприємцем Богдашкіним В`ячеславом Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю торгівельного павільйону, загальною площею 15,1 кв.м., який розташовано за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, проспект Запорізький, ринок "Торгові ряди".

У судовому засіданні 26.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова