Рішення

від 10.03.2020 по справі 927/1027/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1027/19

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

здійснив за правилами загального позовного провадження розгляд справи № 927/1027/19

за позовом: Чернігівської міської ради

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_1

АДРЕСА_2

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

ОСОБА_3

АДРЕСА_2

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"

вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради

пр-т Перемоги, 33, м. Чернігів, 14017

про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно;

за участю представників:

від позивача: Гаценко О.О., дов. № 1015/1-04/вих/01 від 03.12.2019 заступник начальника юридичного відділу,

від третьої особи 1 на стороні позивача: ОСОБА_1 - особисто, Костіна Н.М. ордер серія ЧН № 046132 від 27.01.2020 - адвокат,

від третьої особи 2 на стороні позивача: ОСОБА_4 - особисто,

від третьої особи 3 на стороні позивача: не з`явився,

від відповідача: Авраменко Г.М., ордер серії ЧН № 060585 від 27.01.2020, адвокат,

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Чернігівська міська рада, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд про визнання недійсними:

свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 08.01.2003, видане Чернігівському обласному проектному ремонтно-будівельному закритому акціонерному товариству Чернігівоблбуд на підставі п. 1.8 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 86 від 17.04.1995;

свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 01.04.2010, видане на підставі п. 1.37 рішення Чернігівської міської ради № 48 від 15.03.2010.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2020.

Зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації .

Крім того, ухвалою від 26.12.2019 встановлено сторонам та третім особам строки для надання відзиву на позов, заперечення на відзив, письмових пояснень (для третіх осіб) на позов та на відзив на позов.

У судовому засіданні 27.01.2020 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 05.02.2020.

У судовому засіданні 05.02.2020 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 19.02.2020.

У судовому засіданні 19.02.2020 суд постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів до 25.03.2020, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2020.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції та розписками про повідомлення.

У судовому засіданні 10.03.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стосовно допуску представника позивача в порядку самопредставництва, суд зазначає наступне.

Частинами першою - четвертою ст. 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника .

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як представництво і самопредставництво .

Позивачем надані наступні документи:

- рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2016 за №8/VII-12,

- положення про юридичний відділ Чернігівської міської ради, що оприлюднено на офіційному веб-сайті Чернігівської міської ради;

- посадова Інструкція заступника начальника юридичного відділу Чернігівської міської ради Гаценка Олега Олександровича;

- витяг з розпорядження Чернігівської міської ради від 31.10.2016 за №270 про призначення Гаценка О.О. на посаду заступника начальника юридичного відділу.

Отже, Позивачем надані всі документи, що підтверджують повноваження Гаценка О.О. щодо участі у справі в порядку самопредставництва.

Посилання відповідача на не допуск до участі у справі працівника позивача призведе до порушення ст.21 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на визнання незаконним та скасування рішенням Чернігівської міської ради №16/VII-30 від 28.02.2017 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995р. №86, на підставі якого було видане свідоцтво від 08.01.2003 про право власності на квартиру АДРЕСА_2 та скасування рішенням Чернігівської міської ради від 04.06.2015 п.1.37 Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010, на підставі якого було видане свідоцтво від 01.04.2010 про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач посилається на ту обставину, що спірна квартира віднесена до державного житлового фонду, а відтак перебуває у віданні Чернігівської міської ради і, за рішенням останньої у користуванні третіх осіб на стороні позивача ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) з 1996 року. Разом з тим, існування свідоцтв на зазначену квартиру, виданих на підставі скасованих рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради, перешкоджає позивачу здійснювати повноваження, передбачені ст.15,18 ЖК Української РСР.

17.02.2020 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов від 17.02.2020 № 1/25, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов від 17.02.2020 за № 1/25.

З огляду на те, що відповідачем пропущено строк для подання відзиву на позов, останній судом не приймається до розгляду, справа розглядається за наявними матеріалами.

Щодо не отримання відповідачем позовної заяви та пропуску строку на подання відзиву, суд вважає за необхідне зазначити.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою позивач, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав позовну заяву за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання відзиву на позов, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони, яка не була позбавлена об`єктивної можливості ознайомитися з матеріалами справи, однак, наданими їй процесуальними правами не скористалася.

08.01.2020 від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли письмові пояснення стосовно вимог, викладених у позові, відповідно до яких треті особи вважають позовні вимоги Чернігівської міської ради законними і обґрунтованими, оскільки рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради про видачу Свідоцтв про право власності на квартири в 40-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_2, що були видані Чернігівському обласному проектному ремонтно-будівельному закритому акціонерному товариству Чернігівоблбуд скасовані і, відповідно, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видані на підставі цих рішень є недійсними.

Письмові пояснення третіх осіб на стороні позивача приймаються судом до розгляду, оскільки останні подані у встановлений судом строк.

09.01.2020 від третьої особи на стороні відповідача надійшов лист № 6 віл 03.01.2020, відповідно до якого останній зазначає, що у зв`язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні з розгляду даної справи, просить справу розглядати за відсутності представника, а також зазначив, що при вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду.

Суд долучив лист № 9 від 03.01.2020 до матеріалів справи.

05.02.2020 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії свідоцтва про право власності від 08.01.2003, копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.04.2010, копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.02.2010, архівний витяг з рішення ВК ЧМР від 19.06.1995 № 134, архівний витяг з рішення ВК ЧМР від 17.04.1995 № 86, архівний витяг з рішення ВК ЧМР від 16.11.1998 № 306.

У судовому засіданні 05.02.2020 представник позивача заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів.

Суд, з урахуванням положень ст. 80, 119 ГПК України протокольно у підготовчому засіданні від 05.02.2020 постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку для подання доказів. Докази долучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.

У відзиві на позов, поданому до суду 17.02.2020 відповідач заявив клопотання про зобов`язання позивача надати докази про фінансування будівництва квартири та належність її до державної власності, а також докази про прийняття позивачем рішення про надання житлової площі сім`ї ОСОБА_1 та про видачу ордера.

19.02.2020 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 107 від 16.04.1990 з клопотанням про поновлення строку для подачі доказів.

У підготовчому засіданні 19.02.2020 представником третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_5 заявлено усне клопотання про продовження строку для подання доказів, а саме договорів на водо і теплопостачання.

Ухвалою Господарського суду чернігівської області від 19.02.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання додаткових доказів, відмовлено у задоволенні усного клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про продовження строку для подання доказів.

24.02.2020 від третіх осіб на стороні позивача надійшли письмові пояснення на відзив.

Відповідно до поданих пояснень треті особи зазначають, що спірна квартира належить до державного фонду, про що зазначено в рішенні виконавчого комітету Чернігівської міської ради №107 від 16.04.1990 і дозвіл на будівництво надавався державному підприємству - Чернігівському обласному ремонтно-будівельному тресту, а тому на підставі норм ЖК УРСР квартира АДРЕСА_2 перебуває у віданні Чернігівської міської ради.

26.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив №55 від 21.02.2020, відповідно до якої останній зазначає, що підставою для проведення державної реєстрації речових прав на квартиру було свідоцтво від 01.04.2010 року, яке видано на підставі рішення, що на цей час скасовано. Таким чином, скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно припинить речове право відповідача на спірну квартиру.

З урахуванням того, що судом не прийнято відзив на позов до розгляду, письмові пояснення третіх осіб та відповідь на відзив позивача суд розцінює як додаткові пояснення по суті спору.

Суд приймає письмові пояснення третіх осіб та позивача до розгляду.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано:

- Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- Копія Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів №86 від 17.04.1995;

- Копія Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 08.01.2003 ;

- Копія Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 01.04.2010;

- Копія витягу з Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010;

- Копія Рішення Чернігівської міської ради від 04.06.2015 Про скасування п.1.37 Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010 ;

- Копія Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №7 від 25.01.2002 Про затвердження актів державних приймальних комісій ;

- Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту без номеру та дати;

- Копія рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №200 від 20.07.1998;

- Копія рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №268 від 19.10.1999;

- Архівний витяг із рішення ВКЧМР від 19.06.1995 №134;

- Архівний витяг із рішення ВКЧМР від 17.04.1995 №86;

- Архівний витяг із рішення ВКЧМР від 16.11.1998 №306.

- Рішення у справі №927/731/17.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень надає:

- Копію Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 08.01.2003 ;

- Копію Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 01.04.2010.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів №86 від 16.04.1990 Про державне та індивідуальне будівництво надано Чернігівському обласному ремонтно-будівельному тресту дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт на площі 0,2га по вул. Освіти для будівництва односекційного 9-10 поверхового житлового будинку. Зазначено, що у витрати, пов`язані з будівництвом, включити вилучення земельної ділянки та знесення житлового будинку №8 по пров. Тракторному.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Чернігівської області у справі №927/731/17, будинок №4 по вул. Освіти, станом на дату прийняття Рішення від 17.04.1995 № 86 був фактично збудований. Проте, введений в експлуатацію у встановленому законом порядку не був. Акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію об`єктів житлово-комунального призначення щодо 40-квартирного житлового будинку по вул. Освіти, 4-а, загальною площею 2475, 3 кв. м., збудованого ЗАТ "Чернігівоблбуд" було затверджено рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.01.2002 № 7, тобто на сім років пізніше прийняття зазначеного рішення виконкому.

Пунктом 1.8 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.04.1995 за № 86 "Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, повторне заселення звільнених квартир, видачу ордерів, затвердження представлених списків, виділення житла громадянам, які проживають в аварійних будинках і в тих, які підлягають знесенню" (а.с. 69-70) Проектно-ремонтному будівельному орендному підприємству "Чернігівоблбуд" виділено житлову площу розміром 2643,71 кв. м, а саме квартири з № 1 по № 32 та з № 34 по № 40 по АДРЕСА_2 , внаслідок того, що 40-квартирний будинок збудований за кошти орендного підприємства.

12 листопада 1997 року ЗАТ Чернігівоблбуд видано громадянину ОСОБА_1 ордер №4 на житлову площу у відомчому будинку №741939 серія ІІІ-ЕЛ по

АДРЕСА_2. З листопада 1997 року і по теперішній час громадянин ОСОБА_1 , громадянка ОСОБА_2 та громадянин ОСОБА_3 проживають у зазначеній квартирі за згоди Чернігівської міської ради.

Разом з тим, на виконання п.1.8 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.04.1995 за № 86, 08.01.2003 Чернігівському обласному проектному ремонтно-будівельному ЗАТ Чернігівоблбуд було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Копія відповідного свідоцтва про право власності від 08.01.2003 надана до матеріалів справи.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.02.2017 №16/VII-30 "Про скасування п. 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №86 від 17.04.1995 "Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, повторне заселення звільнених квартир, видачу ордерів, затвердження представлених списків, виділення житла громадянам, які проживають в аварійних будинках" вказаний пункт 1.8 Рішення від 17.04.1995 № 86 скасовано з посиланням на статті 8, статті 47 Конституції України, статі 25 та 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та визнано таким, що не відповідає Конституції України та чинному законодавству України.

Пунктом 1.37 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.03.2010 № 48 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтва про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками було доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації юридичним та фізичним особам - ЗАТ "Чернігівоблбуд" на квартири, зокрема АДРЕСА_2 .

На виконання п.1.37 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.03.2010 № 48, 15.03.2010 ЗАТ Чернігівоблбуд було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

Копія відповідного свідоцтва про право власності від 15.03.2010 надана до матеріалів справи.

Право власності зареєстровано КП Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації під №1442 в книзі 2.

Рішенням Чернігівської міської ради від 04.06.2015 "Про скасування п. 1.37 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтва про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками" вказаний пункт 1.37 Рішення від 15.03.2010 скасовано як протиправний.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки він позбавлений права розпорядження зазначеним майном, що входить до державного житлового фонду і знаходиться у віданні Чернігівської міської ради у зв`язку з наявністю спірних свідоцтв та чиненням перешкод з боку відповідача, а саме поданням позовів до третіх осіб з метою позбавлення прав володіння і користування майном та оскарження законних рішень міськради.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач зазначає, що у його віданні знаходилась та знаходиться квартира АДРЕСА_2 .

Як було встановлено господарським судом Чернігівської області у справі №927/731/17, житловий будинок був збудований станом на 1995 рік.

Відповідно до ст.15 Житлового кодексу Української РСР, що діяла на момент початку та закінчення будівництва, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: 1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); 2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; 3) здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18); 4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; 5) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39);

6) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках

відомчого житлового фонду (стаття 52);

Відповідно до ч.1 ст.4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Відповідно до ст.52 Житлового кодексу Української РСР, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до Ст. 5 Житлового кодексу Української РСР, що є чинною на момент прийняття рішення у справі, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства та рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 16.04.1990 за №107, суд погоджується з доводами Позивача, що спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, знаходилась і знаходиться у віданні Позивача.

Посилання відповідача на ту обставину, що згідно з актом введення в експлуатацію єдиним замовником будівництва був ЗАТ Чернігівоблбуд не приймаються судом до уваги, оскільки Відповідачем не надано доказів на підтвердження існування ЗАТ Чернігівоблбуд на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів від 16.04.1990 за №107 на підставі якого здійснювалось будівництво спірного будинку, а також станом на час будівництва, тобто до 1995 року.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вищезазначеного рішення, дозвіл на проектно-вишукувальні роботи надано Чернігівському обласному ремонтно-будівельному тресту, а не Чернігівському обласному проектного ремонтно-будівельному орендному підприємству "Чернігівоблбуд", правонаступником якого є ПАТ Чернігівоблбут .

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (ст. 5 Житлового кодексу Української РСР).

Враховуючи положення ч.4 ст.75 ГПК України, господарський суд вважає доведеними обставини, що встановлені господарським судом Чернігівської області у справі №927/731/17, а саме ту обставину, що рішення Чернігівської міської ради від 28.02.2017 №16/VII-30 є таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства в частині скасування п. 1.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №86 від 17.04.1995 "Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, повторне заселення звільнених квартир, видачу ордерів, затвердження представлених списків, виділення житла громадянам, які проживають в аварійних будинках".

Разом з тим, рішення Чернігівської міської ради від 04.06.2015 "Про скасування п. 1.37 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтва про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками", є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось.

Отже підстави (рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради), що слугували для видачі Відповідачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а саме АДРЕСА_2 на момент звернення з позовом до суду були скасовані як протиправні.

Слід зазначити, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Підставою видачі спірних Свідоцтв про право власності були рішення виконавчого комітету міської ради, тобто видача Свідоцтв є дією з оформлення права власності на підставі Рішень. Таким чином, оскільки Рішення визнані незаконними та скасовані, то Свідоцтва про право власності на майно, якими посвідчено право власності ЗАТ(ПАТ) Чернігівоблбуд на нерухоме майно, підлягають визнанню недійсними.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №916/780/18, від 10.04.2018 у справі № 927/849/17, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівської міської ради є обґрунтованими оскільки визнання недійсними правоустановчих документів, виданих на підставі незаконних, скасованих рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995 № 86 та від 15.03.2010 за №48 відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, суд погоджується з доводами Позивача, що порушене право у останнього виникло з моменту скасування рішень, на підставі яких було видано оспорювані свідоцтва, тобто з 28.02.2017 (свідоцтво від 08.01.2003) та 04.06.2015 (свідоцтво від 01.04.2010).

Отже, перебіг позовної давності щодо оскарження Свідоцтва про право власності від 08.01.2003 почався 28.02.2017 (рішення Чернігівської міської ради № 16/VII-30) і на момент звернення з позовом до суду не є пропущений.

Перебіг позовної давності щодо оскарження Свідоцтва про право власності від 01.04.2010 почався 04.06.2015 (рішення Чернігівської міської ради б/н) і, відповідно закінчувався 04.06.2018.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У травні 2018 року Чернігівська міська рада звернулась до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до ПАТ Чернігівоблбуд , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 08.01.2003 та від 01.04.2010, визнання права власності на квартиру за територіальною громадою міста Чернігова.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.11.2018 рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 01.08.2018 скасовано. Провадження у справі за позовом Чернігівської міської ради до ПАТ Чернігівоблбуд про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та визнання права власності - закрито, в позовних вимогах до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

В даному випадку, строк позовної давності був перерваний у травні 2018 року пред`явленням Позивачем позову до Відповідача про визнання недійсними спірних свідоцтв від 08.01.2003 та від 01.04.2010 і з травня 2018 року перебіг позовної давності почався заново.

Отже, перебіг позовної давності щодо оскарження Свідоцтва про право власності від 01.04.2010 на момент звернення з позовом до суду не є пропущений.

Не приймаються до уваги доводи відповідача щодо нікчемності рішення Чернігівської міської ради від 04.06.2015 у зв`язку з порушенням порядку його опублікування, передбаченим ст.14 Закону України Про засади державної регуляторної політики , оскільки рішення Чернігівської міської ради не є регуляторним актом в розумінні ст.1 цього Закону, а відтак положення вказаного закону в даному випадку не підлягають застосуванню.

Інші доводи відповідача також є безпідставними, судом до уваги не приймаються і спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у сумі 3842,00грн підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд на користь Чернігівської міської ради.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Чернігівської міської ради до Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними:

свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 08.01.2003, видане Чернігівському обласному проектному ремонтно-будівельному закритому акціонерному товариству Чернігівоблбуд на підставі п. 1.8 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 86 від 17.04.1995;

свідоцтво про право власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_2 від 01.04.2010, видане Закритому акціонерному товариству "Чернігівоблбуд" на підставі п. 1.37 рішення Чернігівської міської ради № 48 від 15.03.2010.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд (вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000 код 03333653) на користь Чернігівської міської ради ( вул. Магістратська,7, м.Чернігів, 14000 код 34339125) витрати по сплаті судового збору у сумі 3842,00грн.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текс рішення складено та підписано 13.03.2020.

Суддя М.П. Ноувен