Постанова

від 10.03.2020 по справі 2-1608/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2875/20 Справа № 2-1608/11 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони стягувача

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду з заявою про заміну сторони стягувача.

Заява мотивована тим, що 28.12.2018 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 114/69, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 014/3170/142229/73.

28 грудня 2018 між ПАТ «ОКСІ Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги заборгованості за кредитним договором № 014/3170/142229/73.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд замінити сторону стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал» , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та ухвалення нового судового рішення, яким задовольнити заяви про заміну сторони стягувача його правонаступником.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2011 року було задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/3170/142229/73 від 21.12.2007 року в розмірі 583 152,72 грн., а також судові витрати в розмірі 770,64 грн. щодо сплати судового збору та 120 грн., пов`язаних із оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

28 грудня 2018 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 114/69, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 014/3170/142229/73.

28 грудня 2018 між ПАТ «ОКСІ Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги, у відповідності до уов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги заборгованості за кредитним договором № 014/3170/142229/73.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судовий процес у вказаній справі закінчився ухваленням судового рішення та заявник звернувся із вказаною заявою саме відповідно до розділу VІ ЦПК України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) , а відтак, йому необхідно було поставити вимогу про заміну сторони виконавчого провадження або у виконавчому листі, а не про заміну сторони стягувача у справі, оскільки судовий процес у справі завершився та сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач, а не стягувач і боржник.

Проте, колегія суддів з таким висновками суду погодитися не може, зважаючи на наступне.

Статтею 442 ЦПК України врегульовані процесуальні питання щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Так, відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).

Згідно частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Такий правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, у порушення вищевказаних положень закону не звернув увагу на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження за рішенням суду лише з тих підстав, що виконавче провадження щодо його виконання не відкрито та не перебуває на виконанні.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що заявнику необхідно було поставити вимогу про заміну сторони виконавчого провадження або у виконавчому листі, а не про заміну сторони стягувача у справі, оскільки судовий процес у справі завершився та сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач, а не стягувач і боржник.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону .

Звертаючи до суду з заявою про заміну сторони стягувача, ТОВ «Вердикт Капітал як на підставу своїх вимог, посилалось на норму ст. 442 ЦПК України, яка регулює процесуальні питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, а тому суд повинен був розглянути дане питання по суті саме у відповідності до ст. 442 ЦПК України.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України суд роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Однак, судом першої інстанції зазначені дії не було вчинено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ураховуючи викладене, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко