Постанова

від 11.03.2020 по справі 527/2242/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/2242/19 Номер провадження 22-ц/814/810/20Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,

З участю секретаря судового засідання: Зеленської О.І.,

Представника позивача адвоката Остахова В.П.,

Представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , поданим представником ОСОБА_3 , до Селянського (фермерського) господарства "Рубін", за участю третьої особи: Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, про визнання договору оренди землі №6 від 01 лютого 2019 року недійсним

за апеляційною скаргою представника позивача адвоката Остахова Володимира Павловича на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року, ухвалене за відсутності учасників справи під головуванням судді Павлійчук А.В. ,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з позовом до Селянського (фермерського) господарства Рубін , у якому ставив вимоги про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовні вимоги вмотивовував тим, що 01 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством Рубін , за №6 укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Кринківській сільській раді Глобинського району (запис від 20.03.2019 року номер запису про право (в державному реєстрі прав) 30823318 а також запис від 20.03.2019 року номер запису про право (в державному реєстрі прав) 30824928) щодо земельної ділянки площею 4,3942 га кадастровий номер №5320687500:00:002:0034, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, а також земельної ділянки площею 4,3934 га кадастровий номер №5320687500:00:002:0033, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Вказує на те, що 01 лютого 2019 року відповідач запропонував позивачу підписати договір оренди землі № 6 одразу на 2 земельні ділянки, з орендною платою 11000 грн. за гектар. На підтвердження умов даного договору ОСОБА_4 дав ОСОБА_2 , написану ним власноручно розписку, в якій зобов`язується сплачувати орендну плату в розмірі 5500 грн. за гектар. Всупереч цього, в підписаному позивачем договорі оренди землі, відповідачем було перероблено першу сторінку підписаного договору та зазначено вже в п. 9 Договору орендну плату у розмірі 8832 грн. 91 коп., що не відповідає дійсності та досягнутій з відповідачем домовленості. Така перероблена без відому позивача редакція оспорюваного договору і була зареєстрована з заниженою орендною платою. Отже оспорюваний договір №6 порушує право власності позивачки, порушує право на отримання обумовленої орендної плати, є неузгодженим по істотним умовам, у зв`язку з чим є недійсним.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Рубін , за участю третьої особи: Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки №6 від 01 лютого 2019 року недійсним - відмовлено.

З даним рішенням не погодився представник позивача адвокат Остахов В.П., та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Вказує на те, що позивач довела належними доказами факт існування іншої домовленості між сторонами щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Вважає, що відповідачем або іншою особою було підроблено першу сторінку підписаного позивачем договору, та зазначено у п. 9 Договору орендну плату у розмірі 8832 грн. 91 коп., що не відповідає дійсності та домовленості з орендарем.

Недійсність договору обгрунтовує тим, що позивач не підписувала договір у редакції, в якій він був зареєстрований; без її згоди зроблені виправлення розміру орендної плати, не зазначений період за який сплачується орендна плата, а саме: за місяць, квартал, півроку чи рік; не обумовлено конкретної дати внесення орендної плати; не передбачена відповідальність за несвоєчасну виплату орендної плати.

Вказує на те, що позивач не отримувала від відповідача жодної копійки в рахунок орендних платежів, а тому не акцептувала оспорюваний договір.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача і відповідача, наявних у справі доказів.

Відповідач СФГ Рубін надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на те, що волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало внутрішній волі. На час підписання Договору сторони досягнули домовленості, що розмір орендної плати складає 8832 грн. 91 коп, тобто 3% від нормативної грошової оцінки.

Не заперечує існування пропозиції позивача про збільшення орендної плати до 5500 грн. за гектар, яку їй було запропоновано оформити письмово шляхом укладення Додаткової угоди до Договору та зареєструвати її у сільській раді.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 637137, виданого 19 лютого 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010855300001, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером №5320687500:00:002:0033 площею 4,39 га, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району.

Також, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 644108, виданого 04 квітня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010855300003, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером №5320687500:00:002:0034 площею 4,39 га, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

01 лютого 2019 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СФГ Рубін укладений договір оренди землі № 6, який зареєстрований у Кринківській сільській раді Глобинського району (запис від 20.03.2019 року номер запису про право (в державному реєстрі прав) 30823318 а також запис від 20.03.2019 року номер запису про право (в державному реєстрі прав) 30824928) щодо земельної ділянки площею 4,3942 га кадастровий номер №5320687500:00:002:0034, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, а також земельної ділянки площею 4,3934 га кадастровий номер №5320687500:00:002:0033, яка розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено факту існування підстав вважати договір оренди земельної ділянки недійсним на момент його укладення.

Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду в порядку встановленому законом.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 лютого 2019 року, що є не від`ємною частиною договору від 01 лютого 2019 року СФГ Рубін прийняв, а ОСОБА_2 передала земельні ділянки загальною площею 8,7876 га, які розташовані на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Договір оренди землі зареєстрований у Кринківській сільській раді Глобинського району Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2019 року за № 30823318.

23 березня 2019 року, тобто після реєстрації договору оренди , ОСОБА_4 написав розписку орендодавцю ОСОБА_2 про те, що зобов`язуюсь сплачувати їй орендну плату за землю згідно договору оренди землі № 5,6,7 у сумі 5500 грн. за гектар.

Таким чином, вбачається, що обставини неузгодженості розміру орендної плати та невідповідність її розміру, що зазначена у договорі, мали місце після реєстрації договору у передбаченому законом порядку.

Доказів існування іншої домовленості між сторонами договору на момент його укладення та реєстрації, позивач ОСОБА_2 не надала.

Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам та доказам у справі. Апеляційний суд не знаходить підстав для їх переоцінки.

Оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачем, правомірним є висновки і про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 12, 49, 64, 81, 89 ЦПК України особа , яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд . Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Надані ОСОБА_2 докази у підтвердження своїх позовних вимог свідчать про наявність розбіжностей між орендодавцем та орендарем відносно розміру орендної плати, які виникли після укладення договору та можуть бути усунені шляхом укладення додаткової угоди між сторонами і не вказують на недійсність договору взагалі.

Апелянт зазначає що договір оренди землі не містить істотних умов в тому числі і щодо періоду та строків внесення орендної плати, відсутність додатків як невід`ємних частин договору, відсутність відповідальності відповідача та інші недоліки.

Перевіривши зазначені доводи, апеляційний суд вважає їх безпідставними.

Укладений між сторонами договір оренди землі містить усі істотні умови, які визначені ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги і в частині порушення судом норм процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України та містить усі відомості, визначені ст. 265 ЦПК України.

Заперечення апелянта та доводи апеляційної скарги не спростували висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та не знайшли свого підтвердження в ході перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції скарги компенсації не підлягають.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Остахова Володимира Павловича - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 березня 2020 року.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: С.М. Бондаревська

Л.І. Пилипчук