Рішення

від 10.03.2020 по справі 914/2406/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 справа № 914/2406/19

За позовом: Приватного підприємства Ортопедсервіс , м. Вінниця,

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів,

про: стягнення 1 898 917,65 грн. заборгованості.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Пришляк Ю.-М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством Ортопедсервіс подано позов до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення 1 898 917,65 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. залишено позов без руху для усунення недоліків. Ухвалою суду від 18.12.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 21.01.2020р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 18.02.2020р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.03.2020р.

10.03.2019р. відбувається розгляд справи по суті.

Позиція позивача.

У судове засідання 10.03.2020р. позивач не з`явився. надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №128 від 25.03.2014р. та №285 від 29.07.2016р. не здійснено повної оплати отриманого товару, внаслідок чого існує заборгованість за договором №128 - 334' 868,34 грн., 3% річним за договором №128 - 1' 568,84 грн, за позадоговірними відносинами 1' 555' 194,31 грн., 3% річних - 7' 285,98 грн.

Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 28' 483,76 грн. - сума сплаченого судового збору, 20' 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 10.03.2020р. не з`явився. У відзиві на позов (вх.№2313/20 від 16.01.2020р.) заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що заборгованість підприємства перед постачальником виникла із-за непрямої вини підприємства, внаслідок відсутності державного фінансування, тимчасового арешту банківських рахунків підприємства державним виконавцем, великої дебіторської та кредиторської заборгованості за послуги, перед іншими постачальниками, податки, комунальні платежі.

Також заперечив проти стягнення 20' 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката з таких мотивів:

· Дана справа не є складною;

· Відсутній детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відсутнє обґрунтування вартості наданих послуг;

· Як убачається з рахунку №1 від 12.11.2019р. та платіжного доручення №385 від 13.11.2019р. кошти в сумі 20000,00 грн. були оплачені не адвокату, а ФОП Гущі Яніні Валеріївні;

· Просить врахувати, що вимога про стягнення 20000,00 грн. є явно завищеною, необґрунтованою та становить надмірний тягар для підприємства відповідача.

Обставини справи.

між Приватним підприємством Ортопедсервіс та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування укладено договір поставки №128 від 25.03.2014р. та №285 від 29.07.2016р., відповідно до умов яких постачальник (позивач у справі) зобов`язується передати у власність замовника (відповідача у справі) товар, який зазначено у специфікації, а замовник - прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Товар, обумовлений договорами, поставляється замовнику партіями. Кожна партія товару визначається накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, ціна товару кожного найменування. Оплата за отриманий товар здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку на товар. Оплата за товар проводиться в національній валюті (п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 договорів).

У п.6.2.2 договору сторони погодили право замовника здійснювати оплату товару постачальнику на підставі виставленого рахунку та накладної на умовах відстрочки платежу на термін до 30 календарних днів з моменту поставки товару. У разі відсутності фінансування видатків, термін відстрочки платежу може бути збільшений аж до моменту наявності реального фінансування видатків.

Крім того, між сторонами спору були позодоговірні відносини, за якими позивач поставив відповідачу товар на суму 1555194,31 грн., який казенним підприємством оплачений не був.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар. Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.46-245, т.1, т.ІІ).

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару, станом на 30.09.2019р. заборгованість складає 1' 890' 062,65 грн (заборгованість за договором №128 - 334' 868,34 грн., за позадоговірними відносинами 1' 555' 194,31 грн.)

Станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідачем не оплачено.

Оцінка суду.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки, а також зобов`язання без укладення договору на підставі поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Надані в матеріали справи докази (видаткові накладні та рахунки на оплату товару) свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини з поставки товару.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Позивач свої обов`язки по поставці товару виконав, відповідач отримав товар, проте не оплатив його вартості. Зазначене підтверджується матеріалами справи, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №128 - 334' 868,34 грн., за позадоговірними відносинами 1' 555' 194,31 грн. за поставлений товар є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річним за договором №128 - 1568,84 грн, за позадоговірними відносинами 3% річних - 7285,98 грн.

Щодо заперечення відповідача про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем казенного підприємства, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідач є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

У розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач, так і відповідач є комерційними підприємствами, тому вони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Таким чином, незадовільний фінансовий стан казенного підприємства не є безумовною підставою для звільнення від оплати заборгованості за отриману продукцію. Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично передана відповідачу власна продукція (товар).

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив про попередній розрахунок судових витрат в такому розмірі:

- Судовий збір в розмірі 28' 483,76 грн.;

- Витрати на правову допомогу 20' 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав такі докази:

1 - ордер серії ВН№117939 від 02.10.2019р. на ім`я ОСОБА_1 (а.с.10, т.1),

2- копію свідоцтва серії ЗР №21/1573 від 08.08.2018р. (а.с.11, т.1),

3- договір про надання правової допомоги від 02.10.2019р. (а.с.490, т.ІІ),

4 - рахунок №1 від 12.11.2019р. на суму 20000,00грн. на ім.'я ФОП Гуща Я.В., призначення платежу за юридичні послуги згідно договору б/н від 02.10.2019р. (а.с.491, т.ІІ),

5- платіжне доручення №385 від 13.11.2019р. на суму 20000,00 грн про оплату за юридичні послуги згідно договору б/н від 02.10.2019р. ФОП Гущі Я.В.

Відповідач заперечив проти такої суми витрат на правову допомогу з таких мотивів:

· Дана справа не є складною;

· Відсутній детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відсутнє обґрунтування вартості наданих послуг;

· Як убачається з рахунку №1 від 12.11.2019р. та платіжного доручення №385 від 13.11.2019р. кошти в сумі 20' 000,00 грн. були оплачені не адвокату, а ФОП Гущі Яніні Валеріївні;

· Просить врахувати, що вимога про стягнення 20' 000,00 грн. є явно завищеною, необґрунтованою та становить надмірний тягар для підприємства відповідача.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю .

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (адреса: 79052, м. Львів, вул.Рудненська, 10, код ЄДРПОУ 03187714) на користь Приватного підприємства Ортопедсервіс (адреса: 21029, м.Вінниця, вул..Хмельницьке шосе, 114Ж, код ЄДРПОУ 33685087 ) заборгованість за договором №128 - 334' 868,34 грн., 3% річним за договором №128 - 1568,84 грн, за позадоговірними відносинами 1' 555' 194,31 грн., 3% річних - 7285,98 грн., та 28' 483,76 грн. судового збору

3. Призначити судове засідання для вирішення питання стягнення витрат на правову допомогу позивача на 24.03.2020р. на 15год 00хв. Позивачу у строк до 23.03.2020р . подати:

· детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом,

· обґрунтування вартості наданих послуг.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2019р.

Суддя Козак І.Б.