Рішення

від 20.02.2020 по справі 308/13250/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 308/13250/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.02.2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань Пазяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (Товариства з обмеженою відповідальністю Гемо медика дистриб`юшн ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ від 17.11.2016 року №3-к Про звільнення працівників в частині звільнення його з посади менеджера зі збуту водія; поновити його на роботі у Товариства з обмеженою відповідальністю Гемо медика дистриб`юшн , яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Дельтамедика на посаді менеджера зі збуту водія, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Дистриб`юшн (далі - Товариство) на посаді менеджера зі збуту.

20 жовтня 2016 року в офісі Товариства з`явились невідомі особи, які представилися новою дирекцією компанії та повідомили, що попереднє керівництво, нібито, відсторонене від виконання посадових обов`язків. Цього ж дня, офісні приміщення Товариства були опечатані слідчим поліції, і, відповідно, повідомили позивачу, що потрапити на робоче місце він не зможе.

03.11.16 року позивач направив на адресу відповідача заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 03.11.16 року.

Однак, 19.11.16 року на адресу позивача надійшов лист Товариства від 17.11.2016 року №101 у якому повідомлялося, що його звільнено з роботи в зв`язку з прогулом без поважних причин. Крім того, до листа було додано витяг з наказу про звільнення від 17.11.2016 року №3-к. відповідно до якого його було звільнено з роботи 19.10.16 року за прогул без поважних причин (нез`явлення на роботу з 20 жовтня по 17 листопада 2016 року).

Позивач вважає, що його звільнення із посади менеджера зі збуту - водія є незаконним та безпідставним. Просить суд скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно розрахунку, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2016 року по 31 січня 2018 року складає 91 386, 39 грн. Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Разом з тим суд констатує, що 21.03.2017 року представник позивача надав пояснення по суті позову, а також в матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці підтверджується актами, а твердження про те, що офісні приміщення були опечатані не відповідають дійсності, а позивачем не надано жодних доказів поважності його відсутності на робочому місці з 20.10.2016 року по 17.11. 2016 рік.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 5-1 КЗпП України закріплено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Дистриб`юшн на посаді менеджера зі збуту-водія.

Крім того, судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Дистриб`юшн (код ЄДРПОУ: 37429022), а саме 25 вересня 2017 року змінив найменування і наданий час має назву - Товариство з обмеженою відповідальністю Дельтамедика .

20 жовтня 2016 року, в офісі ТОВ Гемо Медика Дистриб`юшн з`явились невідомі особи, які представляються новою дирекцією компанії та повідомили, що попереднє керівництво нібито відсторонене від виконання посадових обов`язків. Однак, після виклику поліції вказані особи залишили офіс і зникли у невідомому напрямку. Цього ж дня офісні приміщення Товариства були опечатані слідчим поліції, і, відповідно, наступного дня 21 жовтня 2016 року потрапити на робоче місце позивач уже не зміг.

Факт опечатування приміщень підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про надання інформації від 13.03.2017 року наданого ст. слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Корпош І.В.( а. с. 22-23).

03 листопада 2016 року позивач направив на адресу відповідача заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 03 листопада 2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа та фіскального чека. За даними із сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта , вказаний лист був вручений відповідачеві 07 листопада 2016 року ( а. с. 6-7).

19 листопада 2016 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 17.11.2016 року №101, у якому повідомлялося, що позивача звільнено з роботи в зв`язку з прогулом без поважних причин. Крім того, до листа було додано витяг з наказу про звільнення від 17.11.2016 року №3-к відповідно до якого позивача було звільнено з роботи 19 жовтня 2016 року за прогул без поважних причин (нез`явлення на роботу з 20 жовтня по 17 листопада 2016 року), а підставою для видання даного наказу були: акти про відсутність на роботі з 20.10.2016 року по 17.11.2016 року; лист-повідомлення від 21 жовтня 2016 року про необхідність надати пояснення про причини своєї відсутності; акт про ненадання працівником письмових пояснень від 17 листопада 2016 року; табель обліку робочого часу.

Відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин. Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.

Проте, як було встановлено судом, починаючи з 20 жовтня 2016 року позивач був відсутнім на робочому місці з поважних причин, а саме у зв`язку із тим, що офісне приміщення, де знаходиться робоче місце позивача, було зачинене та опечатане працівниками поліції.

Отже, причини невиходу позивача на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, відповідно звільнення позивача з цієї підстави є незаконним.

Крім того, суд констатує, що відповідно до витягу з наказу про звільнення від 17.11.2016 року №3-к позивача було звільнено з роботи з 19 жовтня 2016 року, водночас як слідує зі змісту наказу, прогули почали фіксуватися лише з 20 жовтня 2016 року.

Відповідно до статей 47 і 116 КЗпП України у день звільнення необхідно провести із працівником повний розрахунок та видати йому належним чином оформлену трудову книжку і копію наказу про звільнення.

З вказаних норм випливає, що дата звільнення за прогул не може бути раніше дати наказу про звільнення, адже лише на підставі наказу можна зробити запис до трудової книжки і провести з працівником повний розрахунок. При звільненні заднім числом роботодавець не має змоги видати працівникові у день звільнення трудову книжку і копію наказу про звільнення (адже день звільнення давно минув). Відповідно звільнення позивача здійснене також з порушенням вимог статей 47 і 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як випливає із копії витягу з наказу від 17.11.2016 року №3-к, він був виданий, зокрема, на підставі лист-повідомлення від 21 жовтня 2016 року про необхідність надати пояснення про причини своєї відсутності, а також акту про ненадання працівником письмових пояснень від 17 листопада 2016 року.

Однак, позивач стверджує, що лист-повідомлення від 21 жовтня 2016 року про необхідність надати пояснення про причини своєї відсутності не отримував, і, відповідно, не міг надати пояснення про причини своєї відсутності, а причини відсутності на робочому місці були об`єктивними - у зв`язку із тим, що офісне приміщення було опечатане. Відповідачем дане твердження не спростоване.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивача без законної на те підстави та з порушенням встановлених законодавством процедур, а тому наказ від 17.11.2016 року №3-к Про звільнення працівників в частині звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту - водія підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку середнього заробітку наданого відповідачем середньоденна заробітна плата позивача складала 282, 93 грн.

Відповідно до матеріалів справи період вимушеного прогулу становить з 20.10.2016 року по 20.02.2020 рік - 856 днів

Відтак сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний вище період буде становити 242 188, 08 грн.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 40, 47, 116, 147, 149, 235 КЗпП України , Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280 - 283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 17.11.2016 року №3-к Про звільнення працівників в частині звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту - водія.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (код ЄДРПОУ - 37429022, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський район, вул. Будівельників, буд. 40) на посаді менеджера зі збуту - водія .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (код ЄДРПОУ - 37429022, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський район, вул. Будівельників, буд. 40) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 242 188, 08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (код ЄДРПОУ - 37429022, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський район, вул. Будівельників, буд. 40) в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Дельтамедика на посаді менеджера зі збуту-водія, а також в частині присудження ОСОБА_1 виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо