Ухвала

від 13.03.2020 по справі 643/2861/15-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2861/15-ц

Провадження № 2/643/9/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді -Майстренко О.М. , при секретарі - Постульга О.Г. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ЖК Світоч , за участі третьої особи КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про визнання інформації недійсною, визнання права спільної сумісної власності , -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ЖК Світоч , за участі третьої особи КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про визнання інформації недійсною, визнання права спільної сумісної власності.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову - шляхом заборони на демонтаж дверей, відключення комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 , так як невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист позивача по справі.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.

Судом встановлено , що в провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ЖК Світоч , за участі третьої особи КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про визнання інформації недійсною, визнання права спільної сумісної власності.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 24.01.2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та заборонено будь - яким органам чи особам , вчиняти будь-які дії, щодо квартири АДРЕСА_1

В частині заборони на демонтаж дверей, заборони відключення комунальних послуг та заборони примусового виселення позивача та членів сім`ї позивача зі спірної квартири до вирішення справи по суті відмовлено .

Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 24.01.2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та заборонено будь - яким органам чи особам , вчиняти будь-які дії, щодо квартири АДРЕСА_1

В частині заборони на демонтаж дверей, заборони відключення комунальних послуг та заборони примусового виселення позивача та членів сім`ї позивача зі спірної квартири до вирішення справи по суті відмовлено

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову, які позивач заявляє в заявах про забезпечення позову від 28.12.2019 року, 26.01.2020 року , які між собою є дублюючими, по суті вже розглянуті ухвалою суду від 24.01.2020 року. Цією ухвалою судом вжиті адекватні міри забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому відсутня необхідність в повторному забезпеченні позову зазначеним позивачем шляхом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ЖК Світоч , за участі третьої особи КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації про визнання інформації недійсною, визнання права спільної сумісної власності шляхом заборони на демонтаж дверей, відключення комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі для відома .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

.

Суддя Майстренко О.М.