Рішення

від 16.03.2020 по справі 280/5265/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 280/5265/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа - Командитне товариство Катрушенко С.В., Циба О.М., Торгбуд (69050, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 6-Б, код ЄДРПОУ 05459074),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, третя особа Командитне товариство Катрушенко С.В., Циба О.М ., Торгбуд (далі - третя особа), в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, час роботи у ЗСМУ СПО Укрторгстрой за період з 03.06.1991 по 03.01.2000; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з урахуванням даного стажу, починаючи з 17.09.2019.

Крім того, просив: розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, стягнути з Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь позивача понесені судові витрати та залучити до участі в справі в якості третьої особи Командитне товариство Катрушенко С.В., Циба О.М., Торгбуд

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи електрогазозварником з 03.06.1991 по 03.01.2000 на ЗСМУ СПО Укрторгстрой до пільгового стажу за Списком №2 є протиправними, оскільки вищезазначений період роботи підтверджуються записом в трудовій книжці. Посилається на те, що уточнюючі довідки мають прийматися як підтвердження спеціального трудового стажу лише за відсутності відповідних записів у трудовій книжці, а у його трудовій книжці наявні відомості та записи, що повністю підтверджують пільговий стаж за Списком №2. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, є встановлення факту перебування такої особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2.

Ухвалою судді Батрак І.В. від 04.11.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

06.11.2019 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої був доданий уточнений позов, де в якості відповідача позивачем визначене - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), позовні вимоги викладені у такій редакції: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, час роботи у ЗСМУ СПО Укрторгстрой за період з 03.06.1991 по 03.01.2000; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з урахуванням даного стажу, починаючи з 17.09.2019.

При цьому обґрунтування позовних вимог не змінилось.

Також просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та залучити до участі в справі в якості третьої особи Командитне товариство Катрушенко С.В., Циба О.М., Торгбуд .

Ухвалою від 08.11.2019 позивачу був продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позову до 19.11.2019.

12.11.2019 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 20.11.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначене на 17.12.2019 без виклику сторін.

12.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що дійсно основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначено відомостей про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, то для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства. Оскільки, деякі підприємства відмовляють у наданні уточнюючої довідки, такі, як наприклад Командитне товариство Катрушенко С.В., Циба О.М., Торгбуд то, в такому випадку, позивач має можливість скористатися своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до підприємства щодо видачі відповідної довідки. Крім того посилається на те, що позивачем не надано доказів атестації його робочого місця, зайнятість на роботах зі шкідливими умовами праці повний робочий день, тощо. Також заперечує щодо стягнення з нього судових витрат. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

27.12.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, зазначила, що оскільки основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, а відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі відсутності інших документів, таких як уточнюючі довідки та результати атестації робочих місць є протиправною. Також посилається на те, що підтвердження результатами атестації робочих місць періодів роботи до 21.08.1992 не потребувалось. Отже, позивачу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не потребується підтвердження результатами атестації робочих місць період роботи з 03.06.1991 по 21.08.1992. Враховуючи, що половина стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці становить 6 років 3 місяці, а позивачу, наразі, зараховано пільговий стаж 6 років 11 днів, то зарахування хоча б періоду роботи з 03.06.1991 по 21.08.1992 вже було б підставою для призначення пенсії на пільгових умовах. Отже, відповідачем при прийнятті рішення були не враховані вказані обставини, що мало наслідком прийняття неправомірного рішення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв`язку із хворобою судді Батрак І.В. , що передбачає тривале знаходження у лікувальному закладі, вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду від 30.01.2020 №59 був призначений повторний автоматизований розподіл справи №280/5265/19.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справа №280/5265/19 була розподілена судді Киселю Р.В .

Ухвалою від 31.01.2020 справа №280/5265/19 була прийнята до провадження, судове засідання призначено на 12.02.2020 без виклику учасників справи.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 04.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 10).

Повідомленням від 13.09.2019 №1585/02 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2, з підстав відсутності достатньої інформації для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: записи в трудовій книжці не підтверджують зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день.

Також у повідомленні зазначено, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 до його страхового стажу можливо зарахувати лише 37 років 5 місяців 7 днів загального стажу, з яких пільговий стаж роботи складає 6 років 11 днів.

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати пенсії за період роботи з 03.06.1991 по 03.01.2000 (8 років 7 місяців 11 днів) на посаді електрогазозварника 6 розряду не був зарахований як вид трудової діяльності за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (далі - Список №2).

Не погодившись з діями відповідача, щодо відмови у включенні періоду з 03.06.1991 по 03.01.2000 до пільгового стажу за Списком №2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

Частиною 1 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1058) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Також, відповідно до п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування :

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Таким чином для призначення пенсії за віком за Списком №2, для чоловіків, необхідно досягнути 55 річного віку, мати загальний трудовий стаж роботи 30 років з них не менше 12,6 років на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 55-річного віку 15.06.2016, що підтверджується копією його паспорту серії НОМЕР_2 (а.с. 8-9). За призначенням пенсії позивач звернувся після досягнення 58-річного віку (04.09.2019). Тобто позивачу передбачено призначення пенсії зі зниженням стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці. Позивач має підтверджений стаж роботи 37 років 5 місяців 7 днів, що підтверджується витягом з Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії (а.с. 16).

Як вбачається з записів трудової книжки (а.с. 12-14), ОСОБА_1 відпрацював:

1). з 15.01.1986 по 10.05.1988 електрогазозварником 5 розряду у Запорізькому СМУ Укрторгстрой ;

2). 24.05.1988 по 28.02.1989 електрогазозварником 5 розряду у ПРАТ Промавтоінвест ;

3). з 02.03.1989 по 08.06.1990 газоелектрозварником 5 розряду у Кооперативі Славутич ;

4). з 14.12.1989 по 11.03.1991 електрогазозварником 5 розряду у Кооперативі Вектор ;

5). з 20.03.1991 по 30.05.1991 електрогазозварником 5 розряду у кооперативі Ікар ;

6). з 03.06.1991 прийнятий електрогазозварником 5 розряду до ЗСМУ СПО Укрторгстрой , а 01.07.1991 перемішений на посаду електрогазозварник 6 розряду, 03.01.2000 позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням;

7). з 20.03.2000 по 30.10.2001 електрогазозварником 5 розряду у Приватному підприємстві Дімір .

8). з 31.10.2001 по 13.09.2005 електрогазозварником 6 розряду у виробничій фірмі ТТС ЛТД ;

9). з 22.09.2005 по 31.10.2011 електрогазозварником на підприємстві ПАТ Запоріжгаз ;

10). з 27.12.2010 по 15.09.2015 слюсар з експлуатації і ремонту газового устаткування 3 розряду в цех №1 ВБСГ;

11). з 11.09.2012 переведено слюсарем з експлуатації ремонту газового устаткування другого розряду, а 27.12.2012 р. переведено слюсарем третього розряду. 15.09.2015 р. ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням.

12) з 17.09.2015 електрозварником у ТОВ Техелектропромремонт .

Професії газозварника та електрозварника відносяться до розділу ХХХІІ Загальні професії Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах затверджених постановою Ради Міністрів від 22.08.1956 №1173, та до розділу ХХХІІІ підрозділу 23200000-19756 Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, яка була чинною у спірний період.

Проте період з 03.06.1991 по 03.01.2000 (8 років 7 місяців 11 днів) на посаді електрогазозварника 6 розряду не був зарахований відповідачем як вид трудової діяльності позивача за Списком №2, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати пенсії (а.с. 16).

У якості підстави для відмови у зарахування вищевказаного періоду роботи до Списку №2 зазначено про відсутності достатньої інформації для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: записи в трудовій книжці не підтверджують зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день.

З огляду на вказані обставини суд зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В період з 03.06.1991 по 03.01.2000 позивач працював на посаді електрогазозварником у ЗСМУ СПО Укрторгстрой , що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_3 (а.с. 12-14).

Зазначена посади відносилась до розділу ХХХІІ Загальні професії Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах затверджених постановою Ради Міністрів від 22.08.1956 №1173, та до розділу ХХХІІІ підрозділу 23200000-19756 Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, тобто до Списку №2.

Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд.

Так Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2019 року у справі №404/7457/16-а (адміністративне провадження №К/9901/37284/18), по аналогічному спору, зазначив: Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Судами встановлено, що у трудовій книжці позивача зазначено про те, що він працював на посадах, які відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах від 22.08.1956 № 1173, а також постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Судами також встановлено, що для призначення такої пенсії позивач надав усі необхідні документи, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ч. 1 с. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах пенсійного законодавства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову .

Стосовно твердження відповідача про відсутність інформації щодо атестації робочого місця позивача після 21.08.1992 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї .

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність вищезазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту б статті 13 Закону №1788 - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справа №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19).

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується вимоги позивача: зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, з урахуванням стажу у ЗСМУ СПО Укрторгстрой за період з 03.06.1991 по 03.01.2000, починаючи з 17.09.2019, то суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Таким чином, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже в даному випадку суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Стосовно дати, з якої має бути призначена пільгова пенсія (у разі наявності у позивача відповідного стажу) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Таким чином, порушені права позивача мають бути відновлені саме з дня подання позивачем заяви про призначення пільгової пенсії з 04 вересня 2019 року.

Аналогічну правову позицію, щодо дати призначення пенсії, висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справа №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),третя особа Командитне товариство Катрушенко С.В., Циба О.М., Торгбуд (69050, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 6-Б, код ЄДРПОУ 05459074), - задовольнити частково.

Визнати протиправним протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, час роботи у ЗСМУ СПО Укрторгстрой в період часу з 03.06.1991 по 03.01.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути питання щодо призначення з 04.09.2019 ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині даного рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль