Рішення

від 13.03.2020 по справі 922/69/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/69/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Расел Трейд" (61019, м. Харків, Костянтина Калініна, 79) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 32) про стягнення 15000,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Расел Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 15000,00 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань Договором - заявкою №455 на перевезення вантажів автомобільним транспортом умов від 29.05.2019 в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що копія ухвали про відкриття провадження у справі № 922/69/20 від 13.01.2020 відповідачу було надіслано на адресу, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з ЄДРПОУ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 32) 31.01.2020 повернулася на адресу суду без вручення адресату з довідками відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній".

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі № 922/69/20 від 13.01.2020 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому Товариства з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" мало можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989.

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.05.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Расо Трейд" (перевізник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" (відправник) було укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 11-13), відповідно до умов якого відправник доручає, а перевізник приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок відправника здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, перевізник зобов`язаний організувати перевезення вантажу відповідно до заявки відправника і доставити довірений відправником вантаж у пункт призначення, зазначений у Заявці.

Згідно з п. 2.2.5 Договору відправник зобов`язаний вчасно сплачувати рахунки перевізника, згідно із ставками та розцінками погодженими з відправником.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата послуг перевізника проводиться в п`ятиденний термін згідно погоджених із відправником актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків.

На підставі Договору-Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 455 від 29.05.2019 позивач здійснив перевезення вантажу - палети паливної в біг-бегах, за замовленням відповідача на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" автомобілем VOLVO д/н НОМЕР_3, причеп НОМЕР_2 за маршрутом: Коростишів- Харків.

Пунктом 3.1. Договору зазначено, що рахунок-фактуру по даному Договору замовник має сплатити протягом 5-ти календарних днів.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що 29.05.2019 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 19 на оплату транспортних послуг на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 2500,00 грн.

Пунктом 4.2. даного Договору передбачено, то сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

При цьому, позивачем наголошено, що усі необхідні документи (2 примірника акту виконаних робіт та рахунок-фактура) були належним чином оформлені та надані замовнику.

Натомість примірнику акту виконаних робіт з підписом вантажовідправника перевізником не отримано, рахунок-фактура не оплачена.

Із обставин справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору між сторонами, 26.07.2019 позивач звернулося до відповідача з Претензією, в якій просив останнього надати другі примірники документів і сплатити заборгованість. Разом із вказаною Претензією позивачем вдруге було надіслано відповідачу оригінали документів (ТТН, рахунку, акту виконаних робіт (т.с. 1 а.с. 18-21).

Однак відповідач відповіді не надав, підписані акти позивачу не повернув та наявну заборгованість у розмірі 15000,00 грн. не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Також згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Також правовідносини сторін регулюються і затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Із обставин справи вбачається, що на підставі Договору - Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 455 від 29.05.2019 позивач здійснив перевезення вантажу - палети паливної в біг-бегах, за замовленням відповідача на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" автомобілем VOLVO д/н НОМЕР_3, причеп НОМЕР_2 за маршрутом: Коростишів- Харків.

Відповідно до умов пункту 3.1. Договору зазначено, що рахунок-фактуру по даному Договору замовник мав сплатити протягом 5-ти календарних днів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено належне виконанням позивачем зобов`язань за Договором - Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 455 від 29.05.2019, відповідно до умов якого позивач здійснив перевезення вантажу - палети паливної в біг-бегах, за замовленням відповідача на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" автомобілем VOLVO д/н НОМЕР_3 , причеп НОМЕР_2 за маршрутом: Коростишів- Харків.

Так, із наявної у матеріалах справи Товаро - транспортної накладної № 3 від 29.05.2019 вбачається, що вантаж, який належить відповідачу було вчасно доставлено вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (т.с. 1 а.с. 16), тому у відповідача виник обов`язок зі сплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, судом враховано, що позивачем, з метою досудового врегулювання спору між сторонами, 26.07.2019 було надіслано відповідачу Претензію, в якій позивач просив відповідача надати другі примірники документів і сплатити заборгованість. Разом із вказаною Претензією позивачем вдруге було надіслано відповідачу оригінали документів (ТТН, рахунку, акту виконаних робіт (т.с. 1 а.с. 18-21).

Доказів належного виконання умов Договору - Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 455 від 29.05.2019 відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням всіх обставин справи, позивач подав суду належні та переконливі докази, які об`єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості, тому вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" заборгованості у розмірі 15000,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Згідно з вимогами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Натомість у даному разі, позивачем взагалі не подано жодного доказу на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а в матеріалах справи відсутні: договір про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Більш того, позовну заяву підписано директором ТОВ "Расел Трейд" Ю.І. Шелест.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем до матеріалів справи не надано, тому враховуючи відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никсон Плюс" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 32, код ЄДРПОУ 41667743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Расел Трейд" (61019, м. Харків, Костянтина Калініна, 79, код ЄДРПОУ 40809066) - 15000,00 грн. заборгованості та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" березня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв