Рішення

від 19.02.2020 по справі 759/22346/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22346/19

пр. № 2/759/2050/20

19 лютого 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві без виклику сторін у спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 33) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за житло-комунальні послуги у розмірі 34177 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят сім) грн 11 коп. та судовий збір по справі у розмірі 2007 грн 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач є постачальником житлово-комунальних послуг, споживачем яких є відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , однак у відповідача виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, яку вона у добровільному порядку не сплачує, а тому у неї за період з 01.11.2019 виникла заборгованість у розмірі 34177 грн 11 коп.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2019 відкрито по справі спрощене позовне провадження (а.с. 12).

У зазначеній ухвалі сторонам було роз`яснено їхні процесуальні права, зокрема, те, що не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу, іншому відповідачу та третій особі у справі копії відзиву та доданих до нього документів.

Відповідач по справі надіслала до суду заперечення проти позову згідно експерс-накладної №59000479185627 16.01.2020, які відповідно, надійшли до суду 17.01.2020, що підтверджується штампом загальної канцелярії суду вх.№2809.

Також відповідачем 10.02.2020 було подано до канцелярії суду, що підтверджується проставленим штампом вх.№8344 із заявою про долучення доказів.

Однак відповідачем по справі пропущено строки подання вищезазначених документів, оскільки як вбачається із рекомендованого повідомлення відповідач отримала ухвалу про відкриття провадження від 03.12.2019 зі всіма доданими документами 26.12.2019 (а.с. 15), останньою датою подання заперечень до суду є 09.01.2020, однак вказаний пропуск строку відповідачем не обґрунтовується, а також нею не порушувалося питання про поновлення таких строків, внаслідок чого подані відповідачем документи підлягають поверненню з підстав пропущення строків на їх подання.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Клопотання однієї зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін справи до суду не надходило.

Заявлена позивачем до стягнення сума складає 34177 грн 11 коп., що за своїм розміром не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСББ №Моноліт було створене та зареєстроване 27.02.2001 з метою забезпечення і захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (а.с. 4, 5).

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 06.06.2001, яке видане на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 31.05.2001 №539-С/КІ ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Як вбачається із розрахунку у ОСОБА_1 виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 , яка складає 34177 грн 11 коп. (а.с. 7).

Відповідно до ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ст.ст. 9, 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги , п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24.10.2006 №45, споживачі зобов`язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі квартири, згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529, а з 01.06.2011 згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 №869.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК Українияк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатам.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачами, у зв`язку з несвоєчасною оплатою комунальних послуг в розмірі на загальну у розмірі 37177 грн 11 коп., а тому суд приходить до висновку, що позивачем, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, доведені позовні вимоги, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік , у частині 1 статті 4, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 1921 грн 00 коп.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1921 грн 00 коп., незважаючи на сплату позивачем судового збору у розмірі 2007 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1, 13, 19, 20, 21, 24, 26, 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги , 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ст.ст. 9, 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги , п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24.10.2006 №45; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 33) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь, Донецьа обл.) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (ідентифікаційний код 31349999) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 34177 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят сім) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь, Донецьа обл.) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт (ідентифікаційний код 31349999) на користь 1921 (тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 26.02.2020.