Рішення

від 13.03.2020 по справі 279/3426/19

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/3426/19

Номер рядка звіту 47

номер провадження 2/279/113/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліського комунального підприємства "Добробут", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначивши, що 22.06.2017 року о 12-30 год. в с.Ушомир Коростенського району ОСОБА_2 керуючи трактором марки "Беларусь" 892 номерний знак 01429 з напівпричіпом номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "БМВ 520" д/н НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. У зв`язку з порушенням ПДР України, ОСОБА_2 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, та постановою Коростенського міськрайонного суду від 27.07.2017 року на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Своїми діями відповідач завдав йому матеріальної шкоди, яка полягає в тому, що був пошкоджений його автомобіль, вартість відновлювального ремонту якого становить 9869,21 грн., яку просить стягнути з відповідача Поліського КП "Добробут", оскільки ОСОБА_2 працює водієм вказаного підприємства, 452,81 грн. - 3% річних, 1803,35 грн. - інфляції, а всього 12215,37 грн..

З відповідача ОСОБА_2 просить стягнути спричинену моральну шкоду в розмірі 20000 грн., оскільки саме з вини ОСОБА_2 були порушені його нормальні життєві стосунки, в результаті ДТП він отримав стрес, хвилювання за своє життя та здоров`я, тривалий час відчуває душевні страждання, оскільки відповідач добровільно не бажає відшкодувати спричинені збитки, у зв`язку з чим йому необхідно докладати певні зусилля для їх стягнення. На протязі тривалого часу він не мав можливості використовувати власний автомобіль для здійснення своїх нагальних потреб, пережив психічне та емоційне напруження через неправомірні дії відповідача, за власні кошти відновлював транспортний засіб.

Сторони в судове засідання не з`явились, клопотали про розгляд справи у їх відсутність, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові, просив їх задовольнити. Представник відповідачів ОСОБА_3 позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

За таких обставин справу розглянуто у відсутність сторін на підставі наданих доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 22.06.2017 року о 12-30 год., керуючи транспортним засобом трактором марки "Беларусь"-892 н/з НОМЕР_3 , в с.Ушомир, Коростенського району з напівпричипом н/з НОМЕР_4 на правосторонньому заокругленні дороги не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом автомобілем марки БМВ-520 н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п.13.3 ПДР України.

ОСОБА_2 на момент вчиненні ДТП перебував у трудових відносинах з Поліським комунальним підприємством "Добробут".

Згідно постанови Коростенського міськрайонного суду від 27.07.2017 ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

На час розгляду справи дане судове рішення є чинним.

Згідно ч.4,6 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положення ч.6 ст.82 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальному провадженні або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ст.23 ЦК України, особа має на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Частиною 2 ст.1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно звіту №57/17 від 22.06.2017 року про оцінку колісного транспортного засобу, з метою визначення вартості матеріального збитку станом на 22.06.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки БМВ-520 д/н НОМЕР_2 становить 9869,21 грн..

Також позивач поніс додаткові витрати у розмірі 800 грн. на послуги оцінювача ОСОБА_4 , який виконав обов`язки по визначенню матеріального збитку завданого транспортному засобу БМВ-520 д/н НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією про оплату від 17.10.2017 року.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Таким чином, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч.1 ст.1188 ЦК України).

Положення ч.1 ст.1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч.2 ст.1188 ЦК України.

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення ст.ст.1187,1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 542,81 грн. - 3% річних та 1803,35 грн. індексу інфляції за період з 01.09.2017 року по 30.06.2019 року, що нараховано на суму матеріального збитку в розмірі 9869,21 грн..

Судом відхиляються доводи представника відповідачів про відсутність підстав для нарахування індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання та 3% річних у зв`язку з деліктним характером спірних правовідносин.

Так, з аналізу норм ст.625 ЦК України слідує, що у вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

При цьому, у справі, що розглядається судом між позивачем та відповідачем Поліське КП Добробут договір про відшкодування шкоди не укладався, рішення суду про стягнення з вказаного відповідача на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, яке не виконувалося Поліським КП Добробут , не ухвалювалося.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника не настало, тому підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Аналогічний правові висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 р. по справі № 757/3725/15-ц (провадження № 61-12530св18).

Отже, за вказаних вище обставин та з урахуванням положень діючого законодавства, оскільки Поліське КП Добробут є володільцем транспортного засобу, яким керував відповідач ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9869,21 гривень є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідачів в частині невинуватості у ДТП, оскільки вказані доводи спростовуються рішенням суду по адміністративній справі. Крім того, сторона відповідача не спростувала належними та допустимими доказами звіт про оцінку колісного транспортного засобу, наданий позивачем.

За положеннями ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу від дій відповідача ОСОБА_2 доведений. Завдану винними діями відповідача моральну шкоду позивач оцінює у 20000 грн., однак доказів в обґрунтування завдання шкоди саме в такому розмірі суду позивач не надав.

Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг душевних страждань, які зазнав позивач внаслідок неправомірних дій відповідача та заподіяння йому ушкоджень здоров`ю, тривалість цих негативних наслідків, вимушеність змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткових зусиль для можливості відновлення порушеного права, його вік, сімейний стан та стан його здоров`я (є працездатним).

Також суд враховує поведінку відповідача після вчинення дорожньо-трнспортної пригоди (незважаючи на визнання ним вини, як зазначено в постанові суду, небажання в добровільному порядку протягом тривалого часу відшкодувати позивачу завдані ним збиткі) і оцінює заподіяну шкоду в розмірі 5000 гривень, що є достатнім, розумним та справедливим для відшкодування заподіяного виду шкоди, з огляду на можливість реального отримання відшкодування з урахуванням сімейного та майнового стану відповідача.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст.141 ЦПК України.

Як видно із матеріалів справи на підтвердження понесених витрат позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 1200 гривень, а також витрати в розмірі 800 гривень за послуги по визначенню матеріального збитку згідно квитанції серія АУАА №591236 від 17.10.2017 року , тому дані витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4,12,81,82,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.22,23,1166,1167,1187,1188,1192 ЦК України , суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Поліського комунального підприємства "Добробут" на користь ОСОБА_1 9869 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 21 копійки в відшкодування завданої матеріальної шкоди, 620 гривень 79 копійок судового збору та 800 гривень вартості послуг з оцінки матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень в відшкодування моральної шкоди, 192 гривни 10 копійок судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони та учасники :

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Поліське комунальне підприємство "Добробут", місце знаходження: Житомирська область, Коростенський район, с.Поліське, вул.Молодіжна, 8, ЄДРПОУ 36105361.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник відповідачів: Немировський Валерій ОСОБА_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЖТ №000769 від 24.03.2016 року.

Суддя : Невмержицька О.А.