Рішення

від 16.03.2020 по справі 280/4750/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 280/4750/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Запорізького асфальтобетонного заводу (вул. Мічуріна, 1, с. Високогірне, Запорізький район, Запорізька область, 70421), в особі представника - адвоката Остапарченко Лідії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107), Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053) та Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького асфальтобетонного заводу (далі - позивач або ЗАБЗ), в особі представника - адвоката Остапарченко Лідії Володимирівни, до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1 або ГУ ДФС у Запорізькій області) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2 або ДФС України), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача 1, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1220914/03576114 від 11.07.2019;

зобов`язати відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №1 від 25.06.2019 датою її фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог ЗАБЗ зазначило, що спірне рішення комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкових накладних є безпідставним та незаконним, оскільки позивач документально підтвердив реальність здійснення господарської операції, яка повністю відповідають меті господарської діяльності підприємства.

Ухвалою від 02.10.2019 у справі відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2019.

21.10.2019 від представника відповідачів 1, 2 до суду надійшов відзив на позов.

У відзиві зазначено, що у комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації були законні підстави для прийняття Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної так як позивачем не в повній мірі надано запитувані документи. Отже ГУ ДФС у Запорізькій області діяло в межах повноважень та у відповідності до норм Закону (Податкового кодексу України) з врахуванням поданих позивачем пояснень та документів. Просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 30.10.2019 підготовче засідання відкладалось до 14.11.2019.

14.11.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про приєднання додаткових матеріалів.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач 1 був зобов`язаний у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача віднесено до переліку ризикових платників. Однак, встановити із надісланої квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які саме із перелічених критеріїв пп.1.6. п.1. Критеріїв ризиковості платника податку стосуються позивача не можливо. Вважає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної конкретного критерію ризиковості платника податку, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Тим самим, відповідач 1 позбавив позивача можливості визначитися з обсягом необхідних документів, оскільки для позивача було не зрозуміло який же критерій ризиковості платника податку мав спростовувати позивач, що і призвело в подальшому до прийняття Комісією ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації протиправного (на думку позивача) рішення № 1220914/03576114 від 11.07.2019. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 14.11.2019 до участі в справі в якості третього відповідача залучено Державну податкову службу України (далі - відповідач 3 або ДПС України), продовжено строк підготовчого провадження, наступне підготовче засідання призначене на 19.12.2019.

19.12.2019 від представника відповідача 3 до суду надійшов відзив на позов, аналогічний по змісту з відзивом що надійшов від представника відповідача 1 та 2.

Протокольною ухвалою від 19.12.2019 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.01.2020.

28.01.2020 від Головного управління ДПС у Запорізькій області до суду надійшло клопотання про заміну відповідача 1 правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №61 від 31.01.2020 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ адміністративна справа №280/4750/19 призначена на повторний автоматизований розподіл у зв`язку з хворобою судді Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., що передбачає тривале знаходження у лікувальному закладі.

Справа №280/4750/19, автоматизованою системою документообігу суду перерозподілена для розгляду судді Киселю Р . В .

Ухвалою від 03.02.2020 справа №280/4750/19 прийнята до провадження, у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області відмовлено, судове засідання призначено на 26.02.2020 з викликом сторін.

20.02.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 3, аналогічна по змісту з відповіддю на відзив відповідача 1 та 2.

26.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання, погоджене з представником відповідача 1, про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача позовні вимоги підтримує, представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ЗАБЗ є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: дата проведення державної реєстрації 15.06.1992, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 085 120 0000 000039, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З 18.07.1992 позивач взятий на облік як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №679 від 27.07.2000 (а.с. 12)

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість №11164283 від 10.08.2004 та має право на складання податкових накладних (а.с. 13).

Пунктом 3.2. Статуту позивача передбачено, що підприємство має право здавати в оренду іншим підприємствам будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності. (а.с. 66-77)

04.01.2017 між ЗАБЗ (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький асфальтнобетонний завод (Орендар) укладено Договір оренди №1, відповідно до умов якого Орендодавець передає в оперативну оренду Орендатору для використання у виробничих цілях, належні йому на праві власності обладнання, механізми та техніку згідно додатку №1 до даного Договору. Орендовані об`єкти представляють собою: відкритий промисловий майданчик площею 300 кв.м. за адресою: Запорізький р-н, с.Високогірне, вул.Мічуріна, 1 а; адміністративна будівля загальною площею 623,6 кв.м. у тому числі: офісні приміщення 52,5 кв.м., складські приміщення 101,8 кв.м., побутові приміщення 35,5 кв.м., бокс для зберігання техніки 107,3 кв.м., майстерні 326,5 кв.м.; обладнання, механізми та техніка згідно додатку №1 (а.с. 15-18).

Вказані об`єкти передані Орендодавцем Орендарю за актом здачі-приймання від 04.01.2017 (а.с. 19).

Відповідно до п.3.1 та п.п.3.1.2 Договору оренди №1 від 04.01.2017 сторони домовилися, що орендна плата вноситься щомісячно диференційовано, виходячи з витрат Орендодавця на утримання переданого в оренду об`єкту. Підставою для нарахування орендної плати є акт виконаних робіт підписаний сторонами.

25.06.2019 Орендарем та Орендодавцем підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005, яким засвідчено факт надання послуг оренди промислового майданчика, машин і механізмів за червень 2019 року на загальну суму 64272,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 10712,00 грн.

Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань позивачем в електронній формі складено податкову накладну №1 від 25.06.2019 та направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) (а.с. 78).

26.06.2019 позивачем отримано квитанцію згідно якої податкову накладну №1 прийнято, але реєстрацію зупинено з посиланям на п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 79).

08.07.2019 позивачем були направлені копії документів, що підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній №1.

Рішенням Комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1220914/03576114 від 11.07.2019 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 (а.с. 80-81).

Підставою для винесення вказаного рішення зазначено, що платником податку не надано контролюючому органу первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями відповідача 1 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація спірних податкових накладних була зупинена у зв`язку з їх відповідністю, як зазначено контролюючим органом, підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року Критерії ризиковості платника податку , зокрема, зазначено: 1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. .

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, податковий орган був зобов`язаний у Квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

У пунктах 18-21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженому 21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено: 18. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. 19. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). 20. Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. 21. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства .

Згідно з пунктом 2 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , затвердженого 13 червня 2017 року наказом Міністерства фінансів України №566, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №752/30620 (далі - Порядок роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації), комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. №190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації .

Як зазначено у пункті 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отриманні з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Відповідачами не надано до суду доказів додержання вимог пункту 21 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, пункту 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, результатів проведених звірок/перевірок інформаційних джерел та наданих позивачем документів.

Крім того, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У позивача, на думку суду, були наявні документи, достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відповідачами не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагента, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю учасників зазначених операцій, фіктивність вчинених операції, а також про те, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії учасників операції були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відповідачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірних операцій.

В свою чергу, представником позивача до матеріалів адміністративної справи надано документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинам з його контрагентом, які свідчать про реальність здійснення господарської операції та вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у підпункті 14.1.231 пункті 14.1 статті 14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, щодо подібних правовідносин, зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності .

Крім того, при розгляді даного позову по суті, суд врахує правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, в якій підстави виникнення спору та застосовані норми матеріального права подібні підставам та нормам в справі, що розглядається.

В постанові, зокрема, зазначено, що: Судами попередніх інстанцій встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Таким чином, в мотивувальній частині постанови Верховного Суду прямо зазначено, що лист ДФС України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18, єдиний документ яким визначаються критерії ризиковості платника податку, відповідність яким є підставою зупинення реєстрації податкових накладних, не є нормативним актом, а тому не може визначати критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних.

Саме з цих підстав Верховний Суд визнав протиправним рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкових накладних позивача у справі №822/1878/18.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 цього Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини шостої цієї статті, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить норм, які б надавали відповідачу право на відмову у реєстрацій податкової накладної. Податковий закон вбачає лише право на зупинення реєстрації податкової накладної. Порядок чи інший підзаконний акт не може створювати право, за своєю юридичною природою, оскільки такий підзаконний акт лише відображає порядок дій щодо реалізації законодавчих норм.

Крім того суд вважає, що позивач на виконання п. 14 Порядку №117 надано органу ДФС пояснення та запитувані первинні документи, що засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарського зобов`язання.

У цей же час, як вже зазначалось судом, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надані документи за формою, змістом та походженням відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88)

Первинні документи, оформлені у межах укладених договорів, не мають дефекту форми, змісту або походження. Інше відповідачами не доведено.

Відповідачі, в порушення п. 21 Порядку №117 відмовляючи у реєстрації податкових накладних, не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 та від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання спірного рішення відповідача 3 протиправним та його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 зареєструвати податкову накладну, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС (ДПС) відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС (ДПС) рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у такій реєстрації, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 3 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну подану позивачем. Разом з тим, суд зазначає, що вищенаведеними нормами не передбачена можливість реєстрації на підставі судового рішення податкової накладної датою її подання на реєстрацію, відтак, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовній вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн. (а.с.3).

Також суд зазначає, що судові витрати, сплачені позивачем, стягується відповідно до ч.1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Запорізького асфальтобетонного заводу (вул. Мічуріна, 1, с. Високогірне, Запорізький район, Запорізька область, 70421; код ЄДРПОУ 03576114) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 39396146), Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39292197) та Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1220914/03576114 від 11.07.2019.

Зобов`язати Державну податкову служби України здійснити реєстрацію податкової накладної Запорізького асфальтобетонного заводу від 25.06.2019 №1 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 39396146) на користь Запорізького асфальтобетонного заводу (вул. Мічуріна, 1, с. Високогірне, Запорізький район, Запорізька область, 70421; код ЄДРПОУ 03576114) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль