Рішення

від 16.03.2020 по справі 917/2230/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 Справа № 917/2230/19

м. Полтава

за позовною заявою Державного підприємства «Житомирське лісове господарство» , вул. Гринцевича, 2, с. Левків, Житомирський район, Житомирська область, 12405; адреса листування: вул. С. Бандери, 8, м. Житомир, 10029

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфорест Груп» , вул. Ярмаркова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630

про стягнення 47 215,73 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 47 215,73 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 47/18-10-2016 від 18.10.2016 року, з якої 41 343,87 грн. основний борг, 1875,77 грн. 3% річних, 3996,09 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини № 47/18-10-2016 від 18.10.2016 року, зокрема не здійснив оплату поставленого позивачем товару.

Ухвалою від 27.12.2019р. позовна заява була залишена без руху, зокрема, з підстав невиконання позивачем вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України (а.с. 53-54).

Позивач у визначений судом термін усунув недоліки цієї позовної заяви та ухвалою від 20.01.2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву (а.с. 64-65).

Позивач отримав зазначену ухвалу суду 22.01.2020 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 70).

За п. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 20.01.2020 року направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-52) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 66-69). Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався. За п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Державним підприємством «Житомирське лісове господарство» , як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфорест Груп» , як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № 47/18-10-2016 від 18.10.2016 року (далі - Договір, а.с. 15-17), на умовах якого за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі четвертого кварталу 2016 року, який відбувся 18 жовтня 2016 року Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, сказаним в цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

За п.п. 1.3, 1.4 Договору, товаром за цим Договором є необроблена деревина, стандартизована в лоти та реалізована під час аукціону, а саме лоти №№ 48, 75, 81, 103, 111. Деталізована інформація про лоти зафіксована в Специфікації, що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною (а.с. 18).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Договору загальна вартість товару, що є предметом цього Договору, складає 190 920,00 грн.; Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом трьох банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).

За п.п. 3.3, 3.4 Договору, Продавець зобов`язаний передати Покупцеві товар після отримання 100% передплати за партію товару на протязі 5-ти робочих днів. Під час передачі товару Продавець надає Покупцеві наступні документи: товарно-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура. Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

На виконання умов укладеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 287 895,47 грн. за наступними товарно-транспортними накладними (а.с. 34-39):

- № 892073 від 08.12.2016 року на суму 34 879,60 грн.;

- № 892074 від 08.12.2016 року на суму 34 961,79 грн.;

- № 885147 від 12.12.2016 року на суму 37 660,87 грн.;

- № 892090 від 12.12.2016 року на суму 37 444,77 грн.;

- № 853210 від 27.12.2016 року на суму 61 361,10 грн.;

- № 300114 від 07.07.2017 року на суму 40 072,32 грн.;

- № 814915 від 24.07.2017 року на суму 41 515,02 грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідно до умов Договору відповідач здійснив передоплату за товар в розмірі 7611,00 грн., часткову оплату в сумі 214 000,00 грн. та повернув лісопродукції на 24 940,60 грн.

Таким чином заборгованість за отриманий товар становить 41 343,87 грн. (287 895,47 грн. - 7611,00 грн. - 214 000,00 грн. - 24 940,60 грн.).

Позивач звертався до відповідача із претензіями № 495 від 08.06.2018 року та № 520/1 від 27.06.2019 року (а.с. 21-23) із вимогою погасити кредиторську заборгованість в сумі 41 343,87 грн. Претензію від від 08.06.2018 року відповідач отримав особисто 11.06.2018 року згідно інформації з офіційного сайту Укрпошти про відстеження кореспонденції за штрихкодовим ідентифікатором (а.с. 27).

Відповідач зазначену претензію залишив без реагування, заборгованість за отриманий товар не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 41 343,87 грн. заборгованості за отриманий товар, 1875,77 грн. 3% річних та 3996,09 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з 15.06.2018 року по 18.12.2019 року.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар за товарно-транспортними накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 34-39), на суму 287 895,47 грн.

Відповідач здійснив попередню оплату за товар в сумі 7611,00 грн. та часткову оплату в сумі 214 000,00 грн. та з урахуванням повернення товару на суму 24 940,60 грн., заборгованість за отриманий товар склала 41 343,87 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно, оплата мала бути здійснена відповідачем негайно з моменту отримання товару, але відповідач зобов`язання по оплаті не виконав.

Відповідач будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення не надав, тому позовні вимоги про стягнення 41 343,87 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 1875,77 грн. 3% річних та 3996,09 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з 15.06.2018 року по 18.12.2019 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

При перевірці розміру заявлених вимог в частині стягнення 3996,09 грн. інфляційних втрат слід зауважити наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що при розрахунку інфляційних позивач нараховує інфляційні за період з 15.06.2018 року по 18.12.2019 року, при тому що в червні 2018 року та грудні 2019 року позивач нараховує інфляційні за не повні місяці існування боргу.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними за період з 01.07.2018 року по 30.10.2019 року в сумі 3996,09 грн., що не перевищує розміру заявленого до стягнення позивачем, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 41 343,87 грн. основний борг, 1875,77 грн. 3% річних, 3996,09 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфорест Груп» (вул. Ярмаркова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40288545) на користь Державного підприємства «Житомирське лісове господарство» (вул. Гринцевича, 2, с. Левків, Житомирський район, Житомирська область, 12405; адреса листування: вул. С. Бандери, 8, м. Житомир, 10029, код ЄДРПОУ 22050949) - 41 343,87 грн. основний борг, 1875,77 грн. 3% річних, 3996,09 грн. втрат від інфляції, 1921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4 . Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.