Постанова

від 16.03.2020 по справі 643/15624/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року

м. Харків

справа № 643/15624/19-ц

провадження № 22ц/818/1503/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Кіся П.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью , представник позивача - Коротун В.І.,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року в складі судді Задорожної А.М.

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що на офіційному веб-сайті фінансової установи розміщена пропозиція (оферта) укладення кредитного договору разом з примірником такого договору та правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору.

Зазначив, що 21 вересня 2018 року між товариством та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № EL-44260, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від товариства кредит у сумі 4000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 21 жовтня 2018 року.

Пунктом 1.3 договору визначено фіксовану відсоткову ставку на рівні 1,8% в день або 657% річних. Договором визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця https://cashyou.ua/ , за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем коштів на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника, зазначену ним при заповненні заяви на сайті кредитодавця. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитодавцем на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника, зазначену ним при заповненні заяви на сайті кредитодавця. Також, сторони погодили, що моментом (днем) погашення кредиту вважається момент (день) зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця або отримання кредитодавцем інформації від платіжних систем щодо здійснення відповідного платежу.

Вказав, що відповідно до умов договору кредиту сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Зазначив, що договір позики укладений у формі електронного документу із відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Посилався на те, що відповідач, будучи ознайомлений з договором про надання позики, з правилами їх отримання і повернення, надав згоду на укладення цього договору, заповнивши заяву на сайті товариства та вказав номер банківської картки, на яку йому надано кошти, але станом на день закінчення платежу за договором 21 жовтня 2018 року його умови не виконав і позику не повернув, у зв`язку з чим станом на 23 вересня 2019 року сума заборгованості відповідача перед товариством складає 37 408,00 грн, з яких сума позики - 4000,00 грн, проценти за користування позикою - 2160,00 грн, пеня - 31 248,00 грн.

Зазначив, що товариство неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити виниклу заборгованість, однак жодної відповіді від ОСОБА_1 не надходило.

Вказав, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат, які товариство понесло у зв`язку з розглядом справи, судовий збір сплачено в розмірі 1921,00 грн та послуги адвоката (витрати на професійну правову допомогу) в розмірі 1875,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 41 204,00 грн, з яких 4000,00 грн - тіло кредиту, 2160,00 грн - відсотки за користування кредитом, 31 248,00 грн - пеня за прострочення зобов`язання, 1921,00 грн - судовий збір, 1875,00 грн - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Кешью - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью подав апеляційну скаргу, в якій просив задовольнити позовні вимоги та стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що, сплативши 28 жовтня 2019 року 2736,00 грн відповідач сплатив нараховані відсотки за 30 днів до 25 жовтня 2018 року згідно умов договору та 576,00 грн - прострочені відсотки і подовжив дію договору на 30 днів та не повернув суму позики у розмірі 4000,00 грн згідно умов договору і його пролонгації до 28 листопада 2018 року; що у встановлений договором термін відповідач не сплатив борг та нараховані відсотки, у зв`язку з чим за період до 05 січня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 8208,00 грн, з яких 2160,00 грн - нараховані відсотки за користування кредитом в період з 28 жовтня 2018 року до 28 листопада 2018 року та 6140,00 грн - прострочені відсотки за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором та тілом кредиту, внаслідок чого відповідач втретє продовжив дію договору на 30 днів до 05 лютого 2019 року та, починаючи з 06 лютого 2019 року у зв`язку з невиконанням умов договору згідно з пунктами 2.6.1 та 5.2 товариством нараховувались прострочені відсотки, тому станом на день звернення з позовною заявою і утворилась заборгованість.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача перед ним.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кешью та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № EL-44260, відповідно до умов якого кредитодавець на умовах цього договору надає позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Строк дії кредиту 30 днів, тобто до 21 жовтня 2018 року, але у будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору відсотки за користування кредитом встановлюється в розмірі 1,8% в день від суми виданого кредиту; відповідно, річна відсоткова ставка складає 657%. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з пунктом 1. 5 договору позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця https://cashyou.ua/ за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем коштів, зазначених у пункті 1.1 даного договору, на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитодавцем на банківський рахунок (банківську платіжну картку) позичальника, зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця.

Згідно з пунктами 2.6, 2.6.1 договору сторони встановлюють, що нарахування відсотків за договором здійснюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з дня надання по день повного погашення кредиту.

У разі порушення позичальником виконання зобов`язання щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов`язується сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 3,6% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Аналогічна санкція міститься в пункті 5.2 цього договору.

Відповідно до пунктів 2.8-2.9.3 договору у разі своєчасної сплати заборгованості за договором платежі позичальника, отримані за договором зараховуються в рахунок погашення грошових зобов`язань в такій черговості: в першу чергу погашаються проценти за користування кредитом; в другу чергу - сума кредиту.

У разі прострочення сплати заборгованості за договором, платежі позичальника, отримані за договором, зараховуються в рахунок погашення грошових зобов`язань у такій черговості: у першу чергу позичальник сплачує пеню за користування позикою згідно підпункту 2.6.1 за умови їх нарахування; у другу чергу - нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу - сума позики, надана позичальнику.

При виконанні сторонами умов договору датою погашення грошового зобов`язання вважається дата зарахування суми грошового зобов`язання на банківський рахунок кредитодавця (пункт 2.10 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у кредит . Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: https://cashyou.ua/.

Згідно з пунктом 8.7 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання шляхом накладення електронного цифрового підпису кредитодавця, і накладення електронного цифрового підпису позичальника, що відтворені шляхом використання позичальником свого логіна та пароля і діє до повного виконання грошових зобов`язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно договору чи закону.

Пунктом 9 договору передбачено місцезнаходження (адреси), реквізити та підписи сторін , а також містяться електронні підписи сторін (а.с.7-12).

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком до договору кредиту № EL-44260 від 21 вересня 2018 року, цей графік містить розрахунок заборгованості (в тому числі, суми кредиту і процентів за користування кредитом) із зазначенням терміну платежу, а саме термін платежу 21 жовтня 2018 року, сума кредиту - 4000,00 грн, нарахований процент - 2160,00 грн, до сплати - 6160,00 грн. Сукупна вартість кредиту складає 154% від суми кредиту або 6160,00 грн та включає в себе: проценти за користування кредитом 54% від суми кредиту або 2160,00 грн; суму кредиту 4000,00 грн (а.с.13).

Як вбачається з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ вих. № 4438-ВП від 16 вересня 2019 року, яке адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю Кешью , відповідно до договору ВП-290817 від 29 серпня 2017 року здійснено за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 21 вересня 2018 року на суму 4000,00 грн, власник картки - ОСОБА_1 .

Відповідно до договору ВП-290817 від 29 серпня 2017 року здійснено за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью наступні успішні перекази для погашення кредитів: 05 січня 2019 року на суму 8064,00 грн, власник - ОСОБА_1 ; 25 жовтня 2018 року на суму 2736,00 грн, власник - ОСОБА_1 ; 05 січня 2019 року на суму 144,00 грн, власник - ОСОБА_1 (а.с.23).

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України Про електронну комерцію та Про електронний цифровий підпис .

Статтею 1 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про електронну комерцію , електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України Про електронну комерцію , електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що 21 вересня 2019 року між сторонами укладено договір кредиту на суму 4 000,00 грн. з процентною ставкою в розмірі 1,8% в день від суми кредиту строком користування до 21 жовтня 2018 року. Даний договір скріплено електронними підписами сторін.

Кредит надавався ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської карти, вказаних ним. При цьому, датою укладення цього договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Договір укладено між сторонами відповідно до статей 10, 11 Закону України Про електронну комерцію , тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною.

Оферта (пропозиція) укласти договір розміщена на сторінці відповідача в мережі Інтернет на сайті https://cashyou.ua/.

На вказаній сторінці розміщена інформація про товариство, зокрема, скановані копії правовстановлюючих документів, пропозиції щодо видачі кредитів, тощо. Прийняття пропозиції відбувається, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, з зазначенням в ній бажаної суми кредиту, та її підписання в порядку, визначеному статтею 12 Закону України Про електронну комерцію , тобто за допомогою аналога власноручного підпису.

Виходячи з наведених норм закону, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Кешью правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомився та погодився.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог товариства суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності розрахунку банку, як доказу наявності та розміру заборгованості відповідача.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 січня 2018 року, справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61 -283св18, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 759/19101/15-ц, провадження № 61-17061св18.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК) .

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Належними доказами на підтвердження наявності у відповідача заборгованості може бути складений у відповідності до норм чинного законодавства розрахунок заборгованості за кредитним договором, в якому мають бути відображені відомості про дату погашення відповідачем заборгованості в певному розмірі, нарахування неустойки та процентів на частину заборгованості із зазначенням розміру такої заборгованості та розміру нарахування, відображення відповідних розрахунків із зазначенням дат та кінцевої суми тощо.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту, однак, товариством не надано належних доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості саме в такому розмірі, вказаному в позовній заяві.

Матеріали справи не містять відповідного розрахунку заборгованості за кредитним договором або інших доказів на підтвердження розрахунків заборгованості відповідача перед позивачем за договором. Також, таких доказів товариством не надано і до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ від 16 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Кешью 21 вересня 2018 року здійснено переказ коштів на картку відповідача в розмірі 4000,00 грн, а ОСОБА_1 здійснено переказ коштів для погашення кредитів, зокрема, 25 жовтня 2018 року на суму 2736,00 грн, 05 січня 2019 року - 8064,00 грн, 05 січня 2019 року - 144,00 грн. Тобто, відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором, однак товариством про це як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі не зазначено. Відсутність розрахунку заборгованості не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 з урахуванням сплачених ним сум, взагалі має заборгованість.

В апеляційній скарзі товариство вказує, що сплативши 28 жовтня 2019 року 2736,00 грн відповідач сплатив нараховані відсотки за 30 днів до 25 жовтня 2018 року згідно умов договору та 576,00 грн - прострочені відсотки і подовжив дію договору на 30 днів та не повернув суму позики у розмірі 4000,00 грн згідно умов договору і його пролонгації до 28 листопада 2018 року; що у встановлений договором термін відповідач не сплатив борг та нараховані відсотки, у зв`язку з чим за період до 05 січня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 8208,00 грн, з яких 2160,00 грн - нараховані відсотки за користування кредитом в період з 28 жовтня 2018 року до 28 листопада 2018 року та 6140,00 грн - прострочені відсотки за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором та тілом кредиту, внаслідок чого відповідач втретє продовжив дію договору на 30 днів до 05 лютого 2019 року та, починаючи з 06 лютого 2019 року у зв`язку з невиконанням умов договору згідно з пунктами 2.6.1 та 5.2 товариством нараховувались прострочені відсотки, тому станом на день звернення з позовною заявою і утворилась заборгованістю.

Проте, з наданих доказів неможливо встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю Кешью , оскільки останній не надав належних та допустимих доказів щодо цього (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), а лише посилання на наявність такої заборгованості не може бути підставою для задоволення позовних вимог. При цьому, слід зазначити, що з доводів позивача та повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ВЕЙ ФОР ПЕЙ від 16 вересня 2019 року вбачається, що не всі платежі ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості були враховані товариством.

Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог статті 82 ЦПК України саме позивача.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем в порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 саме в такому розмірі, який заявлений в позовній заяві.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Докази та обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кешью - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

П.В. Кісь

Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року.