Рішення

від 26.02.2020 по справі 448/1932/19

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1932/19

Провадження № 2/448/206/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26.02.2020 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник відповідача Маломокрянської сільської ради - не з`явився,

представник третьої особи Мостиської державної нотаріальної контори - не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору

06.12.2019року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 належав до суспільної групи колгоспний двір та на момент припинення такого, а саме 15.04.1991року, членом даного двору, яка не втратила та зберегла право на частку в майні такого, була її мати - ОСОБА_2 , 1924року народження (голова двору), отже такій належало майно даного двору в цілому.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати - ОСОБА_2 померла. За життя мати склала заповіт від 19.11.1997року, яким усе своє майно заповіла їй (позивачці ОСОБА_1 ). Стверджує, що спадщину після смерті матері вона прийняла, звернувшись у встановлений законом строк до нотаріальної контори за оформленням своїх спадкових прав. Однак, в позасудовому порядку оформити право власності на вищевказаний житловий будинок не має можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на такий, тому змушена звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами

АДРЕСА_1 . Позиція учасників справи

В підготовче засідання позивачка не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути у її відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 06.12.2019року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, членом якого, яка станом на 15.04.1991року не втратила та зберегла право на частку в майні такого, була ОСОБА_2 , 1924року народження (голова двору).

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначена особа мала право власності на майно колгоспного двору в цілому. Проте право власності на даний будинок належним чином за власником не оформлено, правовстановлюючі документи на зазначене майно відсутні.

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (матері позивачки).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №502/09, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі, за життя спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт від 19.11.1997року, яким усе своє майно заповіла дочці - ОСОБА_1 (позивачці у справі), яка у відповідності до ст.1269 ЦК України спадщину після смерті матері прийняла, подавши у встановлений законом строк та порядок до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, чи претендували б на таку, немає.

Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивачка не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв`язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: листом Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області №2-18/210 від 16.10.2019року; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_2 ; копією заповіту ОСОБА_2 від 19.11.1997року; копією довідки Самбірського МБТІ №2166 від 25.09.2019року; копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2009року; копією Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №22408779 від 11.12.2009року; копіями заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22.09.2009року; листом Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області вих.№02-14/647 від 21.10.2019року; копією технічного паспорта на спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; копією спадкової справи №502/09, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_2 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавця ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. У зв`язку з введенням у дію Закону України Про власність 15.04.1991 року така організаційно-правова форма як колгоспи, а відповідно, і колгоспний двір - були припинені.

Як роз`яснено у п. 6 постанови Пленум Верховного Суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.95 N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 Закону України "Про власність", застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

згідно положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновки суду

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 належне їй право власності на спірний житловий будинок, перейшло за загальними правилами спадкування за заповітом до її дочки ОСОБА_1 (позивачки у справі). Однак, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачкою у порядку спадкування.

Отже, визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Маломокрянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: ___

Суддя Ю.Б.Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ;

Відповідач: Маломокрянська сільська рада Мостиського району Львівської області; місце знаходження: с.Малі Мокряни, вул.Погулянка, 3, Мостиського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04372017;

Третя особа: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області;

Повний текст судового рішення складено 26.02.2020року.