Ухвала

від 12.03.2020 по справі 335/1871/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1871/20 1-кс/335/1076/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42017080000000050 від 03.02.2017 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмельницького, громадянки України, яка має вищу освіту, заміжня, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, перебуває у декретній відпустці, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366,

ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017080000000050 від 03.02.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , будучи генеральним директором ТОВ «Інтер Авто-Трейдинг» (ЄДРПОУ 39031774), виконуючи на цій посаді організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою, під час виконання договору № 121/11 від 29.11.2016 про закупівлю у ТОВ «Інтер Авто-Трейдинг» Берестівською сільською радою Бердянського району Запорізької області товарів за публічні кошти (та додаткових угод до нього), а саме двох пожежних транспортних засобів марки Автоцистерна пожежна «УРАЛ 4320» вартістю 2998000 грн., у порушення вимог договору та законодавства, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, а саме бюджетними коштами Берестівської сільської ради, достовірно знаючи, що товар сільській раді фактично не поставлений, зловживаючи своїм службовим становищем, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме видаткову накладу № 71 від 05.12.2016 про поставку підприємством Берестівській сільській раді двох автоцистерн пожежних на конверсійному шасі «УРАЛ 4320».

На підставі вказаної видаткової накладної 13.12.2016 на рахунок

ТОВ «Інтер Авто-Трейдинг» перераховані кошти Берестівської сільської ради у розмірі

2998000 грн.

У подальшому, реалізовуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами Берестівської сільської ради, у порушення вимог договору та законодавства ТОВ «Інтер Авто-Трейдинг» 27.01.2017 ОСОБА_5 організувала поставку Берестівській сільській раді двох автоцистерн пожежних «УРАЛ 4320» неналежної якості 1985 року випуску, які були у використанні та вартість яких складає 1369658 грн., тобто на 1628342 грн. менше, ніж перераховано Берестівською сільською радою на користь ТОВ «Інтер Авто-Трейдинг» на виконання вказаного договору, чим Берестівській сільській раді завдано шкоду у розмірі 1628342 грн.

28.02.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та представників потерпілої сторони у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрювана та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, у задоволенні клопотання просили відмовити.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017080000000050 від 03.02.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України, у якому 28.02.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з наявних в наданих слідчому судді матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України. Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_5 до скоєння вказаних злочинів.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Виходячи із тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_5 , її вік, міцність соціальних зв`язків, стан здоров`я, та дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, заміжня, перебуває у декретній відпустці, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не засуджена.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі«Ніколова протиБолгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.

Слідчий суддя, вирішуючи клопотання, враховує обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, які підтверджуються наданими доказами, зокрема, дані, які характеризують підозрювану.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.

Виходячи з загальних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судовим органам не надається вибору між тим, щоб „притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду. До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні „умовного звільнення, якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою ( рішення у справі „Ідалов проти Росії).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на „розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, а й передбачає, що „звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Летельє проти Франції, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути „формою очікування обвинувального вироку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваної, стан її здоров`я, ту обставину, що підозрювана самостійно з`явилася до суду для участі у судовому засіданні по розгляду даного клопотання, слідчий суддя вважає не доведеним, що більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваної ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України , особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, та покласти на неї передбачені ст. 194 КПК України обов`язки:прибувати на виклик до слідчого, прокурора та суду, в залежності від стадії розгляду кримінального провадження;повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи. Покладення інших обов`язків слідчий суддя вважає недоцільним.

Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім та забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, строком до 28.04.2020 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у особистого зобов`язання.

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , строком до 28.04.2020 року включно обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати на виклик до слідчого, прокурора та суду, в залежності від стадії розгляду кримінального провадження;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 положення ч. 2 ст. 179 КПК України, відповідно до якої, у разі невиконання покладених обов`язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1