Рішення

від 13.03.2020 по справі 766/15098/18

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/15098/18

Пров. №2/766/123/20

13 березня 2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ус О.В.,

секретар судового засідання Неменко Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", третя особа: ПрАТ "СК "Ейгон Лайф Україна" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просить суд визнати недійсним Комплексний договір №3/1063010 від 22.11.2013 року.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 22.11.2013 року між ПАТ Креді Агріколь Банк та ОСОБА_1 та ПрАТ СК Ейгон Лайф Україна було укладено Комплексний договір №3/1063010. Відповідно до п. 1.1 комплексного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 46800,00 грн. строком на 48 місяців з 22.11.2013 року до 21.11.2017 року (включно). Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по Кредиту (Додаток №1 до Договору, який є невід`ємною його частиною). Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, кредит надається Позичальнику на споживчі потреби, в тому числі на сплату страхового платежу за договором страхування життя згідно Договору та Правил надання споживчого кредиту в ПАТ Креді Агріколь Банк та умов страхування життя Позичальника, які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку. Крім того, відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, Позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно у розмірі 7,00 % річних, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за Договором, та комісійну винагороду щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,80 % в місяць від суми кредиту зазначеної в п. 1.1 Договору. Також відповідно до п. 2.1 Кредитного договору з метою обслуговування кредиту Банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № 29096000224204 в Банку. Однак, позивач вважає, що при укладені вищевикладеного Кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про споживче кредитування , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про захист персональних даних у зв`язку з чим, ним неодноразово надсилались листи про припинення порушень з боку відповідача, однак, такі вимоги були залишені без задоволення. Позивач вважає, що його права як споживача, порушені з огляду на наступне. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини зазначені в ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , однак, працівники банку з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали його з умовами кредитування, оформлення кредитного договору проходило протягом пів години, після чого, було вручено кредитний договір, який не читаючи через дрібний шрифт підписав, надіючись на добросовісність працівника Банку. Крім того, позивачу не в усній формі не в письмовому вигляді працівниками банку не повідомлено про умови кредитування, так, пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено, що позивач підтвердив, що у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ Про споживче кредитування , проте даної інформації він не отримував. Крім того, позивач вважає, що банком незаконно стягуються супутні платежі, передбачені п. 1.3.2 Кредитного договору. Крім того, позивач вважає, що умови договору, щодо страхування із нав`язаною компанією є несправедливими, оскільки позивач не отримував від відповідача коштів для оплати страховки. Крім того, Розділ ІІ Кредитного договору Договір страхування на думку позивача повинен бути визнаним недійсним, оскільки страхування в спірних правовідносинах є добровільним, відповідач не може нав`язувати такі послуги та включати їх до кредитного договору.

Провадження у справі відкрито 06.08.2018 року суддею Херсонського міського суду Херсонської області Хайдаровою І.О.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 23.01.2019 року у зв`язку з тим, що суддя Хайдарова І.О. не може продовжувати розгляд справи, у зв`язку із закінченням строку дії повноважень судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №766/15098/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019 р., головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В. від 28.01.2019 року справу прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання щодо розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі, відзив до суду не подавав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив провети заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

22 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством Креді Агріколь Банк з однієї сторони, ОСОБА_1 (позичальник/страхувальник), з другої та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Ейгон Лайф Україна укладено Комплексний договір №3/1063010 (арк. справи 9).

Відповідно до п. 1.1 комплексного договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 46800,00 грн. строком на 48 місяців з 22.11.2013 року до 21.11.2017 року (включно). Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно до 22 числа кожного місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є невід`ємною його частиною) як День повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту.

Згідно п. 1.2 Договору, Кредит надається Позичальнику на споживчі потреби, в тому числі на оплату страхового платежу за договором страхування життя згідно Договору та Правил надання споживчого кредиту в ПАТ Креді Агріколь Банк та умов страхування життя Позичальника, які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір, посилаючись на те, що при укладанні спірного кредитного договору порушено ч.2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , ч. 2 ст. 9 Закону України Про захист прав споживачів , ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови кредитного договору в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. ( ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України)

Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. ( ст. 204 Цивільного кодексу України)

За змістом положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь- якому елементі правочину.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як роз`яснено в п.п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

За договором кредиту одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов`язальним. Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов`язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку.

До умов кредитного договору належать: об`єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов`язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Виходячи з положень частини 2, 3 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами. Інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав`язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів , останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Статтею 9 Закону України Про споживче кредитування визначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та негативні наслідки для кредитовця у разі її ненаданні.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України Про споживче кредитування , встановлено, що у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Однак доказів звернення позивача з письмовою заявою до відповідача щодо несприятливих умов кредитування, або надання інформації щодо кредитування у неповному обсязі суду надано не було, в той же час, позивач звернувся з даним позовом через десять місяців з моменту підписання спірного кредитного договору.

Як з`ясовано судом, оспорюваний договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору.

Позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, про що свідчить підпис позивача у Комплексному договорі №3/1063010 від 22.11.2013 року, крім того, у п. 2.3 Договору, зазначено, що підписанням цього договору Позичальник підтвердив, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену Законом України Про споживче кредитування та/або іншими нормативно - правовими актами, що регулюють це питання.

Із вище викладеного слідує, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит, строк та мету кредитування.

Банк виконав вказані вимоги Закону, визначив сукупну вартість кредиту і реальну процентну ставки на місяць, розписав, які суми позивач зобов`язаний буде сплачувати щомісячно протягом дії кредитного договору.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на порушення відповідачем ст.55 Закону України Про банки і банківську діяльність та ст.ст.11,18 Закону України Про захист прав споживачів в частині укладення договору страхування.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІ Договір страхування між ПрАТ СК Ейгон Лайф Україна та ОСОБА_1 було укладено Договір страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатність Страхувальника.

За умовами Договору страхування, страхова сума становить 45000,00 грн., сума страхового платежу (сплачується одноразово) 1800,00 грн., дата початку страхування 22.11.2013 року 00 год. 00 хв. по 21.11.2017 року 24 год. 00 хв.

Відповідно до п. 6.1 Розділу ІІІ Прикінцеві Положення ОСОБА_1 вказано, що він шляхом підписання примірнику Договору з Правилами добровільного страхування життя ознайомився, умови Договору є йому зрозумілими.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, позивач погодився з умовою добровільного страхування життя в СК Ейгон Лайф Україна , що підтверджується його підписом у Комплексному договорі №3/1063010 від 22.11.2013 року, та ці умови є обов`язковими для виконання.

Як на час оспорюваного кредитного договору, так і протягом дії цього договору позивач був згодний з умовами договору в частині страхування. При цьому, позивач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту, так і у виборі форми кредитування.

Позивачем не доведено, що умови договору в частині добровільного страхування є несправедливими, а також позивачем не доведено, що вищевказана страхова компанія є спорідненою або пов`язаною особою банку, та не надано доказів, що відповідач вимагав придбати послуги страхування, як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Також позивач в зазначав про недійсність умов договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит.

Так, положеннями ст.55 Закону України Про банки та банківську діяльність визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до п. 1.3 Кредитного Договору, Позичальник сплачує: процентну винагороду щомісячно у розмірі 7,00 % річних, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за Договором (п. 1.3.1 Договору); комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,80 % в місяць від суми кредиту зазначеної в п. 1.1 Договору. (п. 1.3.2 Договору).

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, при цьому відповідач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за обслуговування кредиту.

А тому умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, зазначені в пункті 1.3.2 Комплексного договору №3/1063010 від 22.11.2013 року є недійсними.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нормами цивільного законодавства передбачено, як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

Наведене узгоджується з роз`ясненнями, викладеними в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9, згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд визнає недійсним пункт 1.3.2 Комплексного договору №3/1063010 укладеного 22.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством Креді Агріколь Банк з однієї сторони, ОСОБА_1 (позичальник/страхувальник), з другої та Приватним акціонерне товариство Страхова компанія Ейгон Лайф Україна .

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 13 березня 2020 року.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (код ЄДРПОУ 14361575, місце знаходження: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4), третя особа: ПрАТ "СК "Ейгон Лайф Україна" (код ЄДРПОУ 32310874, місце знаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, під`їзд 3) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 1.3.2 Комплексного договору №3/1063010 укладеного 22 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством Креді Агріколь Банк з однієї сторони, ОСОБА_1 (позичальник/страхувальник), з другої та Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Ейгон Лайф Україна .

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Згідно загального порядку оскарження, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ус