Постанова

від 13.03.2020 по справі 813/2688/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2020 року

Київ

справа №813/2688/16

адміністративне провадження №К/9901/11240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді: Судова-Хомюк Н.М., Глушко І.В.)

у справі №813/2688/16

за позовом ОСОБА_1

до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

третя особа: Стрийська об`єднана державна додаткова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДФС у Львівській області),

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 30 червня 2016 року №52-о Про звільнення ОСОБА_2 ;

- поновити на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об`єднаної державної додаткової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області чи іншому реорганізованому органі;

- стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її звільнення відбулося з порушенням вимог Кодексу законів про працю України оскільки не було запропоновано будь-якої вакантної посади, не враховано переважне право залишення на посаді та без згоди профспілкового органу.

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року позов задоволено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 28 липня 1994 року перебувала на службі в податкових органах України, зокрема з 17 лютого 2016 року на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об`єднаної державної додаткової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

7. Наказом голови Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2016 року №167 Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області з метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року № 892, реорганізовано Миколаївську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області.

8. Наказом голови комісії з реорганізації Миколаївської ОДПІ, начальника Миколаївської ОДПІ від 30 березня 2016 року №77 розпочато реорганізацію Миколаївської ОДПІ шляхом приєднання до Стрийської ОДПІ.

9. Переліком змін №1 до штатного розпису на 2016 рік затверджено штат Миколаївської ОДПІ в кількості 59 штатних одиниць, а переліком змін №2 з урахуванням змін №4 до штатного розпису на 2016 рік затверджено штат Стрийсьої ОДПІ (Миколаївське відділення) в кількості 24 штатних одиниць. Відтак, штатна чисельність Стрийської ОДПІ (Миколаївське відділення) у порівнянні з штатною чисельністю Миколаївської ОДПІ була зменшена на 35 штатних одиниць.

10. 18 квітня 2016 року позивача повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності.

11. Наказом голови комісії з реорганізації Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 30 червня 2016 року №52-о позивача звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією Миколаївської ОДПІ шляхом приєднання до Стрийської ОДПІ відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року №892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби .

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів виконання обов`язку по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи.

13. Звільнивши позивача на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відповідачем не було виконано вимоги щодо працевлаштування на вакантній посаді відповідно до нового штатного розпису. Пропозиції щодо вакантних посад були відсутні при попередженні про звільнення та у подальшому.

14. Відповідно до штатного розпису на 2016 рік та листа №8768/8/04-00 від 26 вересня 2016 року в Стрийській ОДПІ на час звільнення позивача були інші вакантні посади, проте позивачу вони не були запропоновані. А також відсутні докази неможливості переведення позивача за його згодою на будь-яку іншу роботу в Стрийську ОДПІ.

15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням встановленої законом процедури. При звільненні позивачу не пропонувалися посади у зв`язку з їх відсутністю. Судом було досліджено інформацію про працівників відділу аудиту Миколаївської ОДПІ з відповідними їх характеристиками, а також інформацію про працівників, які були призначені в Стрийську ОДПІ. Відповідно до штатного розпису на 2016 рік у відділі аудиту, де працювала позивач, залишилась одна посада (замість трьох), яку зайняв інший працівник з урахуванням більшого стажу роботи та особливостей сімейного стану.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції є правильними, а відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу. Попередження про наступне звільнення не містить пропозицій щодо жодної вакантної посади. У подальшому також не було запропоновано будь-якої посади.

17. Апеляційним судом не було взято до уваги штатний розпис на 2016 рік та лист Стрийської ОДПІ від 26 вересня 2016 року № 8768/8/04-00, яким підтверджено існування вакантних посад, що не були їй запропоновані.

18. Також не враховано переважне право на залишення на роботі оскільки має на утриманні дитину, інші доходи, крім заробітної плати, відсутні, а також великий безперервний трудовий стаж в податкових органах.

19. Стрийська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області надіслала заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

20. Головне управління ДФС у Львівській області надіслало до Верховного Суду заяву про правонаступництво, в якій просить замінити Стрийську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Львівській області.

21. Враховуючи те, що Стрийська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у вказаній справі визначена як третя особа, то вирішення питання про заміну її належним відповідачем Головним управлінням ДФС у Львівській області, не входить до повноважень Верховного Суду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

24. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

25. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників.

26. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

27. Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

28. Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що у відповідача мало місце зміна в організації виробництва і праці, що виразилося у реорганізації державної установи шляхом приєднання однієї юридичної особи публічного права до іншої. Виконання функцій Миколаївської ОДПІ покладено на Стрийську ОДПІ (Миколаївське відділення).

29. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

30. При попередженні про наступне вивільнення, упродовж двомісячного строку та у день звільнення позивачу не пропонувалися вакантні посади. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено що вакантні посади позивачу не пропонувалися у зв`язку з їх відсутністю.

31. Стрийська ОДПІ у листі від 26 вересня 2016 року № 8768/8/04-00 повідомляла ГУ ДФС у Львівській області що у період з 18 квітня по 21 червня 2016 року в інспекції були вакантні посади начальника інспекції, першого заступника начальника інспекції, заступника начальника - начальника Жидачівського відділення та заступника начальника - начальника Миколаївського відділення.

32. Дані вакантні посади позивачу не пропонувалися у зв`язку з тим що не були рівноцінними зайнятій нею посаді та їх призначення здійснюється вищим керівництвом.

33. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

34. Судом апеляційної інстанції було досліджено надану відповідачем інформацію про трьох працівників відділу аудиту Миколаївської ОДПІ, відповідно до якої було порівняно їх стаж роботи, сімейний стан, підвищення кваліфікації, наявність дисциплінарних стягнень та заохочень. Переважне право на залишення на роботі було надано ОСОБА_3 з урахуванням її більшого стажу роботи (зокрема і в органах державної служби) та особливостей сімейного стану (дитина-інвалід). Два інших працівника відділу аудиту було звільнено оскільки кількість посад цього відділу було скорочено на дві штатні одиниці.

35. Таким чином суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що при скороченні штату працівників відповідачем враховано такий чинник як переважне право на залишення на роботі і позивач, за даними перевірки, не могла за цим критерієм залишитися на своїй посаді.

36. У обґрунтування касаційної скарги позивач посилалась що відповідно до листа Стрийської ОДПІ від 26 вересня 2016 року №8768/8/04-00 в інспекції існували вакантні посади, але не були їй запропоновані. Проте таке посилання є помилковим оскільки відповідно до даного листа вакантними були керівні посади, а інші перелічені посади - це штатні одиниці, а не вакантні посади. Суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку що вони не могли бути запропоновані позивачу.

37. За таких обставин і правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

38. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

39. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі №813/2688/16 - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду