Ухвала
від 10.03.2020 по справі 757/10493/20-к
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10493/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , сторони кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019101060000237 від 08.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурор Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019101060000237 від 08.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що між АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (банк), ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір поруки, яким поручитель прийняв на себе зобов`язання солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №16П від 10.08.2010, з внесеними до нього 26.10.2010 та 04.03.2011 доповненнями.

Крім того, 10.08.2010 між АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (заставодержатель), ОСОБА_4 (заставодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір застави майнових прав до договору банківського вкладу (депозиту) № 16П, яким заставодавець передав заставодержателю в заставу майнові права по договору банківського вкладу в сумі 3 200 000,00 доларів США, та договором забезпечується виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки, будь-яких інших платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №16П від 10.08.2010.

11.03.2011 між АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (заставодержатель), ОСОБА_4 (заставодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір про внесення змін №1 до договору застави майнових прав, яким заставодавець передав заставодержателю майнові права по договору банківського вкладу в сумі 3 200 000,00 доларів США.

У подальшому, свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_5 в строк, обумовлений кредитним договором, не виконав.

Після отримання претензій від АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по поверненню грошових коштів за договором про відкриття кредитної лінії №16П від 10.08.2010 ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами, звернувся до ОСОБА_4 з проханням виконати перед банком, як поручитель, обов`язок по поверненню кредиту та проценти за користування коштами у сумі 25 174 863,39 грн., аргументуючи це необхідністю недопущення зайвих фінансових втрат у виді штрафних санкцій за невиконання зобов`язання.

Так, 14.03.2012 ОСОБА_4 погасив кредит ОСОБА_5 перед АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та нараховані відсотки за користування кредитом за рахунок коштів депозиту, який належить останньому на загальну суму 25 174 863,39 грн., та у такий спосіб ОСОБА_5 фактично заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 .

Оскільки ОСОБА_5 не повернув кошти ОСОБА_4 , останній звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_5 в порядку регресу 25 174 863,39 грн. та 3 654,01 грн. судових витрат, заочним рішенням якого від 24.11.2014, у справі 757/17997/14-ц, залишеним 19.05.2015 без змін Апеляційним судом міста Києва та 16.09.2015 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ позов задоволено.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_5 з метою недопущення стягнення заборгованості за судовим рішенням ступив в злочину змову із ОСОБА_6 та останньою вчинено ряд заходів спрямованих на перешкоджання його виконанню, шляхом переоформлення належного їй майна.

Попри виконання рішення суду у примусовому порядку, визначеному «Законом України «Про виконавче провадження", належні на праві власності земельні ділянки: кадастровий номер 3222480601:01:042:0024 площею 1.7502 га, 3222480601:01:042:0029 площею 2.0002 га та 3222480601:01:001:0014 площею 1.7501 га, які знаходяться по за адресою: АДРЕСА_1 , а їх вартість яких перевищує суму боргу за судовим рішенням, були переоформлені. Відтак втрачена можливість погашення заборгованості за рахунок їх примусової реалізації.

У зв`язку з викладеним, в ході досудового розслідування виникла необхідність отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: до судової справи №757/17997/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з можливістю вилучення завірених належним чином її копій.

Володілець майна представник ІНФОРМАЦІЯ_3 про місце, день і час повідомлявся через вручення судової повістки прокурору, не з`явився, слідчий суддя визнав можливим провести розгляд клопотання за відсутністю володільця майна.

Заслухавши пояснення прокурора в обґрунтування клопотання, вивчивши клопотання та дослідивши до долучені до нього документи, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів, перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 86, частин 2 та 3 ст. 93 КПК України,ч. 1 ст 160 КПК України, вказує на те, що застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК України) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: 1) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; 2) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК України містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.

У відповідності до положень ст.163 КПК України, слідчий суддя, постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження доведе, що певні речі та документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи, а також можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Вивченням матеріалів, якими прокурор обгрунтовує внесене клопотання, слідчим суддею не встановлено належних і допустимих доказів того, що документи, до яких прокурор просить надати доступ з можливістю їх вилучення і які містять охоронювану законом таємницею в розумінні положень ст. 162 КПК України, знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 заадресою: АДРЕСА_2 . Наявний у матеріалах провадження протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 , за заявою якого здійснюється досудове розслідування, не є доказом існування в дійсності відповідних договорів та інших документів, про які йдеться у клопотанні прокурора, а також не є доказом перебування їх у відповідного володільця майна.

Вказане також позбавляє слідчого суддю можливості дійти висновку, що документи, до яких прокурор просить надати тимчасовий доступ, мають відношення до обставин, які складають предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 160, 162, 163, 164, 166, 309, 376, 562 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019101060000237 від 08.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

СудПечерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення10.03.2020
Оприлюднено08.02.2023
Номер документу88195057
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про тимчасовий доступ до речей і документів

Судовий реєстр по справі —757/10493/20-к

Ухвала від 10.03.2020

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Константінова К. Е.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні