Рішення

від 11.03.2020 по справі 904/6166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6166/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Покровське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 336 004,85 грн.

Представники:

від позивача Гаврильченко Ю.О.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 195 771,36 грн., що складають суму заборгованості за договором купівлі-продажу № Е1-000000469 від 01.01.2018; 41 221,56 грн. - пені; 58 731,41 грн. - штрафу, 35 063,14 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 3 724,86 грн. - річних; 1 492,52 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № Е1-000000469 від 01.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У межах визначеного законом строку виконавчого провадження сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

26.12.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6166/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою від 20.01.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 24.02.2020.

Відповідач в підготовче засідання 24.02.2020 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с. 50).

Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.03.2020.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлявся належним чином відповідно до статті 242 ГПК України.

11.03.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за отриманий товар за договором купівлі-продажу.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір купівлі - продажу № Е1-000000469 від 01.01.2018 (а.с. 13-17); видаткові накладні (а.с. 18-24); довіреності (а.с. 25-27); претензія № 134 від 11.11.2019 (а.с. 28-30); докази направлення/отримання претензії (а.с. 31).

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № Е1-000000469 (далі - договір).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного вище договору продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (далі товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити повну ціну кожної окремої партії товару в порядку, визначеному цим договором.

Загальна сума договору визначається на підставі видаткових накладних на товар, придбаний покупцем протягом всього терміну дії цього договору (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору передбачено, що покупець протягом 3 банківських днів з моменту виписки рахунку-фактури продавцем, зобов`язується сплачувати повну ціну кожної окремої партії товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів або внесення готівки до каси продавця.

Передача кожної окремої партії товару покупцю здійснюється після оплати повної ціни кожної окремої партії товару в порядку, передбаченому п.2.2.1. цього договору, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів або внесення готівки до каси продавця (пункт 3.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (пункт 11.1 договору).

Виконуючи умови договору, позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 195 771,36 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних (а.с. 18-24).

В п.2.2.5 договору сторони встановили обов`язок Покупця щодо сплати отриманого товару на протязі 30-ти календарних днів з моменту його фактичного отримання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в сумі 195 771,36 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення вартості отриманого товару, на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строку оплати повної ціни кожної окремої партії товару, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесення готівки до каси Продавця в розмірі повної ціни кожної окремої партії товару (п.6.1. Договору).

Тобто, як вбачається із умов вказаного вище пункту договору, сторонами реалізовано передбачене законодавством право визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання (стаття 232 ГПК України).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що позовна давність в 10 (десять) років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за цим договором, в тому числі про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, здійсненого окремо по кожній видатковій накладній, сума пені за загальний період прострочення з 17.04.2019 по 18.12.2019 складає 41 221,56 грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені у сумі 41 221,56 грн. за період з 17.04.2019 по 18.12.2019 із заборгованості 195 771,36 грн. встановлено, що розрахунок здійснений без урахування вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку для виконання зобов`язання.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 17.04.2019 по 18.12.2019 в сумі 40 942,78 грн.

В п. 6.2. сторони встановили, що за прострочення Покупцем понад 30 днів оплати повної ціни кожної окремої партії товару за цим Договором, на користь Продавця додатково стягується штраф у розмірі 30 % від простроченої частини повної ціни партії товару.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 30 % від простроченої частини повної ціни партії товару у сумі 58 731,41 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, прострочення в оплаті товару мало місце понад 30 днів, розрахунок штрафу відповідає вимогам договору, та не містить арифметичних помилок, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо його стягнення, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є і вимоги позивача, щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 4 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Відповідно до пункту 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що у разі несплати Покупцем повної ціни кожної окремої партії товару в розмірі та в строк, передбачений п.2.2.5. цього Договору, на користь Продавця підлягають нарахуванню та сплаті Покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни кожної окремої партії товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня його фактичної оплати.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 694, 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, здійсненого окремо по кожній видатковій накладній, сума процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 18.03.2019 по 18.12.2019 складає 35 063,14 грн.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 18.03.2019 по 18.12.2019 у сумі 35 063,14 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, який здійснено окремо по кожній видатковій накладній, останнім заявлено до стягнення інфляцію грошових коштів за загальний період прострочення з травня 2019 по грудень 2019 в сумі 1 492,52 грн.

Із розрахунку інфляції грошових коштів вбачається, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення за видатковими накладними №№ Е1-00000484, Е1-00000485 та Е1-00000514, оскільки останнім не враховано положення пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з травня 2019 по грудень 2019 в сумі 1 057,50 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 17.04.2019 по 18.12.2019 в сумі 3 724,86 грн., задоволенню не підлягають, з огляду на те, що одночасне стягнення процентів, передбачених статтею 536 ЦК, виключає застосування статті 625 ЦК у тому випадку, коли норми статті 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця, як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Така вказівка, зокрема, міститься у частині 3 статті 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), частині 5 статті 694 у разі прострочення покупцем оплати товару), частині 2 статті 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК.

Вказане вище узгоджується із положеннями, викладеними в листі Верховного суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» .

Так, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-яків дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, відповідачем надано не було.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

Керуючись статтями 526, 536, 610, 611, 625, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 30699186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 1-А; код ЄДРПОУ 251882233) 195 771,36 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 36 коп.) основного боргу, 40 942,78 грн. (сорок тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 78 коп.) пені, 58 731,41 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять одна гривня 41 коп. ) штрафу, 35 063,14 грн. (тридцять п`ять тисяч шістдесят три гривні 14 коп.) проценти за користування чужими грошовими коштами, 1 057,50 грн. (одна тисяча п`ятдесят сім гривень 50 коп.) інфляції грошових коштів, 4 973,49 грн. (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три гривні 49 коп. ) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 16.03.2020

Суддя І.Ф. Мельниченко