Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/18461/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/18461/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КДС ГРУП"

про стягнення 45 001,26 грн.

Представники сторін: не викликались.

встановив :

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КДС ГРУП" про стягнення 45 001,26 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди №30/29від 23.01.2019 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 31.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 53435193.

11.01.2020 року до канцелярій суду позивачем подано клопотання про долучення доказів.

03.02.2020 року до канцелярії суду позивачем подано додаткові пояснення та клопотання про приєднання доказів на підтвердження понесених судових витрат.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 698,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

23.01.2019 року між приватним акціонерним товариством "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КДС ГРУП" (орендар) укладено договір оренди №302/19 приміщення під офіс по вул. Тампере, 13-Б.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне орендне користування нежитлові приміщення №302 під офіс, загальною площею - 71,4 кв.м (з поверх), за адресою: вул. Тампере, 13-Б у Дніпровському районі м. Києва.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Передача приміщення в орендне використання орендарю та їх повернення по закінченню строку оренди оформлюється на підставі акту прийому-передачі за підписами уповноважених представників сторін, який є невід`ємною частиною даного договору.

28.01.2019 року між сторонами договору було підписано акт пройму-передачі нежитлових приміщень під офіс по вул. Тампере, 13-Б у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Даний договір діє з 28 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Після закінчення терміну дії цього договору орендар має переважне право на продовження договору оренди на новий термін, в разі належного виконання умов договору (п.8.1 договору).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п.3.1 договору щомісячна оренда плата перераховується на поточний рахунок орендодавця, незалежно від результатів господарської діяльності орендаря, до 5 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за орендоване нежитлове приміщення становить - 13 566,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2261,00 грн. за місяць (без врахування вартості комунальних послуг з надання доступу до джерел електропостачання).

Щомісячно додатково орендар компенсує орендодавцю витрати за комунальні послуги та послуги з надання доступу до джерел електропостачання, на підставі виставлених актів (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору після підписання договору оренди у платне користування, орендар перераховує кошти орендодавцю, в розмірі подвійної місячної орендної плати, які після підписання акту прийому-передачі будуть враховані, як оплата за перший місяць та гарантійну суму в розмірі місячної орендної плати, яка буде повернена орендарю після закінчення терміну оренди, або зарахована за останній місяць оренди, або - в якості несплачених платежів за даним договором.

В позовній заяві позивачем зазначено, що за період з січня 2019 року по грудень 2019 року орендодавцем було надано послуги з оренди приміщення.

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не було сплачено орендну плату за вересень 2019 року (строк оплати до 05 вересня 2019 року), жовтень 2019 року строк оплати до 05 жовтня 2019 року), листопад 2019 року (строк оплати до 05 листопада 2019 року) та грудень 2019 року (строк оплати до 05 грудня 2019 року). Сума заборгованості з орендної плати становить 54 264, 00 грн.

З огляду на положення п.3.3 договору внесена відповідачем гарантійна сума зараховується позивачем в рахунок оплати орендної плати за грудень 2019 року, як останній місяць оренди, а тому заборгованість з орендної плати на дату звернення позивача з позовом становить 40 698, 00 грн.

В поданих позивачем 03.02.2020 року до канцелярії суду додаткових пояснення позивачем зазначено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог було надано акти наданих послуг та в подальшому акт звірки розрахунків за період нарахувань та оплат з січня 2019 року по листопад 2019 року включно. З наданих документів вбачається, що сума заборгованості станом на 31.11.2019 року з оплати орендних платежів становила 40 698,00 грн., без врахування за грудень 2019 року.

Тобто, в тексті позовної заяви було допущено помилку та помилково зазначено про зарахування гарантійної суми, сплаченої за договором оренди, в рахунок оплати за грудень 2019 року.

Заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 40 698,00 грн. стосується за періоди з вересня по листопад 2019 року включно, як і визначено в тексті позовної заяви. Стягнення орендної плати за грудень місяць 2019 року не є предметом розгляду даного позову та позивачем не заявлялось. А тому в тексті позовної заяви в описовій частині допущено помилку.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, предметом розгляду даного спору є стягнення орендної плати за період з вересня по листопад 2019 року в розмірі 40 698,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договору підписані акти надання послуг (оренда приміщення) , а саме:

- №2144 від 30.09.2019 року на суму 13 566,00 грн.,

- №2428 від 31.10.2019 року на суму 13 566,00 грн.,

- №2672 від 30.11.2019 року на суму 13 566,00 грн.

Також, між сторонами підписано акт надання послуг №2879 від 30.11.2019 року (компенсація витрат за комунальні послуги) на суму 1 126,74 грн.

Як зазначено позивачем, станом на момент звернення до суду відповідачем заборгованість щодо оплати платежів по договору не сплачена.

Також, в матеріалах справи наявні підписані між сторонами договору:

- акт звіряння взаємних розрахунків за період 2019р. між приватним акціонерним товариством "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КДС ГРУП" за договором оренди офісу №302, відповідно до якого станом на 31.12.2019 року заборгованість на користь приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" 40 698,00 грн.,

- акт звіряння взаємних розрахунків за період 2019р. між приватним акціонерним товариством "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КДС ГРУП" за договором компенсація комунальних послуг, відповідно до якого станом на 31.12.2019 року заборгованість на користь приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" 1 126,74 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1.1 договору орендар зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та платежі за отримані послуги.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

В додаткових поясненнях поданих позивачем 03.02.2020 року зазначено, що відповідачем в період з 28 по 30 січня 2020 року сплачено на рахунок позивача суму грошових коштів в розмірі 54 264, 33 грн. за оренду приміщення за період з вересня по грудень 2019 року включно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем сплачено на рахунок позивача 54 264,33 грн. що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №ПН139973 від 28.01.2020 року на суму 14 900,00 грн. з призначенням платежу: оренда нежитлового приміщення офісу №302 платник ТОВ Управляюча компанія КДС ГРУП ,

- №33197311.1 від 29.01.2020 року на суму 14 849,00 грн. з призначенням платежу: оренда прим. №302, рах. на опл 164 від 4 грудня 2019 року , ТОВ УПР.КОМПАН.КДС ГРУП ,

- №@2PL021596 від 29.01.2020 року на суму 18 267,33 грн. з призначенням платежу: оренда приміщення, офіс №302 пл. ТОВ УК КДС ГРУП ,

- №@2PL546950 від 30.01.2020 року на суму 6 248,00 грн. з призначенням платежу: оренда нежитлового приміщення 302, ТОВ УК КДС ГРУП .

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості зі сплати орендної плати у відповідача за договором оренди №302/19 від 23.01.2019 року у розмірі 40 698,00 грн. (за період з вересня по листопад 2019 року включно) спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 40 698,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Будь-яких доказів оплати компенсації витрат за комунальні послуги за листопад 2019 року матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в якості компенсації за комунальні послуги за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 1 126,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором (в частині несплати орендної плати), позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 600,21 грн., інфляційні нарахування в розмірі 326,54 грн. та три проценти річних в розмірі 249,77 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених п.3.1 даного договору, орендар сплачує пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 2 600,21 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 249,77 грн. та індексу інфляції в розмірі 326,54 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (не оплатив орендну плату), оскільки відповідачем здійснено погашення частини боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

18.09.2014 року між приватним акціонерним товариством "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" (клієнт) та адвокатським об`єднанням Юрдана (об`єднання) укладено договір на надання правової допомоги №06/2-14, відповідно до умов якого він регулюю правовідносини сторін, які виникають у зв`язку із наданням об`єднанням правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.5.1 договору вартість послуг об`єднання (гонорар) за цим договором, термін оплати послуг, а також конкретний перелік та обсяг робіт об`єднання, визначається у конкретному випадку за домовленістю сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору.

Так, 01.04.2019 року між сторонами договору на надання правової допомоги №06/2-14 від 18.09.2014 року укладено додаткову угоду №2, відповідно до п.1 якої сторони погодили, що гонорар об`єднання за договором оплачується клієнтом виходячи з погодинної ставки надання правової допомоги об`єднанням у розмірі 1 800, грн. без ПДВ, крім того ПДВ 360,00 грн., а разом з урахуванням ПДВ - 2 160,00 грн. за одну годину роботи фахівця об`єднання. Вартість правової допомоги об`єднання наданої клієнту визначається кожному конкретному випадку за домовленістю сторін в актах приймання-передачі наданих послуг та/або на підставі звітів про виконані роботи.

В матеріалах справи наявний звіт про надані правничі послуги по справі №910/18461/19 (надані адвокатом Полонською Н.М.), а також підписаний між сторонами акт №2 від 30.01.2020 року прийому-передачі наданих послуг згідно умов договору на надання правової допомоги №06/2-14 від 18.09.2014р. відповідно до якого об`єднання виконало, а клієнт прийняв надану правничу допомогу по справі №910/18461/19. Надання об`єднанням правничої допомоги підлягає оплаті клієнтом виходячи з урахування умов договору про надання правової допомоги №06/2-14 від 18.09.2014р. та додаткової угоди №2 від 30.01.2020 року до нього в розмірі 6 480,00 грн.

В матеріалах справи наявний ордер серія КВ №402948 від 29.10.2018 року, виданий на ім`я Полонської Наталії Михайлівни.

Також, наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000062 від 08.04.2016р. на ім`я Полонської Наталії Михайлівни.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1100 від 30.01.2020 року на суму 6 480,00 грн. вбачається, що позивачем перераховано АО Юрдана кошти з призначенням платежу: оплата за договором про надання правової допомоги №06/02-14 від 18.09.2014р. дод.угода №2 від 01.04.2019р в т.ч. ПДВ 20% 1080,00 грн. .

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню в розмірі 6 480,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9. ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу зі сплати орендної плати в розмірі 40 698,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КДС ГРУП" (02091, м. Київ, вул. Харківське щосе, будинок 56, офіс 10, ідентифікаційний код 40690441) на користь приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" (0210, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б, ідентифікаційний код 32306302) компенсацію за комунальні послуги в розмірі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 74 коп., три проценти річних в розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн. 77 коп., інфляційні втрати в розмірі 326 (триста двадцять шість) грн. 54 коп., пеню в розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 21 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 6 480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий