Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/237/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/237/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" простягнення 23 371 грн 42 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" про стягнення 23 371 грн 42 коп. заборгованості за договором поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ, в тому числі: 18 146 грн 58 коп. основної заборгованості, 4 471 грн 87 коп. пені, 350 грн 94 коп. інфляційних втрат та 402 грн 03 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 18 146 грн 58 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 4 471 грн 87 коп. пені, 350 грн 94 коп. інфляційних втрат та 402 грн 03 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/237/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо надання документів.

16.01.2020 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01030 53391960, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Кловський узвіз, 10, м. Київ, 01021), було направлено ухвалу від 10.01.2020, із зазначенням причини повернення: інші причини (закрито, вибули), дата довідки ф.20: 15.01.2020.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 вручена відповідачу 15.01.2020.

Станом на 16.03.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 10.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Скрін ТВ" (покупець за договором) укладено договір поставки на умовах оплати з відстроченням платежу № 5268КИЕ (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість переданого постачальником товару на умовах та в порядку, визначеному сторонами в даному договорі та додатках до нього.

Відповідно до пункту 2.1. договору під товаром сторонами розуміють товар, перелік якого визначений у специфікації, затвердженій сторонами в додатку № 2 до даного договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору постачальник здійснює поставку товару покупцю на підставі отриманих під покупця замовлень на поставку товару, оформлених по формі, затвердженій сторонами у додатку № 1 до даного договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що передача покупцем постачальнику замовлень на поставку товару, а також поставка товару постачальником покупцю здійснюється в строки, передбачені в графіку замовлень та поставок товару, затвердженого сторонами в додатку № 3 до даного договору.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної та (або) товарної накладної, що підтверджує факт отримання товару покупцем.

Відповідно до пункту 8.5. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки від 22.07.2015 № № 5268КНЕ, покупець зобов`язується оплачувати кожну товарну накладну фактично переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі йому такої партії товару.

Згідно з пунктом 8.10. договору загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, вказаною в товарних накладних, переданих постачальником покупцю протягом усього терміну дії даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.05.2016. припинення дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору. Якщо жодна із сторін договору за 30 календарних днів до припинення дії договору не заявить про намір припинити його дію, цей договір вважається продовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах (пункт 12.1. договору, пункт 12.2. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами належним чином засвідчених копій видаткових накладних від 06.03.2019 № 1488 на суму 15 497 грн 34 коп. та від 29.01.2019 № 8709 на суму 2 649 грн 24 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 18 146 грн 58 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 18 146 грн 58 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару за договором поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ та факту наявності заборгованості у розмірі 18 146 грн 58 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 18 146 грн 58 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення відповідачем оплати у розмірі 4 471 грн 87 коп., а також 350 грн 94 коп. інфляційних втрат та 402 грн 03 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 10.6. договору у випаду порушення покупцем строку оплати вартості товару, передбаченого сторонами в пункті 8.5. даного договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 10.6. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено день початку прострочення заборгованості за видатковою накладною від 06.03.2019 № 1488, а також в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 3 149 грн 98 коп., з яких:

- 2 681 грн 68 коп. - сума пені, нарахована за період з 06.04.2019 по 05.10.2019 за прострочення оплати 15 497 грн 34 коп. за видатковою накладною від 06.03.2019 № 1488;

- 468 грн 30 коп. - сума пені, нарахована за період з 01.03.2019 по 31.08.2019 за прострочення оплати 2 649 грн 24 коп. за видатковою накладною від 29.01.2019 № 8709.

Відтак, вимоги про стягнення пені в сумі 4 471 грн 87 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 3 149 грн 98 коп.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 158 грн 06 коп., з яких:

- 91 грн 54 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з травня 2019 року по грудень 2019 року за прострочення оплати 15 497 грн 34 коп. за видатковою накладною від 06.03.2019 № 1488;

- 66 грн 52 коп. - сума інфляційних втрат, нарахована за період з березня 2019 року по грудень 2019 року за прострочення оплати 2 649 грн 24 коп. за видатковою накладною від 29.01.2019 № 8709.

Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 350 грн 94 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 158 грн 06 коп.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки на умовах оплати з відстроченням платежу від 22.07.2015 № 5268КИЕ, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 402 грн 03 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 3 149 грн 98 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 158 грн 06 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" (вул. Кловський узвіз, 10, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 35574824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (вул. Собінова, 1, м. Дніпро, 49083, ідентифікаційний код 37029549) заборгованість у розмірі 18 146 (вісімнадцять тисяч сто сорок шість) грн 58 коп., пеню у розмірі 3 149 (три тисячі сто сорок дев`ять) грн 98 коп., 3 % річних у розмірі 402 (чотириста дві) грн 03 коп., інфляційних втрат у розмірі 158 (сто п`ятдесят вісім) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 796 (одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн 49 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 321 грн 89 коп. та інфляційних втрат у розмірі 192 грн 88 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька