Рішення

від 16.03.2020 по справі 759/12139/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/12139/19

Провадження № 2/761/2523/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС в м. Києві (далі - відповідач), у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 10 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2019 року відповідачем було складено протокол №416/26-15-12-08-22/08 не маючи на це права, оскільки відомості про такий орган державної влади відсутній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після цього протокол було передано до суду та справу призначено до розгляду. Після звернень позивача протокол було направлено на дооформлення. Позивач поніс матеріальні збитки, а саме, відповідач не зареєструвавши його власність ТОВ ВОІНТ за реєстраційною заявою платника податку Форма № 1-РН від 17.10.2018 року, чим блокує роботу товариства. Моральна шкода полягає у тому, що відповідач порушив вимоги закону. Посилаючись на ст.ст. 230, 1166 ЦК України позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2019 року справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2019 року позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від 30.08.2019 року позовну заяву повернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.07.2019 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2019 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 20.11.2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 09.01.2020 року клопотання представника відповідача про призначення розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

У встановлений в ухвалі суду від 20.11.2019 року строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, не зважаючи на його повідомлення про наявність у провадженні суду вказаної справи..

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно протоколу №416/26-15-12-08-22/08 про адміністративне правопорушення від 26 квітня 2019 року, ОСОБА_1 будучи керівником ТОВ ВОІНТ , вчинив ведення податкового обліку з порушенням податкового законодавства, а саме п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що відображено в акті перевірки від 28.03.2019 № 44/26-15-12-08-20/42554670 за 2018 рік, а саме, 22.01.2019 року в поданій звітній податковій декларації 2018 р. за № 12295 завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 037,00 грн. (а.с. 4-5).

У подальшому, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 20).

У відповідності з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 Совтрансавто - Холдинг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За умовами ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрма, ст. 163-1 цього Кодексу.

За змістом ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів державної податкової служби (ст. 163-1).

Так, Головне управління ДФС у м. Києві є органом державної влади, яке створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України №311 від 06.04.2011 року.

Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення уповноважена особа відповідача діяла у межах законодавства, так як даний орган є уповноваженим оформляти процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП.

У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

У той же час, за умовами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином визначається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, яким протокол про адміністративне правопорушення не є.

Таким чином, до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, не підлягають застосуванню вимоги ст. 230 ЦК України, оскільки протоколом про адміністративне правопорушення є оформлений процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

П.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачені відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди як способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З наведених вимог закону вбачається, що шкода, яка завдана фізичній особі незаконною дією чи бездіяльністю органу державної влади та їх посадових осіб відшкодовується саме державою незалежно від вини цих органів.

Крім того, як вказано у постанові Верховного суду України від 08.11.2017 року у справі № 6-99цс17, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Згідно із Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-3139цс16: Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

В зазначеній категорії справ відповідачем може бути лише держава, а не органи, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції .

Разом із тим, позивач, обираючи спосіб захисту свого цивільного права, звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями органу державної влади, визначив відповідача саме Головне управління ДФС у м. Києві, яке діє від імені держави та виконує покладені на неї державою функції.

Проте, позивач не залучає до участі у справі Державне казначейство України, до повноважень якого належить питання про здійснення оплати за судовим рішенням у справі про стягнення коштів з держави.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою в деліктних правовідносинах.

У своїй позовній заяві, позивач обмежується лише формальним викладом обставин, зазначаючи, що завдана йому матеріальна шкода полягає у блокуванні роботи ТОВ ВОІНТ , а моральна шкода - порушення відповідачем вимог закону.

Позивачем не обґрунтовано, чим підтверджуються факти заподіяння йому матеріальної шкоди, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Також повинен надати до суду обґрунтований розрахунок суми, яку він просить стягнути. Вказані вимоги позивачем не виконані.

На думку суду, сам факт складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 163-1 КУпАП не є єдиною достатньою підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Складений протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено, та відповідно до статті 251 КУпАП є одним із джерел доказів, підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення.

Зміст права на справедливий суд, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим Законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На думку суду, таке право особи не було порушено. Позивач мав можливість і скористався встановленою законом процедурою доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції. У результаті розгляду винесено постанову, якою провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, що є, на думку суду, є достатньою моральною сатисфакцією у даній ситуації. Ніякі заходи примусу зі сторони держави до особи не застосовувались.

Позивачем не подано суду жодного належного і допустимого доказу на обґрунтування того, що внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулись кардинальні чи суттєві зміни в перебігу життєвих подій, було завдано матеріальну та моральну шкоду. Дані посилання є голослівними.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди, даний позов не підлягає задоволенню.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 230, 1174 ЦК України, ст.ст. 163-1, 221, 255 КУпАП, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 32, 185, 300, 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2020 року