Рішення

від 12.03.2020 по справі 912/386/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 рокуСправа № 912/386/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/386/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна", 49000, м.Дніпро, проспект Героїв, 27, кв. 185

до відповідача Приватного підприємства "Роялті С", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, 77

про стягнення 220 160,67 грн

за участю представників:

від позивача - Пушкарьов Д.Є., ордер № 112793 від 25.02.2020, свідоцтво № 187/4 від 21.11.2009;

від відповідача - участі не брали

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" до Приватного підприємства "Роялті С" про стягнення 130 000,00 грн позики, 13 346,70 грн інфляційних нарахувань, 5 833,97 грн відсотків річних та 70 980,00 грн пені, загалом 220 160,67 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору безвідсоткової позики №3 від 11.05.2018 в частині повернення грошових коштів.

Ухвалою від 04.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/386/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 25.02.2020 о 12:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 25.02.2020 відкладено судове засідання у справі №912/386/20 на 12.03.2020 о 15:00 год.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 12.03.2020 не забезпечив.

Поштові конверти з ухвалами суду від 04.02.2020 та від 25.02.2020, направлені на адресу Приватного підприємства "Роялті С", повернуто до канцелярії суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме, про що докладніше зазначено нижче, і на таку адресу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2020 та ухвалу суду від 25.02.2020.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також суд бере до уваги, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження Приватного підприємства "Роялті С", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

З метою належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання господарським судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2020 та ухвалу від 25.02.2020 також і на адресу засновника Приватного підприємства "Роялті С" ОСОБА_1 .

Крім того, господарським судом на офіційному сайті Господарського суду Кіровоградської області розміщувались оголошення для Приватного підприємства "Роялті С" про дати судових засідань по справі №912/386/20, з огляду на неотримання відповідачем ухвал суду. Про вказане свідчать роздруківка з офіційного сайту Господарського суду Кіровоградської області.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідачів про місце, дату та час судового засідання.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 12.03.2020 за відсутності представника відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі необхідні документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

За приписами ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 12.03.2020 судом з`ясовано обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та досліджено докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні подані позивачем докази, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

11.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" (у подальшому - Позикодавець) та Приватним підприємством "Роялті С" (у подальшому - Позичальник) укладено Договір безвідсоткової позики №3 (а.с. 3), відповідно до пункту 1.1. якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність гроші відповідно до п.п. 2.1.-2.2. даного Договору, а Позичальник зобов`язується повернути вказану суму у визначений даним Договором строк.

Позика Позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору сума позики за даним Договором становить 130 000,00 грн.

Позика надається в безготівковій формі (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк надання позики за даним Договором до 01 серпня 2018 року.

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до моменту його повного виконання (пункт 5.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" перераховано відповідачу 130 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1408 від 11.05.2018.

Проте, Приватне підприємство "Роялті С" у строк встановлений Договором, грошові кошти не повернуло, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеними Договорами позики.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо повернення грошових коштів не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 130 000, 00 грн, що підтверджується договором безвідсоткової позики № 3 від 11.05.2018р., платіжним дорученням № 1408 від 11.05.2018 р. на суму 130 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо своєчасного повернення позики згідно з договором безвідсоткової позики № 3 від 11.05.2018р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 130 000, 00 грн за договором безвідсоткової позики № 3 від 11.05.2018р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору порушення будь-яких із зазначених даним Договором строків однією із Сторін тягне за собою обов`язок сплати іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від суми Договору за кожний день прострочення до моменту виконання зобов`язань в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути пеню за 546 днів прострочення у розмірі 70 980,00 грн, у зв`язку з простроченням відповідачем строків повернення позики, передбачених пунктом 6.2. Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в Договорі розмір пені (в даному випадку згідно п.6.2 Договору 0,1% від суми Договору за кожен день прострочення), він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Господарським судом встановлено, що позивачем не дотримано вищевказаних приписів законодавства.

Здійснивши власний розрахунок пені, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" підлягає 66 288,82 грн за 546 днів прострочення за період з 02.08.2018 по 29.01.2020. При цьому господарський суд зауважує, що період нарахування пені був узгоджений сторонами договору, що узгоджується з приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 346,70 грн інфляційних нарахувань та 5 833,97 грн відсотків річних за період з 02.08.2018 по 29.01.2020.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, за період з 02.08.2018 по 29.01.2020 суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 833,13 грн. В іншій частині стягнення 3% річних суд відмовляє у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає його обґрунтованим, а суму нарахованих інфляційних втрат у розмірі 13 346,70 грн за період з 02.08.2018 по 29.01.2020 такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" до Приватного підприємства "Роялті С" підлягають частковому задоволенню в розмірі 215 468,65 грн, з яких 130 000,00 грн основного боргу, 13 346,70 грн інфляційних нарахувань, 5 833,13 грн 3% річних та 66 288,82 грн пені.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Роялті С" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, 77, ідентифікаційний код 34218941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НГК-України" (49000, м. Дніпро, проспект Героїв, 27, кВ. 185, ідентифікаційний код 40175691) 130 000,00 грн основного боргу, 13 346,70 грн інфляційних нарахувань, 5 833,13 грн 3% річних, 66 288,82 грн пені, а також 3 232,03 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "НГК-Україна" (49000, м. Дніпро, проспект Героїв, 27, кв. 185), Приватному підприємству "Роялті С" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, 77).

Повне рішення складено 16.03.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.