Постанова

від 16.03.2020 по справі 240/9673/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9673/19

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

16 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про передачу в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку ОСОБА_1 за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.01.2019 року Г-51/0-418/0/22-19;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 терміном на 49 років для сінокосіння за кадастровим 1822386800:07:000:0178, площею 40,3089 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2606,10 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.01.2019 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про передачу в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178, площею 40,3089 га, яка розташована за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області. Листом від 30.01.2019 йому відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки: отримання земельних ділянок в оренду має відбуватись за процедурою проведення земельних торгів; позивачем не надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; земельна ділянка, на яку претендує позивач, має орієнтовний склад угідь-рілля, а отже не раціонально буде використовувати вказану земельну ділянку для сінокосіння. Позивач вважає, що підстави зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідають вимогам Земельного кодексу України, так як земельні торги при передачі земельних ділянок в оренду для сінокосіння не проводяться, а спірна земельна ділянка є сформованою, тому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду не складається.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформленою листом від 30.01.2019 року Г-51/0-418/0/22-19, у наданні ОСОБА_1 в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки кадастровий номер 1822386800:07:000:0178 площею 40,3089 га га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.01.2019 про надання в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки кадастровий номер 1822386800:07:000:0178 площею 40,3089 га га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, з урахуванням висновків у цій справі.

В частині позовної вимоги зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати спірну земельну ділянку в оренду, суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах не має права втручатись у повноваження відповідача у частині встановленої процедури передачі земельної ділянки в користування, оскільки для її отримання позивачу необхідно вчинити дії імперативного характеру, передбачені ст.123 Земельного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження сплати та фактичного отримання коштів за надання правничої допомоги, пов`язаної з цією справою.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт поміж іншого зазначає, що земельна ділянка на яку претендує позивач за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178, не зареєстрована в державному реєстрі речових прав, а тому для її отримання в оренду необхідно розробити проект відведення земельної ділянки.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням від 02.01.2019, в якому просив передати в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельну ділянку за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178 площею 40,3089 га, яка розташована за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області.

Листом №Г-51/0-418/0/22-19 від 30.01.2019 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що:

- заявник є керівником, підписантом і засновником Селянського (фермерського) господарства "Нона", "Нона-1", а тому отримання земельних ділянок в оренду має відбуватись за процедурою проведення земельних торгів;

- вказана позивачем земельна ділянка має орієнтовний склад угідь - рілля. При цьому, відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, рілля включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище;

- позивачем не надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що посилання відповідача на необхідність розроблення ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822386800:07:000:0178 є необгрунтованим, оскільки не підпадає під вимоги, передбачені абз.2 ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, а земельна ділянка не потребує зміни її цільового призначення (з сінокосу та пасовищ на ріллю).

Крім того, посилання відповідача на те, що заявник є керівником, підписантом і засновником Селянського (фермерського) господарства "Нона", "Нона-1", а тому отримання земельних ділянок в оренду має відбуватись за процедурою проведення земельних торгів, суд вважає безпідставними, оскільки встановлено, що клопотання від 02.01.2019 до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області було подане фізичною особою ОСОБА_1 , а не як представником СФГ "Нона", "Нона-1", а відтак, відмова з посиланням на те, що отримання земельних ділянок в оренду має відбуватись за процедурою проведення торгів, на думку суду є протиправною.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується доводів апелянта відносно того, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області з клопотанням про отримання земельної ділянки в оренду як керівник і засновник Селянського (фермерського) господарства "Нона", "Нона-1", а тому отримання земельної ділянки в оренду має відбуватись за процедурою проведення земельних торгів, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відмова з посиланням на те, що отримання земельних ділянок в оренду в даному випадку має відбуватись за процедурою проведення торгів є протиправною, оскільки встановлено, що клопотання від 02.01.2019 до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області було подане фізичною особою ОСОБА_1 , а не як представником СФГ "Нона", "Нона-1".

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розроблення ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822386800:07:000:0178, колегія суддів вважає помилоквим з наступних підстав.

Частинами 2 та 3 ст. 22 Земельного кодексу України вказано, що до земель сільськогосподарського призначення, окрім іншого, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), такі землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 93 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положенням ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною 10 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, з наведеного слідує, що прийняттю рішення про передачу земельної ділянки в оренду конкретній особі передує стадія розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

Проте, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про передачу в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178 для сінокосіння терміном на 49 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача із заявою щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178, площею 40,3089 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, докази на підтвердження факту розробки такого проекту землеустрою, його подальшого погодження в матеріалах справи відсутні.

Водночас, слід вказати, що формування земельної ділянки із присвоєнням їй кадастрового номеру відбулось на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про передачу в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178 для сінокосіння терміном на 49 років, без дотримання відповідної процедури передбаченої Земельним кодексом України, тобто звернувся передчасно, не пройшовши стадію розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки в оренду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 виключає можливість розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області питання щодо передачі такої земельної ділянки в оренду, а тому, у Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про передачу останньому у власність земельної ділянки для сінокосіння в оренду за кадастровим номером 1822386800:07:000:0178, яка розташована за межами населеного пункту у Коростенському районі Житомирської області, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах між сторонами, суд першої інстанції невірно надав оцінку обставинам справи та частково недотримався вимог матеріалного права.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд під час розгляду справи повинен об`єктивно та всебічно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, встановити дійсні факти, які мають значення для справи.

Підсумовуючи вказане апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не дослідив належним чином та об 'єктивно дійсні обставини справи, не врахував вимоги законодавства та дійшов необгрунтованого, помилкового висновку в частині задоволених позовних вимог позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, таке рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.