Рішення

від 16.03.2020 по справі 420/6502/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6502/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001091305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 21 789,62 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 5447,41 грн.;

визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0001081305 від 25.09.2019 року, ГУ ДПС в Одеській області про накладення штрафних санкцій у сумі 510 грн.;

визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0001111305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору 1815,80 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 453,95 грн.;

визнати протиправним та скасувати Рішення №0001061305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2123,83 грн.;

визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0001051305 від 25.09.19 року ГУ ДПС в Одеській області з сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20431,24 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2019 року о 16:07:18 справа №420/6502/19 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків шляхом приведення у відповідність суб`єктного складу відповідачів у відповідності до заявлених позовних вимог.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.12.2019 року.

Підготовче засідання, призначене на 04.12.2019 року, за клопотанням представника позивача було перенесено на 13.01.2020 року.

04.12.2019 року за вх.№45896/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.01.2020 року за вх.№ЕС/21/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному з 09.01.2020 року до 23.01.2020 року включно підготовче засідання перенесено на 03.02.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 13.02.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.03.2020 року.

У судове засідання 02.03.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. Від представника позивача 27.02.2020 року за вх.№ЕС/70/20 надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позову представник позивача вказує, що за результатами проведеної ГУ ДФС в Одеській області планової документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було встановлено порушення норм чинного законодавства з питань оформлення податкової звітності та визначення розміру чистого оподатковуваного доходу для визначення розміру грошового зобов`язання з податку на прибуток, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За даним фактом Головним управлінням було прийнято податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафу. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а на підтвердження такої позиції вказує, що:

по-перше, необхідність включення до валових витрат сум, направлених на забезпечення охорони приміщень, пожежної безпеки та цілодобового спостереження за місцем проведення підприємницької діяльності зумовлено тим, що такі витрати прямо впливають на можливість здійснення підприємницької діяльності позивачем. У разі невідповідності умов проведення діяльності на об`єкті встановленим правилам та нормативам пожежної безпеки можливе застосування до особи заходів реагування у сфері господарської діяльності шляхом зупинення роботи, що і є обставиною, яка прямо впливає на проведення підприємницької діяльності. З огляду на зазначене, такі витрати є обов`язковими та безпосередньо впливають на отримання доходу;

по-друге, в частині віднесення сум витрат за оплачений, але не отриманий у звітному періоді товар (послуги) позивач зазначає, що документальним підтвердження факту понесення витрат є платіжні документи, що вказують на рух коштів. У відповідності до п.6.5 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат саме платіжні документи підтверджують факт понесення затрат, тоді як безпосереднє отримання товару у наступному періоді в контексті визначення витрат не має ніякого значення. Крім цього, згідно даних інформаційно-аналітичної бази контролюючого органу визначення чистого оподатковуваного доходу здійснюється з урахуванням проведення оплати у звітному періоді;

по-третє, оскільки висновки податкового органу щодо правильності визначення та віднесення сум витрат та доходу не відповідають фактичним обставинам, то і порушення щодо правильності заповнення звітності позивачем є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

У відзиві на позовну заяву (вх.№45896/19 від 04.12.2019 року) представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на їх безпідставності та необґрунтованості. Так, представник Головного управління ДПС в Одеській області зазначає, що:

по-перше, встановлений п.177.4 ст.177 ПК України перелік витрат не містить витрат на оплату послуг з охорони приміщення та послуг з цілодобового спостереження за установленими пожежними автоматами, тому зазначені витрати не включається до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування;

по-друге, витрати, відображені позивачем у податковій звітності, що відображають результати господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 , включають у своїх розрахунках дебіторську заборгованість у сумі 16849,40 грн., за яку фактично отриманий товар відсутній, а тому такі витрати не можуть вважатись валовими витратами в розумінні ст.177 ПК України;

по-третє, платником податку безпідставно включено до витрат звітного періоду суми, за які фактично не отримано товар або він не реалізовувався у господарській діяльності, за результатом господарських відносин з ТОВ Торгівельний будинок Новіс .

Згідно вказаного, на думку контролюючого органу, позивачем занижено всього чистого оподатковуваного доходу у звітному періоді на 121 053,46 грн., з яких було донараховано податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору, а також застосовано штрафні санкції.

21.01.2020 року за вх.№ЕС/21/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Надаючи додаткове обґрунтування, представник позивача вказує, що Податковий кодекс України не містить вичерпного переліку витрат, які можуть бути включені до складу витрат фізичної особи-підприємця. Крім цього, відсутність зауважень щодо первинної документації позивача та висновки щодо свідомого порушення порядку ведення податкової звітності мають взаємовиключний характер.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності за такими видами: Код КВЕД 10.85 Виробництво готової їжі та страв; Код КВЕД 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; Код КВЕД 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями; Код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; Код КВЕД 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); Код КВЕД 56.21 Постачання готових страв для подій; Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв; Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями.

У період з 05.08.2019 року по 16.08.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт перевірки №1687/15-32-13-05-3130917290 від 23.08.2019 року (Т.1 а.с.113-155), яким встановлено наступні порушення:

п.179.9 ст.179 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ із змінами та доповненнями та Розділ IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи , затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 02.10.2015 року №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №556), а саме: не вірне заповнення граф Розділу І Додатку Ф2;

п.п.49.18.5 п.49.18 сг.49, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме: порушення термінів надання Декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по терміну до 09.02.2017р., яка фактично надана 04.07.2018р.;

п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями та пп.5, пп.6, пп.8, пп.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України, від 16.09.2013, № 481 встановлено неналежне ведення Книг обліку доходів та витрат за Ф.-10;

п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 , ст. 177, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності всього на суму 21 789,62 грн., в т.ч. за 2017 рік на 1 872,00 грн. та за 2018 рік на 19 917,62 грн.;

п.1 Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , Розділ ІІІ та п. 4.4 розд. IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за N111/26556, а також пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненням, а саме: не відображення в 1-му кварталі 2017 року виплачених доходів СГД-ФО ОСОБА_3 за ознакою 157 та не вірне заповнення нового звітного Податкового розрахунку за Ф.1-ДФ за 1-й кв. 2017 року;

п.п.4 ч.2 ст.6 Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування №2464-V1 від 08.07.2010 року зі змінами та доповненнями та п. 2 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, а саме: порушення термінів надання до контролюючого органу ГУ ДФС в Одеській області Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, терміном до 09.02.2017р., яка фактично надана 07.02.2018р.;

п.8 ст.9, пп.2.1 п.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено заниження єдиного соціального внеску від підприємницької діяльності в сумі 20 431,24 грн., в т.ч. за 2017 рік на 806,99 грн. та за 2018 рік на 19 624,25 грн.;

п.п. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено заниження грошового зобов`язання з військового збору від підприємницької діяльності у сумі 1815,80 грн.

п. 63.3 ст.63 (абз.4) V Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями встановлено не повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку (Т.1 а.с.154-155).

За фактом встановлених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло наступні рішення:

податкове повідомлення-рішення №0001091305 від 25.09.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 21 789,62 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 5447,41 грн. (Т.1 а.с.27);

податкове повідомлення-рішення №0001111305 від 25.09.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору 1815,80 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 453,95 грн. (Т.1 а.с.28);

податкове повідомлення-рішення №0001081305 від 25.09.2019 року про накладення штрафних санкцій у сумі 510 грн. (Т.1 а.с.26);

вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0001051305 від 25.09.19 року зі сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20431,24 грн. (Т.1 а.с.24);

рішення №0001061305 від 25.09.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2123,83 грн. (Т.1 а.с.25).

Вважаючи вказані рішення протиправними позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та прийнятими рішеннями суб`єкта владних повноважень суд зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.2. ч.75.1 с.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як встановлено судом, за результатом проведення планової документальної виїзної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області було встановлено порушення норм податкового законодавства щодо визначення розміру чистого оподатковуваного доходу, та нарахування та сплати пов`язаних із цим доходом обов`язкових податків та зборів. Таким чином, суд при перевірці правомірності прийнятих рішень має пересвідчитись у тому, що:

по-перше, чи включаються суми витрат на охорону приміщень та пожежної безпеки до витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

по-друге, яким чином відбувається відображення сум валових витрат у звітному періоді за умови фактичної реалізації придбаного товару у наступному звітному періоді;

по-третє, чи має місце порушення норм чинного законодавства в частині формування, оформлення та подання звітності.

По першому аспекту суд зазначає наступне.

Згідно ст.162 ПК України 162.1. Платниками податку (на доходи фізичних осіб) є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Статтею 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі Договору оренди приміщення №112-М від 01.11.2016 року (Т.1 а.с.42-44), Договору оренди №5 від 01.09.2017 року (Т.1 а.с.45-52) позивач користується нежитловим та офісно-складським приміщеннями.

У періоді, який перевірявся податковим органом, позивач користувався послугами цілодобового спостереження за установленими пожежними автоматами, які надавались ТОВ УТБ та за які позивачем була проведена оплата згідно:

платіжного доручення №9 від 14.02.2017 року (Т.1 а.с.56);

платіжного доручення №10 від 14.02.2017 року (Т.1 а.с.57);

платіжного доручення №45 від 25.05.2017 року (Т.1 а.с.58);

платіжного доручення №63 від 05.07.2017 року (Т.1 а.с.59);

платіжного доручення №81 від 01.08.2017 року (Т.1 а.с.60);

платіжного доручення №89 від 07.08.2017 року (Т.1 а.с.61);

платіжного доручення №105 від 04.10.2017 року (Т.1 а.с.62);

платіжного доручення №130 від 06.11.2017 року (Т.1 а.с.63);

платіжного доручення №167 від 19.12.2017 року (Т.1 а.с.64);

платіжного доручення №183 від 19.01.2018 року (Т.1 а.с.65);

платіжного доручення №217 від 07.03.2018 року (Т.1 а.с.66);

платіжного доручення №276 від 19.06.2018 року (Т.1 а.с.67).

Також, у періоді, який перевірявся податковим органом, позивач користувався послугами цілодобового спостереження за установленими пожежними автоматами, які надавались ТОВ Укртехбезпека та за які позивачем була проведена оплата згідно платіжного доручення №308 від 20.08.2018 року (Т.1 а.с.68) та платіжного доручення №337 від 05.10.2018 року (Т.1 а.с.69).

Також, у періоді, який перевірявся податковим органом, позивач користувався послугами цілодобового спостереження за установленими пожежними автоматами, які надавались ТОВ Карабінер-реагування та за які позивачем була проведена оплата згідно:

платіжного доручення №8 від 14.02.2017 року (Т.1 а.с.70);

платіжного доручення №7 від 14.02.2017 року (Т.1 а.с.71);

платіжного доручення №44 від 25.05.2017 року (Т.1 а.с.72);

платіжного доручення №62 від 05.07.2017 року (Т.1 а.с.73);

платіжного доручення №80 від 01.08.2017 року (Т.1 а.с.74);

платіжного доручення №88 від 07.08.2017 року (Т.1 а.с.75);

платіжного доручення №104 від 04.10.2017 року (Т.1 а.с.76);

платіжного доручення №129 від 06.11.2017 року (Т.1 а.с.77);

платіжного доручення №166 від 19.12.2017 року (Т.1 а.с.78);

платіжного доручення №184 від 19.01.2018 року (Т.1 а.с.79);

платіжного доручення №218 від 07.03.2018 року (Т.1 а.с.80);

платіжного доручення №275 від 19.06.2018 року (Т.1 а.с.81);

платіжного доручення №309 від 20.08.2018 року (Т.1 а.с.82);

платіжного доручення №338 від 05.10.2018 року (Т.1 а.с.83).

Загальна сума витрат за отримані послуги склала 10400 грн. у 2017 році та 6825,00 грн. у 2018 році.

Позивач вказує, що дані витрати прямо впливають на проведення ним підприємницької діяльності, однак податковий орган заперечує проти цього.

Суд зазначає, що особливий характер витрат, пов`язаних з отриманням доходу, полягає у наявності реального зв`язку їх понесення з кінцевим отриманням товару чи послуги. У такому випадку можливим є визначення того, яку частку вартості кінцевого товару (послуги) складає та чи інша витрата, адже сукупність усіх таких витрат визначає собівартість одиниці товару (послуги). Іншими словами, витрати, пов`язані із отриманням доходу, не можуть бути виключені з виробничого ланцюгу без відповідних наслідків для кінцевого результату проведення підприємницької діяльності. В той же час, на будь-якому етапі такі витрати мають реальний характер застосування, а не умовний, тобто можливість втрати доходу при непонесенні тих чи інших витрат є очевидним.

Натомість, охорона пожежних автоматів на підприємстві не є тим типом витрат, без яких подальше проведення підприємницької діяльності є неможливим. Суд акцентує увагу на тому, що кошти сплачувались саме за послуги охорони пожежних автоматів, а не об`єкта нерухомості в цілому. Однак пояснень стосовно того, яким чином робота пожежних автоматів є неможливою без їх цілодобового спостереження позивач не надав. Більше того, позивачем не надано пояснень стосовно того, які дії мають вчинити особи, які здійснюють цілодобове спостереження, у разі несправності пожежних автоматів, а докази наявності у осіб спеціальних навичок в пожежній сфері відсутні.

У відповідності до загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДФС, на який позивач також посилається у своєму позові, вказано, що вартість оплачених послуг з охорони приміщень, у тому числі тих, які здаються в оренду, не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування (ЗІР 104.05).

За таких обставин суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо неможливості включення до валових витрат сум коштів з цілодобового спостереження за установленими пожежними автоматами та їх охорони.

Згідно з п.п. 6.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 № 481, у графі 9 Сума чистого оподаткованого доходу Книги обліку доходів та витрат зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності.

Актом перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 здійснював виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (серветок) згідно Договору на виготовлення продукції з давальницької сировини №01/11-16 від 01.11.2016р. з ТОВ СЛБП ГРУП (код ЄДРПОУ 40841981).

Згідно з документів, наданих до перевірки, ФОП ОСОБА_1 отримував від ТОВ СЛБП ГРУП згідно видаткових накладних (у переробку), сировину та матеріали а саме:

Папір-основа для виробу серветок 22см.щільності 15,5г/м, 1 шар, діаметр гільзи 120 см Пакет СРР 300*335мм.+55 дно;

Пакет П/Е (41(2*12,5)*99;

Пакет П/Е (50(2*12)*96);

Пакет фасовка 330*240 з малюнком;

Пакет СРР 220*225мм.+55 дно;

Пакет з ФД П/Е (22,5(2*5,5)*45(2+2) Кліше Primera красний;

Пакет СРР 190*240 (20мкм) з логотипом.

З яких було виготовлено, упаковано та згідно Актів здачі-приймання передані Замовнику серветки:

Серветка пап. 1-шар 240*240, 100 шт КРОЛІК;

Серветка пап. 1-шар 240*240, 100 шт;

Серветка пап. 1-шар 240*240, 1000 шт;

Серветка пап. 1-шар 240*240, 140 шт;

Серветка пай. 1-шар 240*240, 300 шт Primera;

Серветка пап. 1-шар 240*240, 500 шт;

Серветка пап. 1-шар 240*240, барна 500 шт;

Серветка пап. 1-шар 240*240, 274 шт.

Матеріалами справи встановлено, що в 2018 році ФОП ОСОБА_1 було придбано додаткові матеріали, а саме: Пакет з ФД П/Е (33*24(5,2+2, Реппі 33*24, Білий); Пакет з ФД П/Е (33*33(5,2+2, Реппі 33*33, Білий); Пакет з ФД П/Е (33*41(5,2+2, Реппі 33*41, Білий); Пакет П/Е (41(2*12,5)*99); Пакет П/Е (50(2* 12)*96)) у ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "НОВІС" (код ЄДРПОУ 38300039) на суму 153 733,84 грн. (сума без 1 ІД В - 128 111,53 грн.) згідно Договору поставки №24 від 19.03.2018 року (Т.1 а.с.103-106)

За дані матеріали підприємцем перераховано ТОВ ТД Новіс в повному обсязі згідно платіжний доручень:

№228 від 20.03.2018р. (Т.1 а.с.84),

№230 від 29.03.2018р. (Т.1 а.с.85),

№236 від 02.04.2018р. (Т.1 а.с.86),

№292 від 25.07.2018р. (Т.1 а.с.87),

№331 від 27.09.2018р. (Т.1 а.с.88),

№359 від 13.11.2018р. (Т.1 а.с.89),

№362 від 15.11.2018р. (Т.1 а.с.90),

№361 від 15.11.2018р. (Т.1 а.с.91).

Всі вищевказані витрати ФОП ОСОБА_1 відображені в гр.6 Книги Ф.-10 на стор.4 та 5 та включені до складу валових витрат за 2018 рік.

ФОП ОСОБА_1 до перевірки надана оборотна-сальдова відомість по рахунку 2016 за 2018 рік, згідно якої станом на 31.12.2018р. залишок сировини та матеріалів складає 221048 шт. на суму 124032,53 гри., який буде використаний для отримання доходу в наступних періодах.

Контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки факту реалізації товару у звітному періоді не відбулось, то і його відображення у звітності є неможливим.

Суд із вказаною позицією погодитись не може, оскільки при розрахунку чистого доходу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не враховує витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року, оплата яких відбувається у наступному. Такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку.

Це означає, що факт понесення витрат та їх відображення у звітності має здійснюватись на підставі фактичної сплати грошових коштів.

Факт понесення витрат не заперечується сторонами та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами, а тому в цій частині відповідачем прийняте рішення, яке не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Аналізуючи висновки акту перевірки щодо формування дебіторської заборгованості у правовідносинах з ФОП ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що в 2017 році ФОП ОСОБА_1 придбавав товар (продукти харчування) у ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) згідно договору поставки товару №17/10-17 від 17,10.2017р. для подальшої реалізації вищевказаного товару Державному підприємству Морський торгівельний порт Южний . Згідно з видатковими накладними, ФОП ОСОБА_1 в 2017 році отримано товар від ФОН ОСОБА_2 всього на суму 1 048 454,94 грн., який в подальшому (в 2017 році) був відвантажений та оплачений ДП МТП Южний , але згідно виписок банку підприємцем оплачено за вищевказаний товар 955 010,01 грн., таким чином станом на 01.01.2018р. у ФОП ОСОБА_1 перед ФОГІ ОСОБА_2 рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 93 444,93 грн.

В 2018 році в безготівковій формі ФОП ОСОБА_1 перераховано ФОП ОСОБА_2 всього 110314,33 грн. згідно платіжних доручень №180 від 11.01.2018р. на суму 11314,33 гри., №181 від 11.01.2018р. - 49000,00 грн. та №182 від 15.01.2018р. - 50000,00 грн., але отримання товару, робіт та послуг від ФОП ОСОБА_2 в 2018 році не було. Таким чином, станом на 31.12.2018р. у ФОП ОСОБА_1 рахується дебіторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 в сумі 16869,40 грн. (що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю, наданою до перевірки, по рахунку 631 за 2018 рік).

Отже, витрати, відображені позивачем у податковій звітності, що відображають результати господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 , включають у своїх розрахунках дебіторську заборгованість у сумі 16849,40 грн., за яку фактично отриманий товар відсутній, а тому, на переконання суду, такі витрати не можуть вважатись валовими витратами в розумінні ст.177 ПК України. Документальних підтверджень щодо реального формування інших сум чи придбання додаткового товару на суму 16849,40 грн., який у подальшому було реалізовано у господарській діяльності, до суду не надано. Також не надано до суду доказів того, що здійснена переплата була передбачена умовами договору у якості компенсації за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару за умовами укладеного між сторонами договору.

Тому, в цій частині суд вважає висновки Акту перевірки обґрунтованими.

В ході перевірки встановлено не вірне заповнення Нового звітного Податкового розрахунку Ф.1-ДФ за І квартал 2017 року за №9084143167 від 10.05.2017р., а саме: ФОН ОСОБА_1 в вищевказаному звіті повторено записи звітного Податкового розрахунку Ф. 1-ДФ з доповненням графи 4 Розділу 1 перераховано податок , але у графі 9 не відображено ознаки: 0 чи 1 , також, двічі заповнений рядок Військовий збір , що призвело до подвійного нарахування податкових зобов`язань з ПДФО та військового збору.

У зв`язку з не відображенням СГД ОСОБА_1 в 1-му кварталі 2017 року виплачених доходів СГД-ФО ОСОБА_3 за ознакою 157 та не вірним заповненням нового звітного Податковою розрахунку за Ф.1-ДФ за 1-й кв. 2017 року, порушено: п.1 Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) па користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма /V ІДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , Розділ III та п. 4.4 розд. IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за N111/26556, а також пп.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-V1 від 02.12.2010 року із змінами та доповненням.

Позивач вважає, що такі висновки контролюючого органу виходять із факту встановлення останнім безпідставних порушень норм податкового законодавства в частині віднесення до валових витрат втрат на охорону приміщення та цілодобове спостереження.

Суд із такою позицією позивача не погоджується, адже аналіз вказаних порушень здійснювався у контексті господарських правовідносин з СГД-ФО ОСОБА_3 , а не ФОП ОСОБА_2 чи ТОВ ТД Новіс , тому логічного та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними подіями у акті перевірки не встановлено.

Позивачем також не надано жодних пояснень на підтвердження правової позиції щодо неправомірності прийнятого за фактом зазначених порушень податкового повідомлення-рішення №0001081305 від 25.09.2019 року про накладення штрафних санкцій у сумі 510 грн., а матеріали справи не спростовують висновку контролюючого органу в цій частині стосовно порушення п.п. б п.176.2 ст.176 ПК України.

Таким чином, судом встановлено наступне:

1. висновки контролюючого органу щодо неможливості включення до валових витрат сум коштів з цілодобового спостереження за установленими пожежними автоматами та їх охорони є обґрунтованими;

2. сформована у результаті правовідносин з ФОП ОСОБА_2 дебіторська заборгованість у сумі 16849,40 грн. не опосередкована отриманням товару чи послуги, що була реалізована у підприємницькій діяльності позивача;

3. за результатом придбання у ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "НОВІС" товару відображення сум витрат за його придбання без фактичної реалізації у звітному періоді є правомірним;

4. позивачем допущено порушення норм чинного законодавства в частині правил заповнення податкової звітності за результатом господарських відносин з СГД-ФО ОСОБА_3 .

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2-4 статті 6 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п.16-1 Інших перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Судом встановлено, що база нарахування податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок, єдиного внеску та військового збору, а саме чистий оподатковуваний дохід особи, контролюючим органом визначена невірно , адже за результатом придбання у ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "НОВІС" товару відображення сум витрат за його придбання без фактичної реалізації у звітному періоді є правомірним, а тому виключення даних витрат із валових витрат позивача та збільшення з цієї причини розміру чистого оподатковуваного доходу контролюючим органом призвело до помилкових донарахувань податкових зобов`язань та сум єдиного внеску.

Таким чином, судом встановлено, що визначена сума грошового зобов`язання, визначена у податкових повідомленнях-рішеннях №0001091305 від 25.09.2019 року та №0001111305 від 25.09.2019 року, а також вимозі про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0001051305 від 25.09.19 року та рішенні №0001061305 від 25.09.2019 року є протиправною в силу необґрунтованих висновків ГУ ДПС в Одеській області, а тому такі рішення підлягають скасуванню, що не позбавляє відповідача можливості визначити вірні показники об`єкту оподаткування.

В той же час, Податкове повідомлення-рішення №0001081305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про накладення штрафних санкцій у сумі 510 грн. по суті позивачем не спростовано, а матеріали перевірки свідчать про обґрунтованість висновків контролюючого органу в цій частині.

За сукупністю вищезазначеного суд задовольняє позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. (Т.1 а.с. 4).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001091305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 21 789,62 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 5447,41 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001111305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 1815,80 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 453,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №0001061305 від 25.09.2019 року ГУ ДПС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2123,83 грн.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0001051305 від 25.09.19 року ГУ ДПС в Одеській області сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20431,24 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.