Рішення

від 12.03.2020 по справі 912/351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 912/351/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участі секретаря судового засідання Кравченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/351/20

за позовом Комунального підприємства "Тульчинська дирекція кіновідеомереж районного відділу культури", 23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Леонтовича, 56

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД", 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 61А/101

про стягнення 139 036,00 грн

Представники учасників судового процесу:

від позивача - керівник Плаксій М.А., згідно Витягу з ЄДР;

від позивача - Максименко Я.В., довіреність від 20.01.2020;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Тульчинська дирекція кіновідеомереж районного відділу культури" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД" про стягнення з останнього на користь позивача суму збитків у розмірі 139 036,00 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов п.п. 3.4 Договору в частині несвоєчасного виконання зобов`язання за актами прийому-передачі, а саме відсутності у визначені строки розрахунку за відвантажену сировину.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.9 ст 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.Процесуальні питання, вирішені судом.

Ухвалою від 31.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/351/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначено на 25.02.2020 о 10:00, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 25.02.2020 задоволено заяву позивача про відкладення розгляду справи від 21.02.2020. Відкладено судове засідання у справі № 912/351/20 на 12.03.2020 о 11:00 год.

У судовому засіданні 12.03.2020 був присутній представник позивача.

Відповідач участі повноважного представника не забезпечив.

Поштовий конверт з ухвалою суду від 25.02.2020, направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД", що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 61А/101) повернуто органом поштового зв`язку.

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме, про що докладніше зазначено нижче, і на таку адресу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.01.2020 та ухвалу про відкладення розгляду справи від 25.02.2020.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також суд бере до уваги, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Господарським судом здійснювались спроби повідомити відповідача про час та місце судового засідання засобами телефонного зв`язку, що підтверджується відповідною телефонограмою № 3367 від 11.03.2020.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідачів про місце, дату та час судового засідання.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 12.03.2020 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 12.03.2020 судом з`ясовано обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та досліджено докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

3.Заяви та клопотання.

21.02.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована тим, що у зв`язку з участю представника Комунального підприємства "Тульчинська дирекція кіновідеомереж районного відділу культури" в судовому засіданні в Господарському суді Вінницької області у вказану дату, останній просить відкласти розгляд справи № 912/351/20.

На підтвердження вказаних обставин до заяви додано Витяг з протоколу судового засідання від 05.02.2020 по справі 902/406/16.

4. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать: встановлення правових підстав для виникнення зобов`язання, наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків, наявність факту невиконання відповідачем умов збов`язання, доведеність суми боргу.

5. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог надано наступні письмові докази: Копію Книги обліку ТМЦ за січень - червень 2018 року (а.с.6-13), копію Претензії про порушення умов договору № 11 від 30.09.2019 та докази направлення відповідачу (а.с.14-15), копію листа-претензії № 1 від 18.06.2019 (а.с.16), копію Акту прийому-передачі автомобіля УАЗ-469 №5 від 27.10.2018 (а.с.17), копію Акту прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходилась в селах Тульчинського району Вінницької області та рахуються на балансі КП "Тульчинської дирекції кіоновідеомереж районного відділу культури" №4 від 26.10.2018 (а.с.18), копію Акту прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходилась в селах Тульчинського району Вінницької області та а в кінотератрі м. Тульчина і рахуються на балансі КП "Тульчинської дирекції кіоновідеомереж районного відділу культури" №3 від 01.08.2018 (а.с.19-20), копію Акту прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходилась на складі КП "Тульчинської дирекції кіоновідеомереж районного відділу культури" №1 від 11.06.2018 (а.с.21-22), копія Договору про надання послуг від 11.06.2018 (а.с.23-25), копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-піприємців та громадських формувань (а.с.26).

6. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

11.06.2018 між КП "Тульчинська дирекція кіоновідеомереж районного відділу культури" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД" укладено Договір про надання послуг, відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з утилізації списаного комп`ютерного, офісного та периферійного обладнання, матеріалів, лому і відходів радіоелектронного лому (далі-сировина), що містять дорогоцінні метали (далі ДМ).

Згідно п.1.2. Договору, передача списаного комп`ютерного та іншого обладнання (сировини) від замовника до виконавця здійснюється за актом приймання-передачі.

Пунктом 2.1. Договору, визначено, що замовник зобов`язаний підготувати акт прийому-передачі з переліком сировини (Додаток №1); передати сировину виконавцю згідно акту прийому-передачі.

За положеннями п.2.3. Договору виконавець зобов`язаний переробити сировину і надати замовнику акти (паспорти на партію) по вмісту ДМ, кольорових та чорних металів не пізніше 2-х місяців з моменту надходження сировини. При неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це замовника.

Відповідно до п.3.1. Договору, загальна сума договору визначається на підставі фактичної кількості ДМ, кольорових і чорних металів, полімерів, що містяться у сировині.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що розрахунок за здану сировину здійснюється не пізніше 3-х місяців з моменту відвантаження сировини виконавцю.

Строк дії договору передбачено п.8.1., де зазначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний повноважними представникам сторін та скріплений печатками.

З дотриманням договірних умов, згідно Актів прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходились в селах Тульчинського району Вінницької області та рахувалися на балансі позивача, відповідачу було передано на утилізацію апаратуру, обладнання та інше майно, зокрема на підставі наступний актів прийому-передачі:

- Акту прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходилась на складі КП "Тульчинської дирекції кіоновідеомереж районного відділу культури" №1 від 11.06.2018 року - загальною вартістю 42 256,00 грн;

- Акту прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходились в селах Тульчинського району Вінницької області та в кінотератрі м. Тульчина і рахуються на балансі КП "Тульчинської дирекції кіоновідеомереж районного відділу культури" №3 від 01.08.2018 року - загальною вартістю 75 460,00 грн;

- Акту прийому-передачі кіноапаратури та інших матеріальних цінностей, що знаходились в селах Тульчинського району Вінницької області та рахуються на балансі КП "Тульчинської дирекції кіоновідеомереж районного відділу культури" № 4 від 26.10.2018 року - загальною вартістю 18 610,00 грн;

- Акту прийому-передачі автомобіля УАЗ-469 № 5 від 27.10.2018 року - загальною вартістю 2 710,00 грн.

За вищевказаними актами приймання-передачі відповідачу було передано майно загальною вартістю 139 036,00 грн.

Вказані акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно п.2.3. Договору, відповідач зобов`язаний переробити та надати позивачу акти (паспорти на партію) по вмісту дорогоцінних металів, кольорових та чорних металів не пізніше 2-х місяців з моменту надходження сировини.

Згідно п.3.4. Договору розрахунок за здану сировину здійснюється не пізніше трьох місяців з моменту відвантаження сировини виконавцю.

Тобто, згідно Акту прийому-передачі від 27.10.2018, граничний строк виконання відповідачем зобов`язанання сплив 27.01.2019 року.

Однак, відповідач, отримавши сировину, жодних дій спрямованих на виконання Договору про надання послуг від 11.06.2018 року не вчинив.

18.07.2019 позивач, з метою спонукання відповідача виконати умови Договору про надання послуг від 11.06.2018 року направив останньому лист-претензію № 1, у якому просив повідомити з якої причини відповідачем не виконані умови Договору, а саме: абз.4 п.2.3. та п.3.4. Однак вказаний лист, повернуто органом поштового зв`язку (а.с.15).

30.09.2019 позивачем повторно надіслано відповідачу Претензію про порушення умов договору № 11, яка за твердженням позивача була вручена відповідачу уповноваженою особою органу поштового зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповіді на претензії позивача відповідачем не надано, доказів виконання/причин неможливості виконання умов укладеного договору та належного підтвердження відповідних обставин відповідачем не наведено.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 139 036,00 грн суду не надано.

Отже, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов`язання за договором у розмірі 139 036,00 грн, докази оплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.

7. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосуванням.

За нормою ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно положень ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно положень ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто.

За змістом частини 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

За положеннями ч.1,2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За положеннями ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1,3 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи наведене, з огляду на підтвердження заявленої позивачем суми збитків у розмірі 139 036,00 грн наданими суду актами приймання-передачі майна з визначенням його вартості, які підписані сторонами без заперечень, також враховуючи, що відповідачем не виконано зобов`язання у встановлений Договором від 11.06.2018 строк, що безумовно доводить вину останнього, враховуючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесенням позивачем втрат у розмірі 139 036,00 грн, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

8. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Обов`язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття вірогідності доказів. Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні у матеріалах справи письмові докази подані позивачем, господарський суд вважає останні належними, допустимими, достовірними та вірогідними, оскільки відповідачем не подано інших письмових доказів задля заперечення вимог позивача.

9. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Викладена у п.6 рішення суду.

10. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Господарським судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД" в порушення умов Договору про надання послуг від 11.06.2018, а саме абзацу 4 п.2.3. та п.3.4, не перероблено сировину та не надано паспорти по вмісту ДМ, кольорових та чорних металів, а також не проведено з КП "Тульчинська дирекція кіоновідеомереж районного відділу культури" розрахунків за здану останнім сировину.

Вищевказані дії відповідача призвели до порушень прав та інтересів позивача, саме на виконання зобов`язання належним чином, та завдання позивачу збитків у розмірі 139 036,00 грн.

11. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Зазначені обставини у справі відсутні.

12. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору.

З огляду на викладене, суд оцінивши подані докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 085,54 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову, покладається у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 61А/101, ідентифікаційний код 41587485) на користь Комунального підприємства "Тульчинська дирекція кіновідеомереж районного відділу культури" (23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Леонтовича, 56, ідентифікаційний код 02405089) збитки у розмірі 139 036,00 грн, а також судовий збір в сумі 2 085,54 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення вручити або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення Комунальному підприємству "Тульчинська дирекція кіновідеомереж районного відділу культури" (23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Леонтовича, 56), Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПАЄР ГОЛД" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 61А/101).

Повне рішення складено 16.03.2020

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.