Постанова

від 26.02.2020 по справі 910/12686/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/12686/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

представники сторін не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019 р. (повний текст складено 25.11.2019 р.)

у справі № 910/12686/19 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бівер"

про стягнення 50 000,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бівер" про стягнення 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки № 01/02/2018 від 01.02.2018 р. позивачем сплачено відповідачу 50 000,00 грн. попередньої оплати за узгоджений сторонами товар, однак останнім не здійснено поставку товару, і не повернуто грошові кошти у добровільному порядку на виконання заявленої позивачем претензії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2019 р. у справі № 910/12686/19 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору № 01/02/2018 від 01.02.2018 р. поставка товару здійснюється постачальником за заявкою покупця, однак позивачем до матеріалів справи не надано доказів узгодження з відповідачем поставки партії товару на суму 50 000,00 грн., а тому за відсутності доказів прострочення відповідачем строку передачі товару позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України не набув права вимагати повернення суми попередньої оплати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати докази, які необхідні для вірного вирішення спору, внаслідок чого прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову. За твердженням апелянта, відносини між сторонами здійснювались у спосіб електронного листування та телефонних перемовин, що відповідало умовам пунктів 3.1-3.2 договору, і електронна адреса та мобільний телефон постачальника вказані у договорі. На підтвердження наведеного, позивачем надано до матеріалів апеляційної скарги копії скриншотів переписки по електронній пошті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Смірнова Л.Г., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарженні рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 26.02.2020 р.

Представники сторін у судове засідання, що відбулось 26.02.2020 р., не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце. За висновками суду неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Бівер" (постачальник) укладено договір поставки № 01/02/2018 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали (товар); вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки яких визначені сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору поставка товару здійснюється на підставі письмових або усних замовлень покупця. Поставка товару здійснюється на підставі попередньо погоджених сторонами умов, які відображаються у письмовій заявці покупця на кожну окрему партію товару.

Постачальник зобов`язаний проінформувати покупця про заплановану поставку товару. Приймання-передача товару здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних (п.п. 4.1, 4.3 договору).

Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється за умови 100 % передоплати. Факт приймання-передачі товару підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє на протязі одного календарного року із дня підписання сторонами, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору. Договір продовжується автоматично на кожен наступний календарний рік, у випадку якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20-ть календарних днів до закінчення строку дії договору.

08.05.2019 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 в якій зазначав, що 28.09.2018 р. направлялась претензія № 251 щодо повернення попередньої оплати, однак її вимоги не були виконані. Відтак, постачальником не було повернуто грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., у зв`язку з чим покупець повторно вимагав у строк до 20.05.2019 р. повернути грошові кошти (квитанція та опис вкладення; а.с. 18 том 1).

У зв`язку з неповерненням відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати товару за договором поставки № 01/02/2018 від 01.02.2018 р., позивач звернувся до суду з цим позовом та просив примусово стягнути з відповідача 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 50 000,00 грн. в рахунок попередньої оплати товару, що підтверджується платіжним дорученням № 707 від 06.06.2018 р. з призначення платежу: "попередня оплата за обрізну суху доску".

Та обставина, що покупець здійснив оплату за обрізну суху дошку, свідчить про те, що сторонами узгоджено предмет поставки та його ціну, тож, отримавши попередню оплату, постачальник зобов`язаний вручити товар покупцю у відповідності з відомими постачальнику асортиментними потребами покупця.

Такий висновок заснований на положеннях п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України та пункту 4.1 договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Отже, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати узгодженого сторонами товару, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове, грошове, зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідач не повернув попередню оплату та не поставив товар, колегія суддів дійшла до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 50 000,00 грн. Натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначивши, що позивач відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України не набув права вимагати повернення суми попередньої оплати, у той час як сторонами було узгоджено предмет поставки та його ціну, що вбачається з платіжного доручення № 707 від 06.06.2018 р. про сплату 50 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, зокрема, в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги, вартістю 5 000,00 грн., позивач подав до матеріалів справи наступні докази: договір № ШМ-3 про надання правової допомоги від 01.05.2019 р.; акт № 2 здачі-приймання наданих послуг від 09.09.2019 р. за договором на суму 5 000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера № 89 від 10.09.2019 р. на суму 5 000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/724 від 23.03.2012 р.

Частинами 3-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В акті здачі-приймання послуг № 2 від 09.09.2019 р. зазначено, що на юридичні послуги, пов`язані з наданням юридичної консультації затрачено 2 год., а на написання та формування позовної заяви - 3 год. Тож вартість години роботи адвоката становить 1 000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доказів неспівмірності розміру відшкодування із складністю справи та наданими послугами відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини справи (предмет позову) та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у даній справі, заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш" на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019 р. у справі № 910/12686/19 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019 р. у справі № 910/12686/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бівер" (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 41, кв. 40; ЄДРПОУ 40578705) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Штад-Міш" (90300, Закарпатська обл., Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Партизанська, буд. 63; ЄДРПОУ 32839777) 50 000,00 грн. попередньої оплати, 1 921,00 грн. судового збору за подання позову, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 2 881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/12686/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.03.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко