Рішення

від 26.02.2020 по справі 914/1714/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 справа № 914/1714/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Західного офісу Держаудитслужби, м.Львів

до відповідача-1 Сколівської міської ради, м.Сколе Львівська область

до відповідача-2 Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м.Сколе Львівська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комунального підприємства Сколетеплоенерго , м.Сколе Львівська область

про стягнення 7 016,16 грн витрат на оплату комунальних послуг (теплопостачання).

За участю представників:

від позивача: Волянський О.Р. - представник (довіреність № 13-35/6426-2019 від 18.10.2019 р.);

від відповідача-1: Кравчук В.О. - представник (довіреність № 23/02-09 від 17.01.2020 р.);

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Західного офісу Держаудитслужби до відповідача-1 Сколівської міської ради, до відповідача-2 Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 7 016,16 грн витрат на оплату комунальних послуг (теплопостачання) за період з 01.03.2018 р. по 30.04.2018 р.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 р. позовну заяву передано для розгляду судді Сухович Ю.О.

Ухвалою від 27.08.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Західного офісу Держаудитслужби та надав позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 16.09.2019 р. суд задовольнив заяву позивача про продовження строків для усунення недоліків позовної заяви, постановив продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви у справі до 30.09.2019 р. включно.

У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 30.09.2019 р. Господарським судом Львівської області винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.10.2019 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі (від 30.09.2019 р.) отримано позивачем та відповідачами 1, 2, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою суду від 22.10.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 05.11.2019р.

Ухвалою суду від 05.11.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 26.11.2019р.

Ухвалою від 26.11.2019 р. суд постановив розглядати справу №914/1714/19 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначити на 17.12.2019 р.

У підготовчому засіданні 17.12.2019 р. суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 22.01.2020 р., в порядку статей 120-121 ГПК України постановив ухвалу про виклик у підготовче судове засідання Західного офісу Держаудитслужби, Сколівської міської ради, Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

Ухвалою від 22.01.2020 р. суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі справі співвідповідачем Комунальне підприємство Сколетеплоенерго та постановив про залучення до участі справі Комунального підприємства Сколетеплоенерго в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, до 26.02.2020 р. включно та відклав підготовче засідання на 11.02.2020 р.

Ухвалою від 11.02.2020 р. суд залишив без розгляду клопотання Західного офісу Держаудитслужби про витребування від Комунального підприємства Сколетеплоенерго доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020 р.

13.02.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання за вих.№13-35/994-2020 від 12.02.2020 р. (вх.№8078/20) про долучення до матеріалів справи копії листа від 27.01.2020 №13-15/649-2020.

17.02.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання за вих.№13-35/994-2020 від 12.02.2020 р. (вх.№8384/20) аналогічне тому, яке надійшло на електронну адресу суду.

Представник позивача в судове засідання по розгляду справи по суті 26.02.2020р. з`явився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судове засідання по розгляду справи по суті 26.02.2020 р. з`явився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№43236/19 від 21.10.2019 р.), просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 явки уповноваженого представника в судове засідання по розгляду справи по суті 26.02.2020 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується судовим повідомленням-викликом - штрихкодовий ідентифікатор №82600 0209742 8 від 14.02.2020 р., вручено - 18.02.2020 р. (вх.№9793/20 від 26.02.2020 р.).

Третя особа явки уповноваженого представника в судове засідання по розгляду справи по суті 26.02.2020 р. не забезпечила. Станом на 26.02.2020 р., на адресу суду від третьої особи не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 11.02.2020 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.02.2020 р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Поштовий конверт надсилався третій особі на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82300, Львівська область, м.Сколе, вул.Стрийська, буд.29 А.

Відводів судді та секретарю судових засідань учасниками справи не заявлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення третьої особи (Комунального підприємства Сколетеплоенерго ) про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на юридичну адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82300, Львівська область, м.Сколе, вул.Стрийська, буд.29 А. Ухвалу від 22.01.2020 р. про залучення до участі у справі Комунального підприємства Сколетеплоенерго в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №914/1714/19 отримано третьою особою, що підтверджується судовим повідомленням-викликом - штрихкодовий ідентифікатор №82600 0206514 3 від 28.01.2020 р., вручено - 30.01.2020 р. (вх.№6224/20 від 05.02.2020 р.).

Відправлення на адресу третьої особи ухвали суду від 11.02.2020 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.02.2020 р. підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №208 від 14.02.2020 р. (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 791413031560).

Крім того, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Проте від третьої особи жодні заяви, клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходили.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час, місце проведення судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників відповідача-2 та третьої особи перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання щодо відкладення розгляду справи від відповідача-2 та третьої особи не надходили.

У судовому засіданні 26.02.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на балансі Західного офісу Держаудитслужби обліковується приміщення за адресою: м. Сколе, вул. Д.Галицького, 3. Вказане приміщення було передано безкоштовно КРУ у Львівській області (правонаступник Західний офіс Держаудитслужби) відповідно до рішення II-ї сесії Сколівської міської ради від 10.07.2002 р. № 25 Про передачу нежитлового приміщення по вул. Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області .

Як стверджує позивач, на підставі вказаного рішення передано нежитлове приміщення у м.Сколе за адресою вул. Д.Галицького, 1-А та складено акт приймання-передачі основних засобів від 06.03.2003 між контрольно-ревізійним відділом у Сколівському районі та керуючою Сколівським будинкоуправлінням М.Михайлишин, головним бухгалтером будинкоуправління О. Золоторович.

Позивач зазначає, що на підставі акту приймання-передачі основних засобів від 06.03.2003 р. вказане майно обліковувалося на балансі КРУ у Львівській області, а з вересня 2016 року у Західному офісі Держаудитслужби.

Позивач стверджує, що згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дане приміщення зареєстроване у Фонді Держмайна України за №40479801.1.ДГРЯУА022. - 1220.1 Будівлі органів державного та місцевого управління.

12.02.2018 р. між Західним офісом Держаудитслужби (споживач), та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго (енергопостачальна організація) укладено договір №8 про постачання теплової енергії в гарячій воді та гаряче водопостачання. Місце поставки: Львівська область, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3.

Позивач оплатив КП Сколетеплоенерго 7 016,16 грн. за отриману теплову енергію за період з 01.03.2018 р. по 30.08.2018 р.

02.03.2018 р. позивачу стало відомо, що невідомі особи здійснили захоплення приміщення по вул. Д.Галицького, 3 у м. Сколе.

На лист Західного офісу Держаудитслужби від 13.03.2018 р. щодо надання інформації стосовно вказаного приміщення, відповідач-1 листом від 19.03.2018 №275/02-07 повідомив позивача про те, що XIV сесією Сколівської міської ради від 13.10.2017 р. №69 прийнято рішення про втрату чинності рішення №25 від 10.07.2002 р. Про передачу нежитлового приміщення у м. Сколе по вул. Д. Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області .

Сколівська міська рада листом від 07.05.2018 р. №435/02-07 надіслала на адресу офісу завірену копію рішення Сколівської міської ради від 13.10.2017 р. №69 Про втрату чинності рішення №25 від 10.07.2002 року Про передачу нежитлового приміщення у м.Сколе по вул. Д. Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області .

Позивач стверджує, що Сколівська міська рада жодним чином не повідомляла Західний офіс Держаудитслужби про свої наміри щодо відібрання даного приміщення, бажання зняти з балансу Західного офісу та скасування рішення №25 від 10.07.2002 року Про передачу нежитлового приміщення у м. Сколе по вул. Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області .

15.02.2018 р. виконавчий комітет Сколівської міської ради прийняв рішення за №426, яким вирішив зареєструвати територіальній громаді м.Сколе в особі Сколівської міської ради право власності на нежитлові приміщення за адресою вул. Данила Галицького 1 А у м. Сколе. Таким чином, на думку позивача, посадові особи Сколівської міської ради усвідомлюючи, що зазначене вище приміщення перебувало на балансі КРУ у Львівській області з 2002 (фактично з 2003 про що вказано у рішенні) року, без звернення до Західного офісу для його передачі з балансу офісу на баланс органів місцевого самоврядування, фактично взяла його на баланс самостійно як безгосподарне (нічиє).

На думку позивача, такими своїми діями Сколівська міська рада свідомо зігнорувала права Західного офісу Держаудитслужби та умисно не повідомила офіс про свої наміри, чим завдало офісу матеріальну шкоду (збитки).

Також, позивач зазначає, що жодна особа не зверталась до Західного офісу Держаудитслужби щодо передачі вказаного приміщення та зняття його з балансу офісу законним шляхом та у порядку, передбаченому законодавством.

Як стверджує позивач, вказане приміщення до цього часу перебуває на балансі Західного офісу Держаудитслужби. Майно знаходиться та безпосередньо розташоване у будівлі за адресою: вул. Д.Галицького, 1-А, м. Сколе - належить до нежитлової нерухомості. Облікована площа приміщення за даними бухгалтерського обліку складає 60,30 кв. м, за адресою: вул. Д.Галицького, 3, м. Сколе, частка нерухомого майна не виражена.

На думку позивача, факт не попередження Західного офісу Держаудитслужби про наявність рішень Сколівської міської ради від 13.10.2017 р. № 69 та №70, а у подальшому заволодіння приміщенням без його документальної передачі 02.03.2018 р., є порушенням цивільного права (інтересу) позивача, оскільки наслідком такого не інформування позивача є спричинення офісу матеріальної шкоди (збитків). Західний офіс Держаудитслужби поніс витрати на утримання майна, яким не володів та не користувався.

Листом від 10.05.2019 р. №13-13м/2883-2019 Західний офіс Держаудитслужби скеровував на адресу міського голови м.Сколе пропозицію щодо відшкодування Західному офісу Держаудитслужби витрат на оплату комунальних послуг (теплопостачання) по приміщенню за адресою м.Сколе, вул. Д.Галицького, 3.

Листом від 20.05.2019 р. №526/02-07 міським головою м.Сколе була надана відповідь про перебування будинку по вул. Д.Галицького, 3 на балансі Сколівського КП ВКГ.

Згодом листом від 30.05.2019 р. №13-13м/3267-2019 Західний офіс Держаудитслужби скерував на адресу міського голови м. Сколе повторне звернення щодо надання відповіді в частині відшкодування Західному офісу Держаудитслужби понесених витрат. Як стверджує позивач, на даний час відповіді від міського голови м. Сколе не надходило.

У зв`язку з тим, що Західний офіс Держаудитслужби сплатив за комунальні послуги приміщень вже тоді, коли вони були у власності іншої установи, беручи до уваги те, що Західний офіс Держаудитслужби жодним чином не було проінформовано про прийняття Сколівською міською радою рішень від 13.10.2017 р. №69 Про втрату чинності рішення №25 від 10.07.2002 р. Про передачу нежитлового приміщення у м.Сколе по вул. Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області та №70 Про оформлення права власності на об`єкти комунальної власності територіальної громади м.Сколе , позивач звернувся з даним позовом до суду, яким просить стягнути з відповідачів витрати на оплату комунальних послуг (теплопостачання), які були понесені Західним офісом Держаудитслужби для утримання приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3 (вул.Д.Галицького, 1А) в сумі 7 016,16 грн за період з 01.03.2018 р. по 30.04.2018 р.

Як на правові підстави позову позивач посилається на норми ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, ч.1 ст.22, ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 20, 216, Господарського кодексу України.

Позиція відповідача-1.

Відповідач-1 заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що позивачем не надано жодних доказів того, що будинок по вул.Д.Галицького, 3 перебуває у позивача в оперативному управлінні чи на будь-якому іншому праві користування.

Будинок чи будь-яке приміщення в будинку №3 по вул.Д.Галицького в м.Сколе ніколи не передавались Західному офісу Держаудитслужби ні в оперативне управління, ні в будь-яке інше користування, жодних договорів оренди стосовно користування контрольно-ревізійним відділом у Сколівському районі вказаним приміщенням не було укладено.

Також, відповідач-1 зазначає, що рішення Сколівської міської ради від 10.07.2002 р. №25 Про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького. 3, на баланс КРУ у Львівській області не було виконане, оскільки нежитлове приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3, Сколівською міською радою не передавалось ні контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області, ні контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі.

Міська рада не нанесла жодної шкоди, які позивач вбачає у понесенні витрат на комунальні послуги, які добровільно сплачувались на підставі договору, який позивач уклав з КР Сколетеплоенерго . Немає причинного зв`язку між прийнятим рішенням і здійсненими витратами, а відповідно вини Сколівської міської ради. Права користування на приміщення по вул. Д.Галицького, 3 у позивача ніколи не виникало, у зв`язку з тим, що нежитлове приміщення по вул.Д.Галинького, 3 в м.Сколе не передавалось останньому. Прогягом 16 років позивачем не вчинялись будь-які дії щодо передачі йому вказаного нежитлового приміщення, з тих підстав Сколівською міською радою прийнято рішення від 13.10.2017 р. №69, яким вирішено - рішення ІІ-ої сесії Сколівської міської ради №25 від 10.07.2002 р. Про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького, 3, на баланс КРУ у Львівській області вважати таким, що втратило чинність.

Також, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що на території Сколівської міської ради є інші будинки та приміщення, якими орган місцевого самоврядування користується, володіє та розпоряджається, зокрема приміщення в будинку 1-А по вул.Д.Галицького. Зокрема, право власності територіальної громади м.Сколе на нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе, яке було передане контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі, було зареєстроване 23.02.2018 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2018 р., тобто до 2018 року Сколівська міська рада не була власником приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе, а отже не могла останнє передати в оперативне управління позивачу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 зазначає, що позивачем не було вчинено жодних дій щодо передачі з комунальної в державну власність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 1-А, та яке фактично займав контрольно-ревізійний відділ у Сколівському районі. Зокрема, вказане підтверджується листом Регіонального фонду Державного майна України по Львівській області №111-13-03674 від 12.06.2018 р., в якому зазначено, що відомості про внесення нежитлового приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 1-А, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не надавались, а також, що вказаний об`єкт в державній власності не перебуває.

Також, відповідач-1 зазначає, що твердження позивача про те, що майно, а саме будинок по вул.Д.Галицького, 3, яке позивач обліковує в себе на балансі, знаходиться у будинку по вул.Д.Галицького, 1-А в м. Сколе не відповідає дійсності, оскільки будинок по вул.Д.Галицького, 3 і будинок по вул.Д.Галицького, 1-А є окремими, незалежними один від одного будинками.

Право комунальної власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе зареєстроване за Сколівською міською радою 23.02.2018 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2018 року. Право власності на будь-які приміщення, які знаходиться в будинку №3 по вул. Д.Галицького в м.Сколе, за територіальною громадою м.Сколе не оформлене.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 зазначає, що будівля по вул. Д.Галицького, 3 в м.Сколе є багатоквартирним житловим будинком, і на другому поверсі вказаної будівлі знаходяться виключно житлові приміщення, що підтверджується довідкою, виданою Сколівським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, натомість перший поверх будинку складається з нежитлових приміщень, які знаходяться у власності третіх осіб, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 184476791.

Позивач не міг укласти з КП Сколетеплоенерго договір №8 від 12.02.2018 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та гаряче водопостачання, та бути спожичем, оскільки не є власником будинку по вул.Д.Галицького, 3 у м.Сколе.

Сколівська міська рада жодних збитків позивачу не нанесла, отже не повинна відшкодовувати витрати понесені позивачем за послуги згідно договору №8 від 12.02.2018 р.

З огляду на вищевикладене, відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№43237/19 від 21.10.2019 р.). Зокрема зазначив, що до 31.03.2011 р. житловий будинок по вул. Д.Галицького, 3 перебував на балансі Сколівського Будинкоуправління. 31.03.2011 р. Сколівське будинкоуправління будинок по вул. Д.Галицького, 3 передав на баланс Сколівського комунального підприємства житлово-комунального підприємства. У зв`язку з реорганізацією Сколівського КП ЖКГ 02.06.2017 р. будинок по вул. Д.Галицького, 3 в м. Сколе переданий на баланс Сколівського КП ВКГ.

Західний офіс Держаудитслужби не міг укласти договір № 8 від 12.02.2018 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді та гаряче водопостачання з КП Сколетеплоенерго , оскільки позивач не є власником будинку Д.Галицького, 3.

Твердження позивача про те, що нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе належить Західному офісу Держаудитслужби є безпідставним, оскільки позивач не зазначає на підставі чого позивачем зроблено такий висновок. В рішенні Сколівської міської ради №25 від 10.07.2002 р., на яке посилається позивач, немає жодного посилання на передачу позивачу майна на праві оперативного управління.

Комунальне майно могло бути закріплене за державною установою чи організацією, лише у випадку його передачі з комунальної до державної власності. Головне контрольно-ревізійне управління України, відповідно до Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене указом Президента України від 28.11.2000 р. №1265/2000, яке втратило чинність на підставі указу Президента України від 23.04.2011 р. №499/2011, було центральним органом виконавчої влади. Для передачі спірного приміщення позивачу, воно мало бути передане в державну власність. Процедура передачі майна з комунальної в державну власність врегульована Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , а також Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, передача об`єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням: сільських, селищних, міських рад - щодо об`єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад. Передача об`єктів з комунальної у державну власність здійснюється за наявності згоди на передачу: органів, уповноважених управляти державним майном. В даному випадку, органом, уповноваженим управляти державним майном, є Фонд державного майна.

Позивачем не ініціювалось питання щодо передачі нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3, з комунальної в державну власність.

Оскільки рішення Сколівської міської ради від 10.07.2002 р. № 25 Про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького,3 на баланс КРУ у Львівській області , на яке посилається позивач, не було виконано, незрозуміло на якій підставі позивач обліковує у себе на балансі нежитлове приміщення на другому поверсі за аресою: м.Сколе, вул.Данила Галицького, 3. За таких обставин вимога про відшкодування відповідачем-2 витрат позивача на підставі договору №8 від 12.02.2018 р. є безпідставною.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи що відповідач-2 жодних збитків позивачу не завдав, відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи.

Третя особа нормативно та документально обґрунтованих пояснень на позов не надала.

Обставини встановлені судом.

Стосовно нежитлового приміщення по вул. Д.Галицького, 3 в м.Сколе.

Рішенням II-ї сесії Сколівської міської ради від 10.07.2002 р. № 25 Про передачу нежитлового приміщення по вул. Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області , вирішено: 1. Передати безкоштовно контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе, в якому знаходиться контрольно-ревізійний відділ Сколівського району. 2. Керуючій будинкоуправління М.Михайлишин оформити відповідні документи. 3. Контроль покласти на заступника міського голови М.Корчинського.

Згідно довідки Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства №404/А від 15.10.2019 р. житловий будинок що знаходиться за адресою м.Сколе, ву.Д.Галицького 3, перебуває на балансі Сколівського КП ВКГ, перший поверх якого складається з нежитлових приміщень, які перебувають в приватній власності, другий і третій поверхи складаються з житлових квартир.

Відповідно до довідки Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства №404 від 15.10.2019 р. житловий будинок, що знаходиться за адресою м.Сколе, ву.Д.Галицького 3, був переданий на баланс Сколівського КП ЖКГ Сколівським Будинкоуправлінням 31.03.2011 р. та перебуває на балансі Сколівського КП ВКГ від 06.02.2017 р. згідно передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів комунального підприємства Сколівського житлово-комунального господарства до правонаступника Сколівського водопровідно-каналізаційного господарства у зв`язку з реорганізацією Сколівського КП ЖКГ шляхом приєднання до Сколівського КП ВКГ.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки: 184476791 від 11.10.2019 10:27:36; реєстраційний номер майна: 824628; тип майна: будинок; адреса нерухомого майна: Львівська область АДРЕСА_1 Сколівський район АДРЕСА_2 Сколе АДРЕСА_1 вул. Галицького Данила АДРЕСА_1 будинок 3; номер запису: 386 в книзі Д-1; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 16.09.2011; форма власності: приватна; свідоцтво про право власності, САС 908272, 13.09.2011, Сколівська міська рада.

Стосовно нежитлового приміщення по вул. Д.Галицького, 1-А в м.Сколе.

06.03.2003 р. підписано акт приймання-передачі основних засобів, згідно з яким на основі рішення II-ї сесії Сколівської міської ради від 10.07.2002 р. № 25 м.Сколе, Сколівське будинкоуправління передало, а контрольно-ревізійний відділ у Сколівському районі прийняв на свій баланс нежитлове орендоване приміщення (частина будинку) в будинку №1-А по вул.Д.Галицького. У вказаному акті зазначено коротку характеристику об`єкту: будинок цегляний, триповерховий. Приміщення на першому поверсі, вхід з вулиці, опалення центральне, водопровід, каналізація. Рік введення в експлуатацію 1987, загальна площа 60,3 кв. м.

Рішенням IX сесії Сколівської міської ради VII -го демократичного скликання від 13 жовтня 2017 року № 70 м.Сколе Про оформлення права власності на об`єкти комунальної власності територіальної громади м.Сколе , яким на виконання Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , керуючись п.5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішено: 1. Доручити секретарю міської ради звернутися до Стрийського МБТІ для виготовлення технічного паспорта на нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вул.Д.Галицького, 1-А в місті Сколе. 2. Головному бухгалтеру Ортинському Б.І. доручити взяти на баланс нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вул. Д.Галицького 1-А в м. Сколе згідно технічного паспорта. 3. Оформити право власності на нежитлові приміщення по вул.Д.Галицького, 1 А, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Сколе за територіальною громадою м.Сколе в особі Сколівської міської ради.

Рішенням від 15.03.2018 р. № 426 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Сколе Виконавчий комітет Сколівської міської ради вирішив: 1.Зареєструвати територіальній громаді м.Сколе в особі Сколівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Сколе площею 75,4 кв. м, яке розташоване за адресою: 82600, Львівська область, м.Сколе, вулД.Галицького 1-А, №9-14, 20, 26, 27, згідно з технічним паспортом складеним КП ЛОР Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації 30.11.2017 року. 2. Комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради вжити заходів для реєстрації у встановленому порядку права комунальної власності та права повного господарського відання у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 116576125 від 09.03.2018 10:53:47; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1494629946245 об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, об`єкт житлової нерухомості: ні; опис об`єкта: загальна площа 75,4 кв. м; опис: згідно технічного паспорта адреса: Львівська область, Сколівський район, м.Сколе, вул. Галицького Данила, будинок 1-А, приміщення 9-14, 20, 26, 27; підстава внесення запису: технічний паспорт, серія та номер: 376, виданий 30.11.2017, видавник: Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації; рішення органу місцевого самоврядування, Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, серія та номер:426, виданий 15.02.2018, видавник: Виконавчий комітет Сколівської міської ради; форма власності: комунальна; розмір частки: 1; власники: Сколівська міська рада.

Стосовно договору №8 від 12.02.2018 р.

12.02.2018 р. між Західним офісом Держаудитслужби (споживач), в особі начальника Кроляка Р.Й, що діє на підставі Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 року №23 та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго (енергопостачальна організація), в особі директора Огородника Р.Б., що діє на підставі статуту укладено договір №8 про постачання теплової енергії в гарячій воді та гаряче водопостачання, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов`язувалася за результатами проведеної переговорної процедури закупівлі постачати споживачу теплову енергію, код ДК021-2015-09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція для опалення в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Місце поставки: Львівська область, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3.

Позивач оплатив КП Сколетеплоенерго 7 016,16 грн згідно платіжних доручень № 482 від 16.03.2018 р. на суму 2 239,20 грн - за січень 2018 р, № 483 від 16.03.2018 р. на суму 2 239,20 грн - за лютий 2018 р., № 757 від 12.04.2018 р. на суму 2 239,20 грн - за березень 2018 р., № 834 від 17.04.2018 р. на суму 298,56 грн - за квітень 2018 р.

Вказану суму позивач просить стягнути як збитки завдані відповідачами.

При цьому, позивач посилається на норми ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, ч.1 ст.22, ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 216, Господарського кодексу України.

Висновки суду.

Частиною 1 ст.1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згдою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово- комунальної послуги.

Договір №8 про постачання теплової енергії в гарячій воді та гаряче водопостачання укладений 12.02.2018 р. між Західним офісом Держаудитслужби (споживач) та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго (енергопостачальна організація) щодо постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: Львівська область, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3.

Позивач оплатив КП Сколетеплоенерго 7 016,16 грн згідно платіжних доручень № 482 від 16.03.2018 р. на суму 2 239,20 грн - за січень 2018 р, № 483 від 16.03.2018 р. на суму 2 239,20 грн - за лютий 2018 р., № 757 від 12.04.2018 р. на суму 2 239,20 грн - за березень 2018 р., № 834 від 17.04.2018 р. на суму 298,56 грн - за квітень 2018 р. та просить стягнути цю суму.

В підставах платежу вказаних платіжних доручень зазначено, що оплати проведені за теплову енергію згідно договору №8 від 12.02.2018 р.

Позивач обліковуючи в себе на балансі нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3 , уклав договір на постачання теплової енергії за цією адресою.

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на ч.1 ст.22 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2-ч.4 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуєгься в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Слід зазначити, що ні Сколівська міська рада, ні Сколівське комунальне підприємства водопровідно-каналізаційного господарства не нанесли жодної шкоди, яку позивач вбачає у понесенні ним витрат на комунальні послуги, які добровільно сплачені ним на підставі договору укладеного з КП Сколетеплоенерго .

Позивач стверджує, що послугою, за яку платив Західний офіс Держаудитслужби користувалось Сколівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства. Однак, позивач останню оплату по договору провів 18.04.2018 р., що підтверджується платіжним дорученням №834 від 17.04.2018 р. на суму 298,56 грн.

Водночас, приміщення по вул. Д.Галицького,1-А передано Сколівською міською радою Сколівському комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства згідно акту приймання-передачі лише 01.03.2019 р., коли опалювальний сезон закінчився, що підтверджується розпорядженням першого заступника Сколівської районної державної адміністрації № 86 від 10.04.2018 р., відповідно Сколівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства не могло користуватись послугою постачання теплової енергії в гарячій воді та гарячим водопостачанням, яку оплачував Західний офіс Держаудитслужби.

Позивач вважає що протиправні діяння Сколівської міської ради полягають в прийнятому міською радою рішенні № 69 від 13.10.2017 р., яким вирішено рішення 11-ої сесії Сколівської міської ради №25 від 10.07.2002 р. Про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького, 3, на баланс КРУ у Львівській області вважати таким, що втратило чинність.

Однак, нежитлове приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3, Сколівською міською радою не передавалось ні контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області, ні контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі.

Шкоду Західний офіс Держаудитслужби вбачає в понесених витратах, які позивач просить стягнути з Сколівської міської ради. Останні здійснені згідно договору № 8 віл 12.02.2018 р., де п. 1 передбачено місце поставки: Львівська область, м.Сколе, вул. Д.Галицького, 3, тобто до будинку який не був переданий позивачу і яким Західний офіс Держаудитслужби не користувався і не володів, про що позивач сам неодноразово наголошував, відповідно до чого немає жодних підстав для відшкодування Сколівською міською радою понесених витрат Західним офісом Держаудитслужби.

Більше того, немає причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим рішенням Сколівської міської ради №69 від 13.10.2017 р. і понесеними витратами на комунальну послугу.

Відсутні складові цивільного правопорушення, а саме вина відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок між збитками і протиправною поведінкою останніх, що є обов`язковою умовою для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до чого, за відсутності усіх складових правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає.

Щодо твердження про перебування приміщення за адресою: вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе на балансі позивача, на підставі рішення ІІ сесії Сколівської міської ради від 10.07.20002 р. № 25 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституція України також закріплює обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13).

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 133 ГК України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч.2 ст.133 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 135 ГК України визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

При цьому, законодавством не передбачено можливість передачі органом місцевого самоврядування комунального майна в оперативне управління державному органу.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що на балансі Західного офісу Держаудитслужби перебуває нежитлове приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Данила Галицького,3, яким позивач володіє на умовах оперативного управління.

На підтвердження вказаного позивач долучив до матеріалів справи рішення Сколівської міської ради від 10.07.2002 р. №25, згідно якого Сколівською міською радою вирішено безкоштовно передати Контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе, для розміщення контрольно-ревізійного відділу Сколівського району.

Водночас, в матеріалах справи міститься наданий позивачем акт приймання-передачі, згідно якого КП Сколівське будинкоуправління передало, а контрольно-ревізійний відділ у Сколівському районі прийняв нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе.

В цьому акті вказано, що контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі передано на баланс орендоване приміщення , яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе, площею 60,3 кв.м.

Рішення Сколівської міської ради про передачу контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі орендованого приміщення, яке знаходиться по вул.Д.Галицького,1 -А в м.Сколе, площею 60,3 кв.м. в матеріалах справи відсутнє. Договір про оренду нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул.Д.Галицького,1 -А в м.Сколе, площею 60,3 кв.м. також відсутній, сторонами не наданий.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на підставі акту приймання-передачі від 06.03.2003 р. майно перебуває на його балансі та належить йому на праві оперативного управління.

Воночас, як вбачається із відомостей про нерухоме державне майно станом на 01.01.2018 р. позивач обліковує на балансі нерухоме майно за адресою: вул.Д.Галицького, 3, поверх другий.

Слід зазначити, що Сколівська міська рада не є власником будинку по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе, а відтак не могла передати його в оперативне управління позивачу.

Зважаючи на положення вищевказаних норм ст.134 та ч.2 ст.135 ГК України, органу місцевого самоврядування законодавством не надано право на передачу комунального майна в оперативне управління державному органу.

Згідно довідки від 15.10.2019 р. №404/А наданої Сколівським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, будинок по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе є багатоквартирним. На другому поверсі знаходяться виключно житлові приміщення, на першому поверсі знаходяться нежитлові приміщення, які перебувають у власності третіх осіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №184476791 від 11.10.2019 р.

До 31.03.2011 р. житловий будинок по вул.Д.Галицького,3 у м.Сколе перебував на балансі Сколівського будинкоуправління, яке 31.03.2011 р. передало житловий будинок по вул.Д.Галицького,3 у м.Сколе на баланс Сколівського комунального підприємства житлово-комунального господарства.

У зв`язку з реорганізацією Сколівського комунального підприємства житлово-комунального господарства 02.06.2017 р. будинок по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе передано на баланс Сколівського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що підтверджується передавальним актом балансових рахунків матеріальних цінностей та активів, додатком №1 до передавального акта.

Відтак, підстави укладення позивачем договору про постачання теплової енергії в гарячій воді та гаряче водопостачання до багатоквартирного будинку за адресою вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе не обгрунтовані.

В даній справі суд не досліджує обставин правомірності набуття права власності Сколівською міською радою на підставі рішення від 15.03.2018 р. № 426 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Сколе , оскільки це питання є предметом дослідження у справі № 914/1711/19 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до відповідача-1 Сколівської міської ради, до відповідача-2 Сколівського комунального підприємтсва водопровідно-каналізаційного господарства, до відповідача-3 Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» , до відповідача-4 Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення у м. Сколе по вул. Д. Галицького, 1А за Сколівською міською радою, вчинену державним реєстратором Христиною Бойко 20.02.2018 р.

Позивач на підтвердження своїх вимог долучив до матеріалів справи технічний паспорт інвентаризаційної справи № 905, реєстровий № 376 на вбудовані житлові приміщення №1а вул.Д.Галицького місто Сколе, паспорт виготовлено: 06.04.2016 р.; в ньому вказано, що балансоутримувачем є Державна фінансова інспекція у Львівській області.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури га житлової політики України 24.05.2001 р. № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 р. № 186) замовник технічної інвентаризації (далі - замовник) - власник об`єкта нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва; замовник будівництва: особа, яка має право на спадщину (за запитом нотаріуса): особа, яка має інші речові права на об`єкт нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт: орган, уповноважений управляти майном (у тому числі житлово-будівельні, дачні та гаражні кооперативи, садові товариства).

Водночас, Західний офіс Держаудитслужби, не є власником вбудованих приміщень будинку № 1-А по вул. Д. Галицького в м. Сколе чи особою, в якої виникло будь-яке речове право на вказане майно, а отже не міг бути замовником технічного паспорту.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план га опис об`єкт ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

В технічному паспорті наданому позивачем не зазначено жодних відомостей щодо права власності на об`єкт нерухомого майна - будинок № 1-А по вул. Д.Галицького, крім того будь-яких інших доказів того, що в позивача виникло будь-яке речове право на вбудовані приміщення будинку № 1а по вул. Д. Галицького в м. Сколе позивачем не надано.

Стосовно користування контрольно-ревізійним відділом у Сколівському районі нежитловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 1-А, суд зазначає наступне.

Комунальним підприємством Сколівське будинкоуправління без жодної правової підстави, на підставі акту приймання-передачі від 06.03.2003 р., передано контрольно- ревізійному відділу у Сколівському районі нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе, де і перебував на час своєї діяльності контрольно-ревізійний відділ у Сколівському районі.

При цьому, рішення про передачу вказаного приміщення контрольно- ревізійному відділу у Сколівському районі Сколівською міською радою, позивачем не надано, у матеріалах справи відсутнє.

Сколівська міська рада як особа, що наділена повноваженнями розпоряджатись вказаним майном в інтересах територіальної громади м.Сколе, прийняла рішення від 27.02.2018 р. №450 про надання в оренду Сколівському комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства, нежитлового приміщення, загальною площею 75,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Д.Галицького, 1-А в м. Сколе. Згідно акту приймання-передачі 01.05.2018 р. вказане нежитлове приміщення передане Сколівському комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства.

Більше того, будинок 1-А по вул. Д. Галицького Західний офіс не обліковує в себе па балансі, відповідно до чого не відомо на підставі чого в технічному паспорті зазначено, що балансоутримувачем є Державна фінансова інспекція у Львівській області.

Натомість, позивач обліковує в себе на балансі будинок №3 по вул. Д.Галицького, 3 в м.Сколе згідно рішення Сколівської міської ради від 10.07.2002 року №25, відповідно до якого Сколівськоію міською радою вирішено безкоштовно передати контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3, в м.Сколе, для розщміщення контрольно- ревізійного відділу Сколівського району.

Окрім цього, слід зазначити, що позивач стверджує, що нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького. 3 в м.Сколе належить йому на праві оперативного управління.

Водночас, в рішенні Сколівської міської ради №25 від 10.07.2002 р. немає жодного посилання на передачу позивачу майна на праві оперативного управління.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державній реєстрації прав підлягають: речові права, похідні від права власності: право оперативного управління.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи докази державної реєстрації права оперативного управління на нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3, в м.Сколе, відповідно до чого твердження позивача про те, що нежитлове приміщення по вул.Д.Галицького, 3 в м.Сколе належить йому на праві оперативного управління, є безпідставним.

Більше того, майно комунальної власності не може передаватися в оперативне управління підприємствам, установам, організаціям, які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні. Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного суду від 22.01.2019 р. у справі № 910/12224/17.

Позивач протягом 16 років не вчиняв жодних дій щодо передачі йому нежитлового приміщення в буд. № 3 по вул. Д.Галицького, відповідно до чого Сколівськка міська рада не знала і не могла знати, що Західний офіс Держаудитслужби обліковує такий в себе на балансі.

Посилання позивача на те, що місце поставки в договорі № 8 зазначено помилково, натомість адреса поставки послуги була інша, а саме вул. Я. Галицького. 1-А в м. Сколе, не підтверджене жодними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.

Слід зазначити, що площа Д. Галицького, 1-А, яку фактично займав позивач складає 75,4 кв.м згідно технічного паспорту, реєстровий номер № 376, а згідно п.11.4 договору №8 від 12.02.2018 р. опалювальна площа становить 40 кв.м.

Більше того, Західний офіс Держаудитслужби отримував по вул. Д.Галицького, 3 послуги електропостачання, про що між позивачем і ПАТ Львівобленерго укладено договір, про що вказано у наявному в матеріалах справи листі від 13.02.2019 р. № 0056. Відповідно до чого посилання позивача на помилку є безпідставним.

Позивач просить в прохальній частині стягнути 7 016,16 грн. витрат на оплату комунальних послуг на приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 3 (вул.Д.Галицького, 1А). Однак, ці приміщення не є одним і тим самим. Позивач, подаючи позов до двох відповідачів, при цьому у прохальній частині позовної заяви просить стягнути цю суму з відповідача, не вказуючи при цьому з якого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані позивачем докази, про які суд вказував вище, не є більш вірогідними. Відповідачі подали більш вірогідні докази на спростування доказів наданих позивачем.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 10.03.2020 року.

Суддя Сухович Ю.О.