Рішення

від 13.03.2020 по справі 910/247/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2020Справа № 910/247/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомІнституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мааяан" простягнення 22 182 грн 24 коп. Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мааяан" про стягнення 22 182 грн 24 коп. заборгованості за договором від 01.05.2019 № 1718/А, в тому числі: 19 068 грн 23 коп. основного боргу, 2 824 грн 99 коп. пені, 242 грн 33 коп. 3 % річних та 46 грн 69 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору від 01.05.2019 № 1718/А належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість з орендної плати, вартості спожитих комунальних послуг, податку на землю, обслуговування ліфтів та вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень у розмірі 19 068 грн 23 коп. Крім того у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позивачем нараховано 2 824 грн 99 коп. пені, 242 грн 33 коп. 3 % річних та 46 грн 69 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/247/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01030 53391897, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Левандовська, 3 В, м. Київ, 01010), було направлено ухвалу від 10.01.2020, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дата довідки ф.20: 15.02.2020.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 вручена відповідачу 15.02.2020.

Станом на 13.03.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 10.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.05.2019 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мааяан" (орендар за договором) укладено договір № 1718/А (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (далі - майно): корпус № 8 реєстровий номер 05416923.137.АААДЖЕ176, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 18, поверх 6, кімната 631, загальною площею 35,30 кв. м, приведеною площею - 53,66 кв. м, вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 28.02.2019 - 289460 грн, 1 кв. м - 8200 грн (без ПДВ).

Відповідно до пункту 1.5. договору орендар здійснює відшкодування комунальних, інженерних, господарських послуг, земельного податку, оплачених, наданих орендодавцем, відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) за результатами конкурсу на право оренди майна, становить за базовий місяць розрахунку березень 2019 року при 18 % орендній ставці під офіс в грн: з 1 кв. м - 124,11 грн; за все приміщення - 4380,97 грн; ПДВ - 876,19; разом до сплати за місяць - 5257,16 грн. розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

- відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ);

- відшкодування земельного податку (додаток № 2);

- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (додаток № 3);

- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (додаток № 4).

Відповідно до пункту 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1. договору здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці. Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п. 3.1. договору до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим згідно одержаних рахунків. Якщо орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості. Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1.

Цей договір діє з 01.05.2019 по 31.12.2019 включно (пункт 10.1. договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди від 01.05.2019 № 1718/А, 01.05.2019 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування корпус № 8 за адресою: вул. Федорова, 18, загальною площею 35,3 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме за травень 2019 року: від 31.05.2019 № 36462-1408 на суму 5 346 грн 90 коп. за оренду нерухомого майна, від 31.05.2019 № 36461-1408 на суму 460 грн 78 коп. - відшкодування спожитих комунальних послуг (електропостачання та водопостачання), від 31.05.2019 № 36463-1408 на суму 186 грн 07 коп. - відшкодування земельного податку, від 31.05.2019 № 36460-1408 на суму 84 грн 91 коп. - відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів, від 31.05.2019 № 36466-1408 на суму 519 грн 43 коп. - інженерне та господарське забезпечення приміщення; за червень 2019 року: від 30.06.2019 № 36462-1408 на суму 5 320 грн 17 коп. за оренду нерухомого майна, від 30.06.2019 № 36461-1408 на суму 485 грн 94 коп. - відшкодування спожитих комунальних послуг (електропостачання та водопостачання), від 30.06.2019 № 36463-1408 на суму 186 грн 07 коп. - відшкодування земельного податку, від 30.06.2019 № 36460-1408 на суму 84 грн 91 коп. - відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів, від 30.06.2019 № 36466-1408 на суму 519 грн 43 коп. - інженерне та господарське забезпечення приміщення; за липень 2019 року: від 31.07.2019 № 36462-1408 на суму 5 288 грн 25 коп. за оренду нерухомого майна, від 31.07.2019 № 36461-1408 на суму 585 грн 37 коп. - відшкодування спожитих комунальних послуг (електропостачання та водопостачання), від 31.07.2019 № 36463-1408 на суму 186 грн 07 коп. - відшкодування земельного податку, від 31.07.2019 № 36460-1408 на суму 84 грн 91 коп. - відшкодування вартості послуг за обслуговування ліфтів, від 31.07.2019 № 36466-1408 на суму 519 грн 43 коп. - інженерне та господарське забезпечення приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив заборгованість за договором оренди від 01.05.2019 № 1718/А, а саме відшкодував земельний податок у розмірі 186 грн 07 коп., відшкодував послуги з обслуговування ліфтів у розмірі 84 грн 91 коп. та оплатив послуги з інженерного і господарського забезпечення приміщень у розмірі 519 грн 43 коп. за травень 2019 року, що підтверджується випискою за 20.08.2019 по рахунку позивача.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди від 01.05.2019 № 1718/А та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, відшкодування спожитих комунальних послуг, земельного податку, вартості послуг за обслуговування ліфтів та послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщення, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 19 068 грн 23 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів, відшкодування спожитих комунальних послуг, земельного податку, вартості послуг за обслуговування ліфтів та послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщення на суму 19 068 грн 23 коп. за період з травня по липень 2019 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів, відшкодування спожитих комунальних послуг, земельного податку, вартості послуг за обслуговування ліфтів та послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщення за договором оренди від 01.05.2019 № 1718/А та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на суму 19 068 грн 23 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 824 грн 99 коп. пені, 242 грн 33 коп. 3 % річних та 46 грн 69 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 21.06.2019 по 24.12.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 3.5., 3.6. договору визначено, що орендна плата та інші платежі згідно п. 3.1., перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених п.п. 3.3., 3.4., 3.5. договору не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пунктів 3.5., 3.6. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при здійсненні розрахунку пені, зокрема, за період з 13.12.2019 по 24.12.2019 розмір пені становить 169 грн 26 коп., а не 389 грн 84 коп. як зазначено позивачем в розрахунку.

Таким чином, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 604 грн 41 коп.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором оренди від 01.05.2019 № 1718/А, вимоги позивача про стягнення з відповідача 242 грн 33 коп. 3 % річних та 46 грн 69 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 824 грн 99 коп. пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 2 604 грн 41 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мааяан" (вул. Левандовська, 3В, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 42558303) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (вул. Казимира Малевича, 11, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 05416923) заборгованість у розмірі 19 068 (дев`ятнадцять тисяч шістдесят вісім) грн 23 коп., 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн 41 коп. пені, 242 (двісті сорок дві) грн 33 коп. 3 % річних, 46 (сорок шість) грн 69 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 901 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн 90 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 220 грн 58 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька