Рішення

від 05.03.2020 по справі 918/80/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/80/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-ОЛ" (11001, вул. Олевської республіки, буд. 116, Житомирська обл., м. Олевськ, код ЄДРПОУ 38850653) ,

до Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" (34200, Рівненська обл., Рокитнівський район, смт. Рокитне, вулиця Незалежності, буд. 42, код ЄДРПОУ 00992817)

про стягнення заборгованості в сумі 322 504,92 грн.

Сторони не забезпечили явки своїх повноважних представників.

Обставини справи: В січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх-ОЛ" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 322 504,92 грн., що виникла та складається з: заборгованості за договором оренди №ОУ-2019-2 від 02.01.2019 в сумі 5 550,00 грн.; заборгованості, що виникла з договору поставки паливно-мастильних матеріалів №25 від 02.01.2019 в сумі 316 954,92 грн. (298 399,90 грн основного боргу, 2 795,96 грн 3% річних, 1 787,41 грн інфляційних втрат та 13 971,65 грн штрафних санкцій).

Ухвалою суду від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.02.2020.

На адресу суду 12.02.2020 від відповідача надійшов відзив у якому останній просив, суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що заборгованість в сумі 322 504,92 грн не відповідає дійсності, а складає 185 000,00 грн. На підтвердження заборгованості в сумі 185 000,00 грн надав підписаний відповідачем акт звірки розрахунків.

У судовому засіданні 20.02.2020, у зв`язку з неявкою представників сторін, судом, на підставі положень статті 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05 березня 2020 року, про що сторін повідомлено відповідною ухвалою.

02.03.2020 від Підприємства до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Представники сторін у судове засідання 05.03.2020 не з`явились. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 між Підприємством (далі - Орендар) та Товариством (далі - Орендодавець) було укладено договір оренди № УО-2019-2 (далі - Договір оренди, а.с. 8-9), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно-АГЗП для заправки автомашин - автогазозаправочний модуль 10м.куб. з колонкою.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2 Договору оренди орендна плата за весь об`єкт, що орендується складає 500,00 грн з ПДВ в місяць. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно або поквартально в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця.

Згідно з пунктом 6.3 Договору оренди останній набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Договір оренди підписано повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи, укладений між Товариством та Підприємством Договір оренди, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

У відповідності зі статтею 759 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як свідчать акти наданих послуг за Договором оренди за січень, березень, квітень, травень 2019 року підписані Підприємством та Товариством та скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб, обладнання, оренда якого передбачена Договором оренди, перебувало в експлуатації відповідача.

Доказів повернення об`єкта оренди Товариству до матеріалів справи сторонами не надано.

Позивач нараховує на підставі пункту 3.1 Договору оренди, за яким орендна плата, що складає 500,00 грн з ПДВ в місяць, сплачується орендарем щомісячно або поквартально в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця, орендну плату за січень-грудень 2019 в розмірі 5 550,00 грн (з урахуванням часткової оплати в сумі 450,00 грн).

Враховуючи що сторонами Договору оренди погоджено щомісячну плату за орендоване майно в сумі 500,00 грн, а докази повернення орендованого майна в матеріалах справи відсутні, а також відповідачем не надано належних доказів на спростування вимог позивача, позовна вимога про стягнення з Підприємства на користь Товариства 5 550,00 грн заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню.

Крім того, 02.01.2019 між Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №25 (далі Договір поставки, а.с. 14-19), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався в свою чергу прийняти цей товар у власність та оплачувати його вартість (п. 2.1, 5.1.1 Договору поставки).

У відповідності до пунктів 3.4, 3.5, 3.6 Договору поставки право власності на товар та всі ризики пошкодження чи втрати товару переходить від продавця до покупця в момент його фактичної передачі, що підтверджується отриманням покупцем чеку платіжного терміналу АЗС. Датою поставки товару вважається дата, що вказана в чеку платіжного терміналу та видатковій накладній. Відпуск товару здійснюється шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця в кількості та асортименті, обраних покупцем.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем щоп`ятниці, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків-фактур, оформлених сторонами в порядку та на умовах визначених даним договором (п. 4.2 Договору).

За пунктом 5.1.4 Договору поставки покупець зобов`язався після 20-го числа звітного місяця повернути продавцю підписані зі сторони покупця видаткові накладні та/або акти приймання-передачі ПММ. Продавець в свою чергу зобов`язався в строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, визначити кількість поставленого покупцю товару у місяці, в якому здійснювалось таке постачання та надати покупцю необхідні документи (видаткова та податкова накладна) для проведення проміжних та/або остаточних розрахунків (п. 5.3.3 Договору поставки).

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії, ні від однієї зі сторін не поступило письмового повідомлення про бажання розірвати даний договір (п. 10.1 Договору поставки).

Договір поставки підписаний повноважними представниками постачальника та покупця, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб, що не заперечується сторонами.

Так, в період дії Договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 439 142,49 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання передачі газу, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи:

- видаткова накладна №2 від 02.01.2019 та акт приймання-передачі №04/1 від 02.01.2019 на суму 82 393,74 грн;

- видаткова накладна №34 від 29.01.2019 та акт приймання-передачі №04/3 від 29.01.2019 на суму 38 340,00 грн;

- видаткова накладна №67 від 05.02.2019 та акт приймання-передачі №04/4 від 05.02.2019 на суму 40 600,00 грн;

- видаткова накладна №91 від 15.02.2019 та акт приймання-передачі №04/5 від 15.02.2019 на суму 19 700,00 грн;

- акт приймання-передачі №04/6 від 21.02.2019 на суму 24 625,00 грн;

- видаткова накладна №97 від 25.02.2019 та акт приймання-передачі №04/7 від 25.02.2019 на суму 29 550,00 грн;

- видаткова накладна №132 від 04.03.2019 та акт приймання-передачі №04/8 від 04.03.2019 на суму 30 450 грн;

- видаткова накладна №136 від 11.03.2019 та акт приймання-передачі №04/9 від 11.03.2019 на суму 41 883,75 грн;

- видаткова накладна №162 від 15.03.2019 та акт приймання-передачі №04/10 від 15.03.2019 на суму 32 850,00 грн;

- видаткова накладна №176 від 26.03.2019 та акт приймання-передачі №04/11 від 26.03.2019 на суму 35 700,00 грн;

- акт приймання-передачі №04/12 від 04.04.2019 на суму 37 650,00 грн;

- видаткова накладна №213 від 09.04.2019 та акт приймання-передачі №04/13 від 09.04.2019 на суму 25 400,00 грн (а.с. 20-41).

Відповідачем отримано товар за вищевказаними накладними та актами приймання-передачі без зауважень щодо кількості чи якості останнього. Однак, позивач зазначає, що відповідач розрахувався за отриманий ним товар лише частково в сумі 140 742,59 грн.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо оплати за отриманий товар на момент звернення з даним позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за Договором поставки у сумі 298 399,90 грн.

Доказів оплати боргу у вказаному розмірі за Договором поставки відповідач суду не надав.

Слід зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків наданий відповідачем та підписаний лише з його боку, не є належним доказом здійснених оплат за Договором поставки, оскільки останній не є первинним документом та не містить посилань на такі.

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 2 795,96 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 по 22.01.2020 та 1 787,41 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 на суму боргу, що залишилась не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним. Відтак, позов в частині стягнення з відповідача 298 399,90 грн заборгованості за Договором поставки, 2 795,96 грн 3% річних та 1 787,41 грн інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 13 971,65 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу 298 399,90 грн, за період з 01.10.2019 по 22.01.2020.

Однак, нарахування пені у вказаному розмірі не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Позивач нараховує пеню на загальну суму боргу, що залишилась не сплаченою, однак, останнім не враховано, що за кожною видатковою накладною чи актом прийому-передачі товару строк виникнення заборгованості є різним.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищевказане положення чинного законодавства не враховано позивачем при розрахунку.

Відтак, слід вказати що за видатковою накладною №2 від 02.01.2019 на суму 82 393,74 грн, строк оплати якої, зважаючи на положення п. 4.2 Договору поставки по 04.01.2019, правомірним є нарахування пені за період з 05.01.2019 по 05.07.2019; за видатковою накладною №34 від 29.01.2019 на суму 38 340,00 грн - за період з 02.02.2019 по 02.08.2019; за видатковою накладною №67 від 05.02.2019 на суму 40 600,00 грн - за період з 09.02.2019 по 09.08.2019; за видатковою накладною №91 від 15.02.2019 на суму 19 700,00 грн - за період з 23.02.2019 по 23.08.2019; за актом приймання-передачі №04/6 від 21.02.2019 на суму 24 625,00 грн - за період з 23.02.2019 по 23.08.2019; за видатковою накладною №97 від 25.02.2019 на суму 29 550,00 грн - за період з 02.03.2019 по 02.09.2019; за видатковою накладною №132 від 04.03.2019 на суму 30 450,00 грн - за період з 09.03.2019 по 09.09.2019; за видатковою накладною №136 від 11.03.2019 на суму 41 883,75 грн - за період з 16.03.2019 по 16.09.2019; за видатковою накладною №162 від 15.03.2019 на суму 32 850,00 грн - за період з 23.03.2019 по 23.09.2019; за видатковою накладною №176 від 26.03.2019 на суму 35 700,00 грн - за період з 30.03.2019 по 30.09.2019; за актом приймання-передачі №04/12 від 04.04.2019 на суму 37 650,00 грн - за період з 06.04.2019 по 06.10.2019; за видатковою накладною №213 від 09.04.2019 на суму 25 400,00 грн - за період з 13.04.2019 по 13.10.2019.

Таким чином, зважаючи, що позивач нараховує пеню за період з 01.10.2019 по 22.01.2020 року, суд констатує, що в межах вказаного Товариством періоду правомірним є нарахування пені за актом приймання-передачі №04/12 від 04.04.2019 на суму 37 650,00 грн - за період з 01.10.2019 по 06.10.2019 та за видатковою накладною №213 від 09.04.2019 на суму 25 400,00 грн - за період з 01.10.2019 по 13.10.2019.

Що стосується розміру нарахування пені, судом враховано таке.

Позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Однак, з Договору поставки вбачається, що розмір та порядок нарахування пені договором не визначено. Проте, позивач у позовній заяві просить застосувати пеню у розмірі визначену законом.

Так, відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи, що відповідач є державним підприємством, суд вважає правомірним застосовувати до відповідача за порушення строків виконання зобов`язання пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Таким чином, судом розраховано пеню на суму боргу 37 650,00 грн - за період з 01.10.2019 по 06.10.2019 та на суму боргу 25 400,00 грн - за період з 01.10.2019 по 13.10.2019 у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що склала 556,10 грн.

Однак, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, відтак якщо виділити з розрахунку позивача суми нараховані за аналогічні періоди, а саме: на суму боргу 37 650,00 грн - за період з 01.10.2019 по 06.10.2019 та на суму боргу 25 400,00 грн - за період з 01.10.2019 по 13.10.2019, нарахована пеня складає 499,78 грн. (так як нарахована в межах подвійної облікової ставки НБУ).

Відтак, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 499,78 грн. пені, а у задоволенні позову в частині стягнення 13 471,87 грн пені суд відмовляє.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірах: 5 550,00 грн заборгованості за договором оренди, 298 399,90 заборгованості за поставлений товар, 2 795,96 грн 3% річних, 1 787,41 грн інфляційних втрат та 499,78 грн пені. В решті вимоги про стягнення пені в розмірі 13 471,87 грн суд відмовляє.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 635,50 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-ОЛ" до Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 322 504,92 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" (34200, Рівненська обл., Рокитнівський район, смт. Рокитне, вулиця Незалежності, буд. 42, код ЄДРПОУ 00992817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх-ОЛ" (11001, вул. Олевської республіки, буд. 116, Житомирська обл., м. Олевськ, код ЄДРПОУ 38850653) 5 550 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп. заборгованості з орендної плати, 298 399 (двісті дев`яносто вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) 90 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн 96 коп. 3% річних, 1 787 (одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн 41 коп. інфляційних втрат, 499 (чотириста дев`яносто дев`ять) грн 78 коп. пені та 4 635 (чотири тисячі шістсот тридцять п`ять) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 13 471,87 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2020 року.

Суддя І.О. Пашкевич