Рішення

від 05.03.2020 по справі 904/4650/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020м. ДніпроСправа № 904/4650/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО", м.Харків

до Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ", м. Кам`янське

про стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних в сумі 20 731,92 грн.

та

за зустрічним позовом Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ", м. Кам`янське

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО", м. Харків

про стягнення заборгованості у розмірі 70 839,60 грн.

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Боговенко С.Ю.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про стягнення збитків у розмірі 4 631,48 грн.-3 % річних, 16 100,44 грн., - інфляційних збитків, 1921,00 грн.- сума сплаченого судового збору, 6600,00 грн.-витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на розробку робочого проекту №697/17-22 від 06.07.2017 в частині своєчасної та повної оплати за роботи виконані за актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 05.03.2018 у розмірі 4631,48 грн. - 3 % річних, 16 100,44 грн. - інфляційних збитків, 1921,00 грн. - сума сплаченого судового збору, 6600,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

05.11.2019 АТ "ДніпроАЗОТ" подано відзив на первісний позов в якому повідомляє суд, що беручи до уваги те, що АТ ДНІПРОАЗОТ було добровільно виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2019 по справі № 904/5700/18. Відповідач заперечує проти позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних її розмірі - 4631,-18 гри. та інфляційного збільшення в розмірі 16 100,44 гри., оскільки такі вимоги не засновані ані на нормах чинного законодавства, ані на умовах Договору, отже с неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

05.11.2019 АТ "ДніпроАЗОТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором на розробку робочого проекту №697/17-22 від 06.07.2017 у розмірі 70 839,60 грн. з яких: 6 439,96 грн. - штраф за прострочення виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів, згідно п.6.6 Договору; 64 399,64 грн. - штраф за порушення передбаченого п.10.13 Договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 05.03.2018, згідно п.6.22 Договору та 1921 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору щодо розробки робочого проекту №697/17-22 від 06.07.2017 в частині порушення строків на виконання робіт, а також недотриманням відповідачем строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 05.03.2018.

Ухвалою суду від 07.11.2019. суд вирішив розглядати справу №904/4650/19 в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28.11.2019.

Ухвалою суду від 11.11.2019 зустрічний позов Товариства з обмеженою АТ "ДніпроАЗОТ" прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 28.11.2019 підготовче засідання відкладено на 18.12.2019.

10.12.2019 ТОВ "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" надано відповідь на відзив на первісний позов у якому зазначив, що відповідач АТ ДНІПРОАЗОТ несвоєчасно виконав свій обов`язок з оплати вартості послуг за договором на розробку робочого проекту за № 697/17-22 від 20.07.2017, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 321998,22 грн. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року по справі № 904/5700/ 18, яке набрало законної сили та є преюдиціальними у цій справі, відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2019 ТОВ "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" надано на відзив на зустрічний позов у якому зазначив, що Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 по справі № 922/402/19 вже було досліджено межі відповідальності ТОВ НДПП УКРФЕРРО та стягнуто з останнього пеню у розмірі 42503,77грн., а в задовленні вимоги про стягнення штрафу відмовлено з посиланням на те, що до відповідача слід застосовувати саме спеціальну відповідальність у вигляді пені, а не у вигляді штрафу. Щодо стягнення штрафу в розмірі 64399,64 грн. зазначає те, що відповідальність за порушення строків надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 05.03.2018 вже розглядалась судом у справі 922/402/19, тому заявлені вимоги вважає необґрунтованими.

Ухвалою суду від 18.12.2019 розгляд справи відкладено на 28.01.2020р. та продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів

18.12.2019р. АТ "ДніпроАЗОТ" подано відповідь на відзив на зустрічний позов в якому зазначив, що штраф за порушення строку виконання робіт у відповідності до п. 6.6 Договору та штраф за порушення встановленого Договором строку надання податкової накладної № 1 від 05.03.2018 у відповідності до п. 6.22 Договору не заявлялися до стягнення Позивачем та не були предметом розгляду у межах справи № 922/402,49, а тому доводи відповідача про висновки господарського суду Харківської області (викладені у рішенні від 10.06.2019) у справі № 922/402/19 щодо того, що за дані порушення необхідно застосовувати саме спеціальну відповідальність у вигляді пені, а не у вигляді штрафу, не відповідають дійсності та є перекручуванням фактів з метою введення суду в оману щодо дійсних обставин справи.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України 05.03.2020 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот", (назва якого в подальшому була змінена на Акціонерне товариство "Дніпроазот") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" 06.07.2017 укладено договір № 697/17-22 на розробку робочого проекту з протоколом розбіжностей від 17.07.2017(а.с.80-82 том 1).

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов`язання розробивши проекту документацію згідно обсягів та переліку, зазначених у договорі, додатках до нього, про що сторонами був оформлений та підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 05.03.2018 (а.с. 103 том 1) на суму 321 998,22 грн. Зазначений Акт підписано без будь-яких зауважень щодо якості або обсягу виконаних робіт, що свідчить про прийняття замовником виконаних проектних робіт.

Проектні роботи були передані замовнику не лише електронною поштою - супровідним листом позивача № А1-5000-Є від 28.12.2017 (скан відправки електронною поштою від 28.12.2017), а й засобами поштового зв`язку ДП "Укрпошта" 01.11.2017 (супровідний лист № А1-4958 від 01.11.2017), 21.12.2017 (супровідний лист №А1-4093 від 20.12.2017).

Також на виконання умов п. 3.2 договору виконавцем замовнику було надано документи: рахунок на оплату (направлено електронною поштою 19.03.2018 - скан електронної поштової скриньки 19.03.2018), пакет документів, передбачених п. 10.20 договору (направлено ще на стадії перемовин електронною поштою 26.06.2017 згідно листа відповідача - 019/1-40 від 26.06.2017), накладні з кресленнями проектних робіт (накладні № 697 від 23.10.2017, № 697-2 від 01.11.2017, № 697-3 від 08.11.2017, № 697-4 від 11.11.2017, № 697-5 від 07.12.2017, № 697-7 від 26.02.2018), вказані обставини вже встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року у справі № 904/5700/18.

Таким чином, сума заборгованості ПАТ ДНІПРОАЗОТ перед ТОВ НДПП УКРФЕРРО за договором № 697/17-22 та підписаним Актом виконаних робіт до договору становила 321998,22 грн..

У зв`язку із порушенням ПАТ ДНІПРОАЗОТ своїх зобов`язань за Договором в частині оплати, 12 грудня 2018 року ТОВ НДПП УКРФЕРРО було змушено звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року по справі № 904/5700/18 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ НДПП УКРФЕРРО та стягнуто з ПАТ ДНІПРОАЗОТ 321 998,22 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 637,17 грн. 3% річних, 9 360,08 грн. інфляційних втрат за період з 05.05.2018 по 03.12.2019 р..

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 травня 2019 року по справі № 904/5700/18 апеляційну скаргу ПАТ ДНІПРОАЗОТ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року без змін.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

28 травня 2019 року ПАТ ДНІПРОАЗОТ несвоєчасно перерахорвано на користь ТОВ НДПП УКРФЕРРО 321 998,22 грн. заборгованості за виконані роботи, 5637,17 грн. 3% річних, 9360,08 грн. інфляційних втрат, що підтверджується платіжним дорученням № 3344 від 28.05.2019.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" збитків у розмірі 4 631,48 грн.-3 % річних, 16 100,44 грн., - інфляційних збитків, 1921,00 грн.- суми сплаченого судового збору, 6600,00 грн.-витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2.2 договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 22.12.2017 р., передбачено що Виконавенць зобов`язується виконати роботи протягом 95 календарних днів від дати укладення сторонами договору та передати Замовнику результат виконання робіт у повному обсязі, передбаченому п.1.4 Договору (а.с.39).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору надати супровідним листом виконавцю вихідні дані відповідно до завдання на розробку робочого проекту (Додаток № 6 до договору).

Відповідно до п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди №2 оплата за роботи, виконані виконавцем за договором, здійснюється замовником по факту виконання робіт, передбачених договором, і підписання замовником наданого виконавцем Акту здачі-приймання виконаних робіт, протягом 60 календарних днів від дати підписання замовником Акту здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше надання виконавцем замовнику рахунку та всіх документів, які підлягають передаванню замовнику в обов`язковому порядку відповідно до умов договору та/або вимог чинного законодавства. У разі неотримання замовником від виконавця необхідних документів, строк оплати продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

Згідно з частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенням Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були виконані роботи та передані замовнику. Слід зауважити, що будь-які претензії та зауваження щодо якості, обсягів та строків виконання вказаних робіт замовником не було висловлено. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Доказів своєчасної оплати заборгованості замовник не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності належним чином оформленого рахунку на оплату робіт за договором та внаслідок чого у відповідача не виникло прострочене зобов`язання по оплаті робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 10.16 договору передбачено, що податкові накладні, рахунки та інші документи, які складаються у зв`язку з цим договором, повинні бути викладені українською мовою (крім додатків №№ 1, 2, 3, 4 до договору, які складаються російською мовою), складені за формою та з дотриманням вимог, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, з урахуванням правил та звичаїв ділового обороту. Замовник має право вимагати від виконавця належного оформлення документів, пов`язаних з цим договором, та не приймати їх, якщо надані чи складені виконавцем документи не відповідають умовам договору та/або вимогам чинного законодавства України.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою програми Законодавство щодо заявлених до стягнення сум грошових коштів, суд погоджується із заявленою вимогою про стягнення 3 % річних за період з 04 грудня 2018 року по 27 травня 2019 року у розмірі 4 631,48 грн., а отже дана вимога підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про інфляційних збитків у розмірі 16 100,44 грн., то судом здійснено перерахунок за допомогою програми Законодавство та сума інфляційних збитків за період з січня 2019 по травень 2019 року за розрахунками суду склала 13417,11 грн. Таким чином заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню. В решті суми по стягненню інфляційних збитків необхідно відмовити.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Між адвокатом Фадєєвим О.П. (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" (далі - клієнт) було укладено Договір №36/19 від 24.09.2019 про надання професійної правничої допомоги (правової) допомоги (послуг) відповідно до п. 2.1 якого адвокат зобов`язався здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої (правової) допомоги (послуги) клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором.

Згідно з п.4.5 договору за надання правової допомоги, оплата винагороди (гонорару) адвокату та компенсація витрат адвоката за надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) та актів компенсації витрат адвоката для надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) протягом 60 календарних днів з дня підписання відповідного акту.

Згідно з Актом приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №1 від 26.09.2019 загальна вартість послуг становить 6600,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності всі наявні у справі докази, суд вирішив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6600 грн..

Підсумовуючи наведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо зустрічного позову слід зазначити про наступне.

Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ДНІПРОАЗОТ , яке є правонаступником ПАТ ДНІПРОАЗОТ відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 26.04.2018, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ТА ПРОЕКТНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРФЕРРО було укладено договір на розробку робочого проекту № 697/17-22 від 06.07.2017.

Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач доручив, а Відповідач зобов`язався виконати роботи з розробки робочого проекту Реконструкція будівлі виробничої з побутовими приміщеннями (корпус 1406) під дільницю фасування і відвантаження карбаміду потужністю 50т/годину.

Згідно з п. 1.4 Договору результатом виконання робіт, який Відповідач надає Позивач. за цим Договором є: робочий проект, розроблений відповідно до вимог ДБН А.2,2-2-2014.

У відповідності до п. 2.2 Договору Відповідач зобов`язався виконати роботи протягом 95 календарних днів від дати укладання Сторонами Договору та передати Позивачу результат виконання робіт у повному обсязі, передбаченому п. 1.4 Договору.

Згідно п. 6.6 Договору за прострочення виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Відповідач додатково до пені і не виключаючи її сплачує Позивачу штраф у розмірі 2% загальної вартості робіт за Договором.

Розмір штрафу за прострочення Відповідачем виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, згідно п, 6.6 Договору, складає 6 439.96 грн., який підлягає до стягнення та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 10.13 Договору Відповідач зобов`язався протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов`язань * ПДВ за операціями, то здійснені за цим Договором, скласти та надати Замовнику податкову накладну з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших норм законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач стверджує, що Відповідач порушив передбачений п. 10.13 Договору строк надання податкової накладної № 1 від 05.03.2018.

Пунктом 6.22. Договору передбачено, що за кожний випадок допущення Відповідачем будь-якого з порушень, передбачених, зокрема, п. 10.13 Договору, а також у разі неподання або несвоєчасного падання податкових накладних чи подання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим Договором чи законодавством України та/або не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 20% загальної суми Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, податкова накладна була зареєстрована відповідачем 28.03.2018 року замість 09.03.2018 р..

Розмір штрафу за порушення Відповідачем передбаченого п. 10.13 Договору строку надання зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1 від 05.03.2018, згідно п. 6.22 Договору, складає 64 399,64 грн. (321 998,22 * 20%).

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача штрафні санкції за порушення умов Договору у загальному розмірі 70 839,60 грн., а саме:

- штраф за прострочення Відповідачем виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, згідно п. 6.6 Договору у розмірі 6 439,96 грн;;

- штраф за порушення Відповідачем передбаченого п. 10.13 Договору строку надання зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1 від 05.03.2018, згідно п. 6.22 Договору у розмірі 64 399,64 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 по справі № 922/402/19 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство Укрферро" (61072, м.Харків, пр.Науки, буд. 43 А, кв.1, код 33605373) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.С.Х.Горобця, буд.1, код 05761620) 42 503,77грн. пені за порушення відповідачем строку виконання робіт згідно п.6.5 договору, 5 975,97грн. пені за порушення відповідачем передбаченого п.10.13 договору строку надання зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних накладної №1 від 05.03.2018 згідно п.6.23 договору, а також 727,20 грн. судового збору.

З доводами відповідача про зустрічному позову про те, що поданням зустрічної позовної заяви АТ Дніпроазот намагається повторно стягнути з відповідача ТОВ НДПП Укрферро суму штрафу за порушення строків виконання робіт за умови, що рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 по справи №922/402/19 визначено обсяг і межі відповідальності ТОВ НДПП Укрферро за такий вид порушення господарського зобов`язання, а саме стягнення з останнього пені у розмірі 42503,77 грн. не можно погодитись, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Коституції України, оскільки згідно з ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про що зазначив у постанові від 09.02.2018 р. у справі 911/2813/17.

Як зазначено вище, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ТОВ НДПП Укрферро суму штрафу за порушення Відповідачем передбаченого п. 10.13 Договору строку надання зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1 від 05.03.2018, згідно п. 6.22 Договору, у розмірі 64 399,64 грн. Дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки стягнення даної суми вже було предметом розгляду Господарським судом Харківської області у справі №922/402/19 та таким діям відповідача надано належну правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань с підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у краї йому розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.10 Договору позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), передбачених, зокрема, н.б.б. п. 6.22 Договору, встановлюється Сторонами такою, що дорівнює тривалості загальної позовної давності. Нарахування штрафних санкцій (неустойки. штрафу, пені), передбачених, зокрема. п.6.6, п. 6.22 Договору, не припиняється через 6 (шість) місяців від дня. коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

В основі принципу юридичної визначеності лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення . Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає 174,64 грн. витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.С.Х.Горобця, буд.1, код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство Укрферро" (61072, м.Харків, пр.Науки, буд. 43 А, кв.1, код 33605373) 3 % річних у розмірі 4 631,48 грн., інфляційні збитки у розмірі 13417,11 грн., 6600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 1672,36 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

За зустрічним позовом позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство Укрферро" (61072, м.Харків, пр.Науки, буд. 43 А, кв.1, код 33605373) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.С.Х.Горобця, буд.1, код 05761620) 6 439,96 грн. штрафу за за прострочення виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, згідно п. 6.6 Договору, а також 174,64 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.03.2020

Суддя С.П. Панна