Ухвала

від 11.03.2020 по справі 607/4385/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2020 Справа №607/4385/20

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши в залі суду у м. Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ :

Старший слідчий СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000509 від 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України із клопотанням про накладення арешту на приміщення зерноскладів, за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №182255827 від 24.09.2019 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №182255881 від 24.09.2019 року належать ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової карти платника податків № НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_2 , виданий 04.05.1999 року -шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування даним майном, посилаючись на те, що вказане майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України оскільки було об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом і на даний час існує ризик відчуження вказаних приміщень зерноскладів до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просить його задовольнити.

Представник ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання про накладення арешту на майно та просить у його задоволенні відмовити. Вказав, що ОСОБА_6 законно набула права власності на вказані у клопотанні об`єкти нерухомого майна.

Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається із клопотання, слідчим відділом Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000509 від 03.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Малоходачківської сільської ради підробили документи на підставі яких, виданий сертифікат про право власності на будівлю по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в АДРЕСА_2 .

Встановлено, що в с. Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області зареєстроване сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛОХОДАЧКІВСЬКЕ" (СГ ТОВ "МАЛОХОДАЧКІВСЬКЕ"), код ЄДРПОУ 03782530. Офіційними засновниками товариства є 604 особи. Вказане товариство з 20.05.2005 року перебуває в стані припинення на підставі судового рішення про припинення юридичної особи. Водночас, головою комісії з припинення (ліквідації) СГ ТОВ "МАЛОХОДАЧКІВСЬКЕ" було обрано ОСОБА_8 .

14 грудня 2003 року згідно виписки з протоколу зборів співвласників майнових паїв СГ ТзОВ «Малоходачківське», з балансу товариства списано приміщення зерноскладу-піднавісу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з передачею їх у власність співвласникам майнових паїв.

Крім цього, згідно п.3 вищевказаної виписки, співвласникам майнових паїв в рахунок майнового паю виділено приміщення зерноскладу-піднавісу на суму 52590 гривень за адресою АДРЕСА_1 .

02.03.2020 року в Тернопільське районне відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області надійшло клопотання жителів с. Костянтинівка Тернопільського району Тернопільської області, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що зареєстроване за вх.. №799 від 02.03.2020 року.

У своєму клопотанні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , зазначають, що посадові особи Малоходачківської сільської ради підробили документи на підставі яких виданий сертифікат про право власності на будівлю по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Зокрема, на підставі підроблених документів гр.. ОСОБА_6 12.01.2018 року в КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» незаконно оформила право власності на зазначені будівлі. Окрім цього, 13.02.2020 року гр. ОСОБА_6 у відділі містобудування та архітектури Тернопільської районної державної адміністрації отримала Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3506 га для ведення особистого селянського господарства а якій розміщені будівля зерносклад-піднавіс, та подала його до Великобірківської селищної об`єднаної територіальної громади для затвердження.

З метою недопущення передачі ОСОБА_6 майна іншим особам, його відчуження, забезпечення відшкодування шкоди, завданої в наслідок вчинення кримінального правопорушення, припинення затвердження Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на якій розміщені будівлі зерноскладу, жителі с. Костянтинівка Тернопільського району Тернопільської області просять накласти арешт на приміщення зерноскладів, що розташовані за адресами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та на праві приватної власності належать ОСОБА_6 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №182255881, №182255827 від 24.09.2019 року будівля, зерносклад-піднавіс, загальною площею 1236,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та будівля, зерносклад, загальною площею 1587,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 , жителькою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків № НОМЕР_1 .

У відповідності до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У частині першій ст. 16 КПК України зазначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зі змісту ст.132 КПК України вбачається, що вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов`язані: - сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону;- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів;- зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб`єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Частиною третьою ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешт майна, не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України,у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною першою ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3--1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб .

Слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання не доведено необхідності у накладенні арешту на об`єкти нерухомого майна: зерносклад-піднавіс, загальною площею 1236,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та будівлю, зерносклад, загальною площею 1587,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зокрема, слідчим клопотанні не зазначено з якою метою необхідно накласти арешт на вказані об`єкти нерухомості та не вказано яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, воно відповідає.

До клопотання не долучено постанову про визнання даного майна речовим доказом у кримінальному провадженні, не вказано про наявність шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову у кримінальному провадженні, а також не доведено існування ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З долученого до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що правова кваліфікація кримінального правопорушення, відомості про які внесено до реєстру за №12019210180000509 від 03.09.2019 року - ч.1 ст. 358 КК України, яка передбачає відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

За вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачено покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Санкція даної статті не передбачає покарання у виді спеціальної конфіскації чи конфіскації майна.

Відтак, в ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено законодавчо визначених підстав для накладення арешту на майно.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна слід відмовити за недоведеністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна-відмовити.

Копію ухвали направити старшому слідчому СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1