Рішення

від 10.03.2020 по справі 742/97/20

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/355/20

Єдиний унікальний № 742/97/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки в порядку загального провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури Дятел В. в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про витребування земельної ділянки,

за участю прокурора ОСОБА_3 , представника позивача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - Будлянського В.М., -

В С Т А Н О В И В :

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

15.01.2020 заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури В.Дятел звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Аргументує свої вимоги тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15.11.2018 №25-8878/14-18-сг, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Удайцівської сільської ради, Прилуцького району, Чернігівської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянсього господарства ОСОБА_2 на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та надано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

11.06.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку (номер запису про право власності 31993510).

В подальшому вказана земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу №2162 від 16.08.2019 була відчужена на користь ОСОБА_1 , про що до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №32848906.

Крім того, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13.12.2018 року №18-9826/16-18-сг, ОСОБА_2 , отримав у приватну власність (право зареєстровано 02.01.2019) земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924187100:03:001:0191) для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 13.12.2018 №18-9826/16 -18-сг).

ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 27.08.2018, надав недостовірну інформацію про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він не використав.

ОСОБА_2 попередньо реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, повторно, безоплатно, на підставі ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України отримав у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424189400:03:000:1067 , розташовану на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, підлягає визнанню судом недійсним, а земельна ділянка площею 2,0 га. з кадастровим номером 7424189400:03:000:1067 , розташовану на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області витребуванню у державну власність у добросовісного набувача.

05 лютого 2020 від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, при цьому зазначає, що Головним управлінням перевірялася інформація , чи передавалась земельна ділянка безоплатно у власність ОСОБА_2 у межах норм визначених ст.121 ЗК України, для ведення особистого селянського господарства. У наданій заяві про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, ОСОБА_2 зазначив, що рішення про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням він не отримував. Також від міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м.Прилуках Головного управління надійшла інформація про те, що земельні ділянки для ведення особистого фермерського господарства за ОСОБА_2 не обліковуються. Державний реєстратор під час проведення дій щодо державної реєстрації, повинен здійснити перевірку поданих документів для здійснення державної реєстрації речових прав на відповідність законодавству , зокрема ч.4 ст.116 ЗК України, та у разі невідповідності даній нормі державний реєстратор зобов`язаний прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. Таким чином, на момент реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424189400:03:000:1067 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже була внесена інформація про раніше безпідставно набуте право власності останнього на земельну ділянку з кадастровим номером 5924187100:03:001:0191, державний реєстратор за доступними для нього даними бачив, що право власності на обидві земельні ділянки набуто внаслідок безоплатної передачі у власність, що суперечить ч.4 ст.116 ЗК України, а тому державний реєстратор повинен був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права власності. Отже саме з моменту реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424189400:03:000:1067 за ОСОБА_2 відбулося порушення ч.4 ст.116 ЗК України.

Вважають, що порушення законодавства відбулося внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 і державного реєстратора.

12 лютого 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, міг знати про повторне використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Державний реєстратор вчинив лише формальні дії щодо проведення реєстрації права власності на земельну ділянку з земель державної власності, що розташовані на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району, а спірний наказ, що надав право ОСОБА_2 повторно скористатись правом на безоплатну приватизацію прийнято саме відповідачем у справі ГУ Держгеокадастром у Чернігівській області.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального провадження на 09 год. 00 хвилин 11 лютого 2020 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11 год.00 хв. 10 березня 2020 року.

ІІІ.Позиції сторін викладені судовому засіданні, під час вступної промови.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в судове засідання не з`явився, але надав письмове пояснення в якому зазначає, що Держгеокадастр не заперечує, що повторне безоплатне набуття ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з земель державної власності відбулося з порушенням ч.4 ст.116 ЗК України внаслідок неправомірних дій останнього.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

27 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою, в якій просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель державної власності (землі запасу) на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району, Чернігівської області. Рішення про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням не отримував(а.с.15).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-8878/14-18сг від 15.11.2018, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(а.с.13)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7424189400:03:000:1067) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.14).

В 2018 році ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області з заявою в якій просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель державної власності (землі запасу) на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, Сумської області. Право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використовував(а.с.94)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №18-4158/16-18-сг від 08.06.2018, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, Сумської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства(а.с.97)

05 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області з заявою в якій просить затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, Сумської області.(а.с.98)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №18-9826/16-18сг від 13.12.2018, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924187100:03:001:0191) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташовану за межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5924187100:03:001:0191 ) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.99).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.01.2020 року, на ім`я ОСОБА_2 11.06.2019 року державним реєстратором Походя С.М. відділу Центру надання адміністративних послуг та державної реєстрації Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, площею 2,0000 га. 16.08.2019 року право власності ОСОБА_2 припинено в зв`язку укладенням договору купівлі продажу. З вказаної дати власником земельної ділянки є ОСОБА_1 НОКПП НОМЕР_1 (а.с.21-25).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.01.2020 року, на ім`я ОСОБА_2 02.01.2019 року державним реєстратором Божок О.М. виконавчого комітету Сумської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5924187100:03:001:0191 , площею 2 га(а.с.26)

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно з п. б, ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області , затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За змістом статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України ) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України ).

У відповідно ст. до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13.12.2018 року №18-9826/16-18-сг, ОСОБА_2 , отримав у приватну власність (право зареєстровано 02.01.2019) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 5924187100:03:001:0191) для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 13.12.2018 №18-9826/16 -18-сг).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, ОСОБА_2 повторно використав право на приватизацію земельної ділянки та набув у власність земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

На підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки №2162 від 16.08.2019 року, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

ОСОБА_1 як добросовісний набувач зареєстрував на своє ім`я право власності на вказану земельну ділянку.

За наведених обставин, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 , за наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, а тому даний наказ підлягає визнанню недійсним, оскільки останній порушує права власника земельної ділянки щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що позовні вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг не підлягають задоволенню, суд вважає безпідставними з підстав викладених вище.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 29 травня 2019 року у справі№ 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Позовні вимоги про витребовування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 на переконання суду є обгрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

З врахуванням того, що доведено незаконне набуття ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 2, 0000 га для ведення особистого селянського господарства, який не мав права на її відчуження, й вибуття її з державної власності з порушенням вимог закону, суд вважає, що є всі підстави для її витребування від ОСОБА_1 на користь держави.

Покупець, у якого вилучається земельна ділянка, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст.661 ЦК України, яка передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача по 2102 грн.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури Дятел В. в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.02.2019 №25-1388/14-19-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7424189400:03:000:1067, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 39764881, юридична адреса: м.Чернігів, проспект Миру, 14, на користь прокуратури Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02910114, юридична адреса: м.Чернігів, вул.Князя Чорного, 9, на р/р 35215093006008, МФО 820172, банк Державна казначейська служба України м.Київ, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. в рахунок повернення коштів сплачених за судовий збір сплачених при подачі позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь прокуратури Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02910114, юридична адреса: м.Чернігів, вул.Князя Чорного, 9, на р/р НОМЕР_3 , МФО 820172, банк Державна казначейська служба України м.Київ, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. в рахунок повернення коштів сплачених за судовий збір сплачених при подачі позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Коваленко А.В.