Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/18513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/18513/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Колківське лісове господарство"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Полісся"

про стягнення 34 815,57 грн

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Колківське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Полісся" про стягнення 34 815,57 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини №2244/2244/л/2016 від 13.09.2016 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01030 53433158 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.12.2019 року, а саме: 03134, м. Київ, вулиця Миру, будинок 3.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 28.12.2019 р. повернута до суду у зв`язку з: інші причини (адресат відсутній) .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/18513/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

13.09.2016 року між державним підприємством "Колківське лісове господарство" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Полісся" (покупець) укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини №2244/2244/л/2016, відповідно до умов якого за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2016 року, який відбувся 13.09.2016р., продавець передає у власність на умовах франко-верхній склад продавця необроблену деревину (надалі - товар), за номерами лотів, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п.1.3 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акту його приймання - передачі.

Загальна сума договору 77 000,00 грн. з врахуванням ПДВ (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється згідно з щомісячним подекадним графіком поставок, який є невід`ємною частиною даного договору, на умовах франко - (нижній/проміжний/верхній) склад продавця (додаток№1).

Додатком №1 до Ддговору купівлі - продажу необробленої деревини №2244/2244/л/2016 сторони передбачили графік поставки необробленої деревини.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Даний договір діє з 13 вересня 2016р. по 30 вересня 2016 р. (п.п.11.1, 11.2 договору).

Відповідно до п.11.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення під час дії цього договору.

Згідно з п.5.3 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної.

В позовній заяві зазначено, що державне підприємство Колківське лісове господарство добросовісно виконував зобов`язання згідно умов договору, шляхом здійснення поставок товару покупцю, що підтверджується відповідними ТТН, а саме: ТТН серії ВЛА №460423 від 30.09.2016 на суму 6504,89 грн.; ТТН серії ВЛБ №310418 від 07.10.2016 на суму 7318,01 грн.; ТТН серії ВЛВ №290123 від 10.10.2016 на суму 9595,64 грн.; ТТН серії ВЛВ №290298 від 01.12.2016 на суму 3903,08 грн.; ТТН серії ВЛА №472284 від 06.12.2016 на суму 12777,22 грн.; ТТН серії ВЛБ №821036 від 09.12.2016 на суму 3395,66 грн.; ТТН серії ВЛА №492333 від 15.12.2016 на суму 17456,59 грн.; ТТН серії ВЛВ №290317 від 15.12.2016 на суму 2897,48 грн.; ТТН серії ВЛБ №821120 від 13.01.2017 на суму 2393,98 грн.;

Тобто, позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов`язань у період з 13.09.2016р. по 13.01.2017р. було поставлено відповідачу товару на загальну суму - 66 242,55 грн.

Продавцем по договору - державним підприємством Колківське лісове господарство на кожну партію товару було сформовано та виставлено відповідні рахунки-фактури: №30/09/16 від 30.09.2016 на суму 6504,89 грн.; №07/10/16 від 07.10.2016 на суму 7318,01 грн.; №10/10/16 від 10.10.2016 на суму 9595,64 грн.; №01/12/16від 01.12.2016 на суму 3903,08 грн.; №06/12/16 від 06.12.2016 на суму 12777,22 грн.; №09/12/16 від 09.12.2016 на суму 3395,66 грн.; №15/12/16 від 15.12.2016 на суму 20354,07 грн.; №13/01/17 від 13.01.2017 на суму 2393,98 грн.; №24/01/17 від 24.01.2017 на суму 12539,89 грн.; №16/03/17 від 16.03.2017на суму 8093,92 грн.

ТОВ Транс-Полісся , на виконання взятих на себе зобов`язань здійснило часткову оплату товару, та станом на 03.07.2018р., здійснено платежів на загальну суму 11 000,00 грн., згідно платіжних доручень № 34 від 25.01.2017 на суму 10 000,00 грн. та № 1239 від 03.07.2018 на суму 1 000,00 грн.;

Поряд з цим частину коштів, що надійшли згідно платіжного доручення №34 від 25.01.2017р., в сумі 1 540,13 грн., було зараховано в якості погашення заборгованості ТОВ Транс-Полісся за попередніми договірними правовідносинами, що було відомо Відповідачу.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ Транс-Полісся за договором купівлі-продажу необробленої деревини №2244/2244/л/2016 від 13.09.2016р., станом на 03.07.2018р. становила 56 782,68 грн.

В ході врегулювання спору в досудовому порядку, від ТОВ Транс-Полісся було отримано гарантійний лист щодо погашення заборгованості від 01.08.2018р.. відповідно до якого ТОВ Транс-Полісся гарантує повну оплату заборгованості в сумі 77 416,49 грн., на протязі 5 календарних місяців, а саме до 31.12.2018р.

Сума, що зазначена в гарантійному листі (77 416,49грн.), пояснюється фактом наявності на момент його складання заборгованості в ТОВ Транс-Полісся перед державним підприємством Колківське лісове господарство за договором купівлі-продажу необробленої деревини №94/94/л/2017 від 24.01.2017р., на суму 20 633,81 грн., щодо якої подано до суду окрему позовну заяву, тому в гарантійному листі зазначено суму 77 416,49 (56 782,68 за договором №2244/2244/л/2016 від 13.09.2016р., та 20 633,81 за№94/94/л/20Г від 24.01.2017).

Станом на 31.12.2018р., як зазначено позивачем, боржником - ТОВ Транс-Полісся було здійснено лише два платежі на загальну суму 25 000,00 грн. (платіжні доручення: № 1347 від 31.10.2018. на суму 15000 грн. та№ 1348 від 09.11.2018, на суму 10000 грн.).

Станом на 31.12.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 782,68 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), а саме:

- серія ВЛА в„–472284 від 06.12.2016 на суму 12 777,19 грн.;

- серія ВЛБ №821036 від 09.12.2016 на суму 3 395,66 грн.;

- серія ВЛА в„– 492333 від 15.12.2016 на суму 17 456,59 грн.;

- серія ВЛВ №290317 від 15.12.2016 на суму 2 897,48 грн.;

- серія ВЛБ №821120 від 13.01.2017 на суму 2 393,98 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Також, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки-фактури на загальну суму 66 242,56 грн., а саме: №30/09/16 від 30.09.2016 на суму 6504,89 грн.; №07/10/16 від 07.10.2016 на суму 7318,01 грн.; №10/10/16 від 10.10.2016 на суму 9595,64 грн.; №01/12/16від 01.12.2016 на суму 3903,08 грн.; №06/12/16 від 06.12.2016 на суму 12777,22 грн.; №09/12/16 від 09.12.2016 на суму 3395,66 грн.; №15/12/16 від 15.12.2016 на суму 20354,07 грн.; №13/01/17 від 13.01.2017 на суму 2393,98 грн.; №24/01/17 від 24.01.2017 на суму 12539,89 грн.; №16/03/17 від 16.03.2017на суму 8093,92 грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення (щодо перерахування коштів ТОВ Транс-Полісся позивачу), а саме:

- №1239 від 03.07.2018 року на суму 1 000,00 грн. з призначенням платежу: за баланси згідно договору,

- №1347 від 31.10.2018 року на суму 15 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за лісопродукцію згідно договору,

- №1348 від 09.11.2018 року на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за лісопродукцію згідно договору.

Судом взято до уваги твердження позивача щодо того, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2018 року становить 31 782,68 грн. та неоплаченими залишаються товарно-транспортні накладні , а саме:

- серія ВЛА в„–472284 від 06.12.2016 - (оплачена частково на суму 7 138,25 грн. платіжним дорученням №1348 від 09.11.2018 року) в розмірі 5 638,97 грн.;

- серія ВЛБ №821036 від 09.12.2016 в розмірі 3 395,66 грн.;

- серія ВЛА в„– 492333 від 15.12.2016 в розмірі 17 456,59 грн.;

- серія ВЛВ №290317 від 15.12.2016 в розмірі 2 897,48 грн.;

- серія ВЛБ №821120 від 13.01.2017 в розмірі 2 393,98 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів державному підприємству "Колківське лісове господарство" в розмірі 31 782,68 грн.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини №2244/2244/л/2016 від 13.09.2016 року у відповідача перед позивачем в сумі 31 782,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 662,42 грн., та три проценти річних в розмірі 916,90 грн. за період з 31.12.2018-17.12.2019 року та індексу інфляції в розмірі 1 453,57 грн. за період з 31.12.2018-17.12.2019 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за прострочення оплати за товар на умовах з даним договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленого товару.

Позивачем зазначено, що у зв`язку із неналежним виконанням умов договору стосовно оплати товару ТОВ Транс-Поліс повинне сплатити штраф у розмірі 1% від партії поставленої продукції, а саме 1% від 66 242,55 грн. (оскільки остання ТТН датується 13.01.2017 року, а перший платіж на виконання договору здійснено 25.01.2017 року, тобто за жодною з ТТН оплата не була проведена належним чином).

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.8.3 договору купівлі - продажу необробленої деревини №2244/2244/л/2016 від 13.09.2016 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1% штрафу у розмірі 662,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 916,90 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Розрахунок індексу інфляції:

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Січень 2019 - Листопад 2019 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 100.7 100.1 104.26 31 782,68 33 136.62 1 353,94 Таким чином, загальний розмір індексу інфляції за перерахунком суду становить 1 353,94 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 99 63 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Полісся" (03134, м. Київ, вулиця Миру, будинок 3 ідентифікаційний код - 39540631) на користь державного підприємства "Колківське лісове господарство" (44661, Волинська обл., Маневицький район, селище міського типу Колки, вулиця Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код - 00991597) основний борг в розмірі 31 782 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 68 коп., штраф в розмірі 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 42 коп., три проценти річних в розмірі 916 (дев`ятсот шістнадцять) грн. 90 грн., індекс інфляції в розмірі 1 353 (одна тисяча триста п`ятдесят три) грн. 94 коп. та 1 915 (одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 43 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий