Рішення

від 24.02.2020 по справі 915/2220/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 915/2220/19

м. Миколаїв

За позовом: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

До відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Моноліт",

54029, м. Миколаїв, вул. Дунаєва, 26;

2. Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд",

54050, м. Миколаїв, вул. Янтарна, 318/8;

про визнання недійсним договору (безвідсоткової) фінансової

допомоги від 26.09.2018.

Суддя Коваль С.М.

За участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

Представники:

Від позивача: не присутні.

Від відповідача-1: не присутні.

Від відповідача-2: не присутні.

СУТЬ СПОРУ:

Позов поданий про визнання договору (безвідсоткової) фінансової допомоги (далі - договір), укладеного 26.08.2018 р. між ТОВ "Транс-Моноліт" та ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовуються невідповідністю договору вимогам законодавства.

Відповідач-1 відзив надав, проти позову заперечує.

У поясненнях відповідач-2 зазначає, що на підставі акту прийому передачі частки у статутному капіталі згідно договору дарування 12.10.2018 змінено засновника ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" ОСОБА_4. на ОСОБА_1 . Натомість у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про склад учасників, яка не відповідає статуту ТДВ "ПМК-107 "Водбуд".

04.11.2019 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:

У товариства з додатковою відповідальністю ТДВ "ПМК-107 "Водбуд":

- фінансову звітність ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" станом на кінець кварталу, який передував укладенню оспорюваного договору з надання поворотної фінансової позики , а також підтвердження отримання н органом ДФО

- банківські виписки по рахункам ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" за період з дати укладення оспорюваного договору з надання поворотної фінансово, допомоги до 12.07.20119 - дати звернення ТОВ Транс - Моноліт до суду з позовом (справа Х 915/1718/19, звіт автоматичного розподілу від 12.07.2019);

- договір поворотної фінансової позики від 26.09.2018 на суму 2000000 гри укладений директором ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" ОСОБА_2 з товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Моноліт".

У товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Моноліт":

- фінансову звітність ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" станом на кінець кварталу, який передував укладенню оспорюваного правочину з надання поворотної фінансової позики;

- докази надання загальними зборами товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" згоди на укладення правочинів з надання ТОВ "Транс-Моноліт" поворотної фінансової допомоги, які є предметом спору у ти справі. або докази подальшого їх схвалення загальними зборами товариства в порядку, встановленому законом;

- банківські виписки по рахункам ТОВ "Транс-Моноліт" за період з дати укладення оспорюваного договору з надання поворотної фінансової допомоги до 12.07.20119 - дати звернення ТОВ "Транс-Моноліт" до суду з позовом (справа № 915/1718/19, звіт автоматичного розподілу від 12.07.2019);

- договір поворотної фінансової позики від 26.09.2018 на суму 2000000 грн. укладений директором товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" ОСОБА_2 з товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Моноліт".

Згідно господарського процесуального законодавства, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує відповідні докази (ч.ч. 1-3 ст. 81 ГПК України).

Вищевказане клопотання позивача, всупереч указаним приписам законодавства, не містить викладення: 1) які обставини можуть бути підтверджені доказами, про витребування яких заявлено клопотання; 2) причин неможливості отримати докази, про витребування яких заявлено клопотання.

Отже, суд відхиляє клопотання про витребування документів, так як необґрунтовано, яким чином наведені документи відносяться до предмета доказування в даній справі.

До того ж, від відповідача -1 надійшли копії договору поворотної фінансової позики від 26.09.2018 , заявок №№ 1-42 та платіжні доручення за період з 26.09.18 по 21.06.19 р.р.

Крім того, на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 08.01.2020 про призначення судової бухгалтерської - економічної експертизи.

Обставини справи.

26 вересня 2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Моноліт" укладено договір (безвідсоткової) фінансової допомоги. За умовами якого відповідач-1 зобов`язався передати у власність ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" грошові кошти у розмірі 2000000 грн., а Відповідач-2 зобов`язався повернути позику у визначений у цьому договорі строк, а саме протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання від ТОВ "Транс-Моноліт" відповідної письмової вимоги (п.п. 1.1, 2.1, 4.1 договору).

На виконання вказаного договору ТОВ "Транс-Моноліт" передано грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями.

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень учаснику ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" ОСОБА_1 стало відомо про наявність господарської справи № 915/1718/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Моноліт" до ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" про стягнення заборгованості в сумі 1301270 грн. за договорами поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги.

Позивач просить договір (безвідсоткової) фінансової допомоги від 26.09.2018 року визнати недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:

ОСОБА_1 належить частка у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" у розмірі 50 % статутного капіталу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства з додатковою відповідальністю є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним з них вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників товариства з додатковою відповідальністю його відповідальність за зобов`язаннями товариства з додатковою відповідальністю розподіляється між іншими учасниками цього товариства пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі.

До товариств з додатковою відповідальністю застосовуються норми цього Закону щодо товариств з обмеженою відповідальністю, що не суперечать нормам цієї статті.

Відповідно до ст. 44 Закону рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними зборами учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 46 Закону значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди па його вчинення.

ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" фактично з початку 2018 року не веде ніякої господарської діяльності, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства станом на 31.03.2018, яка була витребувана позивачем від ГУ ДФС у Миколаївській області.

Договір укладався директором ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" ОСОБА_2 26.09.2018, відповідно вартість чистих активів мала обраховуватись обома товариствами для визначення можливості укладення договору без згоди загальних зборів станом на 30.06.2018.

Станом на 31.03.2018 підприємство крім того, мало непокритий збиток в сумі 824.6 тис. грн., а вартість чистих активів підприємства на кінець першого кварталу 2018 року, що передував укладенню оспорюваного договору, становила лише 439,9 тис. грн. (відповідно 50 % - 219,95 тис. грн.), в той час як сума оспорюваного договору становить 2 000 тис. грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 44 Закону директору ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" необхідна була згода загальних зборів товариства на укладення договору з ТОВ "Транс-Моноліт".

Товариство з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" будь-яких зборів не проводило, згода на вчинення значних правочинів зборами не надавалась, будь-які укладені правочини в порядку, встановленому Законом, загальними зборами учасників товариства не схвалювались.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачами при укладанні договору не були дотримані вищенаведені вимоги закону, а тому спірний договір не створює будь-яких обов`язків для товариства та є підставою для визнання його недійсним.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ч.3 ст. 92, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України

Відповідач-1, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного:

- у ОСОБА_1 відсутнє порушене корпоративних право, оскільки станом на дату укладення договору поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 26.09.2018 року № 01 ОСОБА_1 не був засновником (учасником) ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" взагалі;

- повноваження директора визначені статутом ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" не містять будь-яких обмежень , в тому числі, щодо укладення договорів правочинів, тобто, відповідач -1 є добросовісним контрагентом.

Відповідач-2, у наданих поясненнях зазначає, що на підставі акту прийому- передачі частки у статутному капіталі згідно договору дарування 12.10.2018 змінено засновника ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" ОСОБА_4. на ОСОБА_3 Натомість у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про склад учасників, яка не відповідає статуту ТДВ "ПМК-107 "Водбуд".

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові з нижченаведеного.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення та, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст. 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Підписання директором ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" оспорюваного договору без згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства , а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

У позовні заяві позивач на обґрунтування порушення своїх прав та інтересів посилається на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, на суму яких не мав повноваження, без передбаченої згоди загальних зборів товариства, порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 відступила від цього висновку, оскільки згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором ТДВ "ПМК-107 "Водбуд" оспорюваного договору без згоди загальних зборів цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача.

Зазначену правову позицію також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження 12-77гс19) та від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс19). Крім того, такого ж висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19), та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 916/1731/18.

Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (CreditIndustrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (CaseTerem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Отже, позивачем всупереч вимог статті 74 ГПК України не доведено, що його права і охоронювані законом інтереси порушено внаслідок укладення товариством договору про надання поворотної безвідсоткової позики, і він має право на звернення до господарського суду за їх захистом.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, в позові слід відмовити повністю.

Ураховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірного договору, у тому числі з призначенням експертизи, яку заявив представник позивача.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 06.03.2020 року.

Суддя С.М. Коваль.